Суспільстві
Розвиваючи суть структури української національної ідеї, ми повинні й можемо послуговуватися думками видатних мислителів світу. Такий досвід допоможе нам зрозуміти себе і проблеми, з якими кожен день стикаємося.
У науково-політичній літературі називають такі складові сучасної української національної ідеї: 1. Наявність у державі демократичної ієрархії, яка б повністю скасовувала будь-яку дискримінацію, надавала усім громадянам рівні можливості розвитку і реалізації своїх здібностей.
2. Досягнення високого ступеня ефективності насамперед у діяльності, пов'язаній із
задоволенням інтересів, прав і свобод кожного члена суспільства.
3. Створення умов для розвитку інтелекту в українському суспільстві через
стимулювання науки й освіти та виховного впливу.
4. Забезпечення гарантій безпеки демократичного розвитку суспільства та життя
людей в ньому (через безпеку політичну, правову, соціальну, екологічну, медичну,
освітянську, геополітичну, військову).
5 Вивчення, передбачення та керованість соціальних процесів на основі демократичних засад. Розвиваючи національну ідею в наш час, учені повинні враховувати:
• українська національна ідея повинна відображати етнічні особливості саме
сучасного українського суспільства;
• відображати основні проблеми життя народу та його духовний світ;
• національна ідея ніколи не повинна культивувати шовіністичні, расові та
націоналістичні ідеї;
• національна ідея має об'єднувати всі етноси до злагоди та соборності України;
• національна ідея має сприяти самоусвідомленню нації, що будує демократичну
державу, й утвердженню в ній громадянського суспільства;
• національна ідея має вносити певну ідеологічну впорядкованість, яка водночас не
заперечує існування різних поглядів щодо національного розвитку в поліетнічному
суспільстві. Поза національною ідеєю не може бути громадянина, партії, соціального
прошарку, релігійного об'єднання і, звичайно, етносу. Етнос в Україні поза
національною ідеєю України — це просто інша держава. Громадянин поза
національною ідеєю - - іммігрант, гість країни або біженець. Що може бути вище
цього? Бог. А Він оберігає Україну для всіх народів, що її населяють, та окремих
громадян. Він завжди, як і держава, яку Він охороняє, з нами і всередині нас
Національна ідея — живильна сила, вона веде нас до перемоги, а не навпаки. Не
повинно бути біля керма держави тих, для кого є Інші інтереси, відмінні від
України, її народу та його проблем. Національна ідея українського поліетнічного
суспільства — категорія моральна, духовна і консолідуюча. І саме в цьому напрямку
має формуватися свідомість громадян України сьогодні.
В основі всіх ідеологічних концепцій партій, громадських організацій, держави -людина. Тому слід зазначити, що сила їх впливу на суспільство лежить через вплив на людину, отже, й суспільна інтегративна ідеологія повинна поставити людину в центрі уваги управлінця. Політичні, соціальні, правові зміни в Україні певною мірою позначаються на людині, але щоб людина знайшла себе в суспільних нішах, щоб включилася в життєтворчість, у державотворення, потрібно продумати, сформувати суспільну концепцію ідеологічного виховання в Україні, критично переосмисливши все те, з чим ми прийшли до незалежності і на чому ми стоїмо сьогодні, як ми явимо її нашому народові і світовому співтовариству.
Потреби критичного переосмислення змістової частини ідеологічного виховання зумовлені: 1. Невідповідністю методів колишньої роботи з людьми, її заідеологізованим
однобоким характером — "відданість справі марксизму-ленінізму", не залишаючи
людині власне особистісних оцінок.
2. Змінами політичного, соціально-економічного та управлінського характеру в країні. 3.Новими, плюралістичними підходами, так званим політичним та ідеологічним
плюралізмом, але неодмінно з шанобливим ставленням до української держави та
шани до її народу.
Життя, історичний досвід нашої країни та країн світу підказує, що необхідна суспільна концепція ідеологічного виховання молоді, яка охопила б усі ланки — сім'ю, школу, вищі навчальні заклади, державні інститути, трудові колективи державних і недержавних інституцій. Є нагальна потреба переорієнтації засобів масової інформації на підготовку таких програм, які б виховували у людей високу духовність, патріотизм, любов до України. Це першочергові управлінські проблеми.
Дуже важливо домогтися, щоб у системі морально-етичних орієнтирів виховання не переважали матеріальні інтереси, а йшлося про професіоналізм, патріотизм, громадянськість і певною мірою про матеріальні інтереси.
Визнання плюралізму думок і політичних поглядів прищеплює особистості здатність толерантно ставитися до поглядів інших людей, поважати чужі ідеї, але це повинно утверджуватися через призму інтегративної ідеології та загальнолюдських морально-етичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, духовності, справедливості, сумління, людськості, гідності тощо. Це означає, що антигуманні ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) ненависть, заздрість, брехню й спираються на низькі людські помисли (фашизм, шовінізм, нацизм тощо), не мають права на існування й повинні повсюдно заперечуватися і засуджуватися, особливо керівниками та управлінцями. Не можна на одну площину ставити добро і зло, Бога і сатану лише тому, що цього вимагає принцип плюралізму. Тому завданням ідеологічного виховання державного службовця, керівника повинно стати формування в особистості моральної й психологічної готовності боротися зі злом, утверджувати гуманізм, злагоду, прогрес у поліетнічному українському суспільстві. Виховний ідеал в Україні мас прекрасне історичне підґрунтя, тому є всі підстави думати й стверджувати, що він розвиватиметься зараз й утвердиться в майбутньому.
Особистість повинна докорінно перетворювати саму себе, відмовившись від звичного й зручного уявлення про власну цінність, про своє призначення в цьому світі. Але час плинний, все змінюється, перебуває в динаміці, і це відчувається у суспільстві, природі і в самій людині. Тому особистості потрібно інколи відмовлятися від своїх усталених, звичних уявлень про цінності, цілі, ідеали. Особисте ніби опиняється перед подвійною проблемою: сенсу власного життя та певного самовияву в суспільних процесах. Криза вимагає відповідної творчості, діяльної та пошукової, бо на порядку денному її життя.
Отже, кризові ситуації вимагають від людини творчого пошуку свого власного "Я" в новій формі та новій суті. Потрібно подолати певні проблеми, які полягають:
• у змінах змісту й характеру трудової діяльності,у трагедії людей, що страждають
від неможливості професійно робити "свою справу" через відсутність умов добре
робити справу.
• у значному погіршенні фахового та кваліфікаційного потенціалу трудових ресурсів;
• у недоступності для більшості нації людських благ, транспортних послуг, театрів,
нормальної їжі, побутових товарів, у подорожчанні комунальних послуг, медицини, освіти, відпочинку тощо.
