МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
На правах рукопису
УДК 94 (477.7)”18/19”
Мінц Микола Олександрович
Розвиток початкової освіти на Півдні України
(1861-1917 рр.)
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Спеціальність – 07.00.01. – Історія України
Науковий керівник:
Тригуб Олександр Петрович,
кандидат історичних наук,
доцент
МИКОЛАЇВ – 2007
Зміст
ВСТУП ……………………………………………………………... с. 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерела та методологічна основа дослідження
1.1. Науковий стан розробки теми………………………………... с. 10
1.2. Джерельна база дисертації……………………………………. с. 35
1.3. Методологічна основа та методи дослідження…………….... с. 38
РОЗДІЛ 2. Розвиток початкових шкіл на Півдні України
2.1. Стан початкової освіти у дореформенний період…………… с. 45
2.2. Початкова школа у 60-70-х роках ХІХ ст. …………………... с. 54
2.3. Розвиток початкової освіти у 1880-90-х роках……..……….. с. 73
2.4. Виникнення та розвиток церковнопарафіяльних шкіл……... с. 86
2.5. Народна школа на початку ХХ ст. …………………………... с. 95
РОЗДІЛ 3. Організаційно-педагогічні умови роботи початкових шкіл.
3.1. Організація навчального процесу…………………………...... с. 113
3.2. Кадровий склад вчителів початкових шкіл………………….. с. 142
3.3. Матеріальне та фінансове забезпечення народних шкіл …… с. 164
ВИСНОВКИ……………………………………………………….. с. 173
СПИСОК ПОСИЛАНЬ
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА...……………………………….… с. 182
ДОДАТКИ..………………………………………………………… с. 257
Вступ
Актуальність проблеми. Демократичні процеси, які мають місце в розвитку сучасного українського суспільства – демократизація, реформування освіти, досягнення наукової думки базуються на національних та історичних надбаннях українського народу. Прогресивні тенденції в розвитку суспільства мають глибинне історичне коріння. Можна сміливо сказати про те, що досягнення, які має сьогодні національна школа, в значній мірі спираються на накопичений досвід роботи народних шкіл другої половини ХІХ – початку ХХ століття: організація уроку, використання методик навчання, формування вчительських кадрів та робота з ними, безкоштовне забезпечення учнів підручниками, навчальними посібниками, створення відповідних умов для проведення навчально-виховного процесу і т. і. Дослідження та аналіз широкого кола наукових праць вчених і педагогів-практиків дореволюційного періоду засвідчують про те, що проблема розвитку народної початкової освіти була однією з головних серед цілого ряду освітянських проблем минулого. К.Д. Ушинський, Х.Д. Алчевська, М.О. Корф, С. Миропольський, С.Ф. Русова, Б.Д. Грінченко, О.С. Тонконогов, В.І. Водовозов, С.В. Рождественський та багато інших зробили значний внесок у становлення та подальший розвиток народної початкової освіти. Розроблені та відпрацьовані основні засади роботи земських, громадських, міністерських, міських початкових шкіл, впроваджені передові на той час методи та форми проведення занять з учнями на уроках.
Сучасні освітні процеси, які базуються на державній комплексній програмі «Вчитель» та Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст. (2002 р.), функціонують у правовому полі, що ґрунтуються на Конституції України і націлені на подальший розвиток народної освіти, духовного потенціалу суспільства, відродження національної самосвідомості. І досвід поколінь минулого у цій важливій справі є неоціненним скарбом. Позитивним фактом є те, що відійшли у минуле тенденційне негативне відношення до народних шкіл ХІХ ст., класовий підхід до навчання і виховання, переосмислюється роль суспільства і держави до вирішення багатьох освітянських проблем. Безумовним є і те, що земствами, духовним відомством, Міністерством народної освіти Російської імперії був накопичений значний досвід організації та управління народною освітою, зокрема початковою школою. Тому сьогодні зростає інтерес до вивчення цього досвіду. У нинішній час науковці по-новому оцінюють процеси розвитку народної освіти у ХІХ – на початку ХХ ст. Наукові праці сучасних українських дослідників висвітлюють народну початкову освіту, як складову частину національної культури українського народу.
Освітянські процеси у Південній Україні розвивалися у контексті освоєння регіону. Потреби економіки краю, суспільного життя, воєнно-стратегічного значення, торгівлі вимагали від держави, органів місцевого самоврядування і духовного відомства зусиль націлених на задоволення потреб суспільства у розвитку початкової освіти народу. На відміну від інших районів країни територія Херсонської губернії не мала усталеного історичного минулого. Труднощі, які мали місце в освоєнні земель Херсонської губернії, не були характерними для розвитку інших регіонів України. Початкові школи створювалися у нових містах і селах. Досвід у творців місцевої народної школи практично був відсутній.
Політичні зміни у сучасному суспільстві, впровадження ринкових відносин, вдосконалення соціальної інфраструктури сприяють формуванню нових поглядів на школу. Особливої гостроти набувають питання підвищення статусу школи, соціального престижу вчителя, залучення та розробка нових прогресивних методик навчання, гуманізації освіти. Тому проблема розвитку початкової освіти у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на регіональному рівні викликає значний науково-пізнавальний інтерес.
Особливого значення набуває відтворення достовірної історичної картини створення і розвитку системи дореволюційної початкової освіти на Півдні України, розгортанні мережі народних шкіл підпорядкованих різним відомствам, формуванні державної та регіональної освітянської політики. Вивчення народної дореволюційної школи та у контексті цієї проблеми ролі держави, земства, церкви, громад у розвитку освіти сприятиме висвітленню науково значущої проблеми, дослідженню накопиченого педагогічного досвіду педагогів минулого – все це є корисним для подальшого розвитку сучасної української школи. Особливої уваги вимагають питання дослідження організації народної школи, система державного контролю за її діяльністю, кадрове забезпечення, фінансування.
Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертації виконана у контексті науково-дослідної теми «Актуальні питання соціально-економічного, політичного і культурного розвитку Північного Причорномор’я» (державний реєстраційний номер 0106U000823 від 01.02.2006 р.) та „НАЗВА ТЕМИ ЗА РЕЄСТРАЦІЄЮ” (державний реєстраційний номер РК 0105U001083 від 28.02.2005 р.), що включені до наукової комплексної програми Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили.
Мета дослідження – вивчити та проаналізувати особливості становлення та розвитку початкових шкіл Півдня України у 1861 – 1917 рр., їх вплив на становлення загальної освіти населення регіону, що вимагає постановку таких завдань:
- проаналізувати та визначити рівень наукової розробки теми і джерельної бази;
- визначити теоретико-методологічну базу дослідження;
- з’ясувати структуру початкової освіти у післяреформенні роки, дослідити основні типи народної школи на Півдні України, шляхи її становлення та розвитку, організаційні процеси;
- провести порівняльний аналіз діяльності початкових шкіл підпорядкованих земствам, Міністерству народної освіти, Святішому Синоду, визначити їх внесок у поширення освіти на Півдні України;
- дослідити учнівський контингент, його кількісний і якісний склад, динаміку зростання;
- вивчити та проаналізувати навчально-виховний процес, запровадження нових методик викладання, використання на уроках наочності, програмно-методичне забезпечення, а також організацію державного інспекторського контролю за роботою народних шкіл;
- простежити процес формування педагогічних кадрів, систему їх підготовки, вдосконалення, суспільне, соціальне та матеріальне становище вчителів;
- вивчити питання фінансового та матеріального забезпечення народних шкіл південного регіону.
Об’єктом дослідження є розвиток початкової освіти на Півдні України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є міністерські, земські, церковні, громадські початкові школи на Півдні України та їх діяльність.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі нового фактичного матеріалу досліджені процеси становлення та розвитку початкової освіти на Півдні України з 1861 до 1917 року, встановлено, що народні школи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. були основними закладами початкової освіти на Півдні України.
З нових позицій проведено дослідження і порівняльний аналіз роботи народних шкіл підпорядкованих органам місцевого самоврядування, Міністерству народної освіти, Святішому Синоду; уточнена кількість шкіл різних відомств, складена їх загальна характеристика.
Використовуючи сучасні принципи та методи загальнонаукового та спеціального характеру вивчено та проаналізовано кількісний та якісний склад учнівського контингенту народних училищ, динаміка його зростання.
Вперше у сучасній історіографії досліджено питання:
- організації державного і земського контролю за діяльністю початкових шкіл, а також методичного забезпечення навчального процесу, методики викладання предметів;
- підготовки вчителів у навчальних закладах Півдня України, на педагогічних з’їздах і курсах. Проаналізоване суспільне, правове, матеріальне становище вчителів;
- фінансового забезпечення та матеріального стану народних шкіл південного регіону.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що результати, висновки, рекомендації, наявний фактичний матеріал дисертаційної роботи може бути використаний у подальшому вивченні проблеми розвитку дореволюційної освіти, викладанні курсів з «Історії України», «Історії педагогіки», «Української та зарубіжної культури», «Культурології», «Педагогіки», розробці спецкурсів «Історичне краєзнавство», «Педагогічне краєзнавство», написанні наукових та навчальних видань краєзнавчого характеру.
Матеріали дисертації можна використовувати у практичній діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх та вищих навчальних закладів, краєзнавців тощо.
Апробація результатів дослідження. Матеріали наукового дослідження, рекомендації, висновки обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства» (Київ-Миколаїв, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції «Архівні джерела у формуванні історичної пам’яті» (Херсон, 2006 р.), VІ та VІІ Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Гуманітарно-економічні дослідження» (Миколаїв-Одеса, 2005 р., 2006 р.), V і VІ Миколаївських обласних краєзнавчих конференціях «Історія, етнографія, культура, нові дослідження» (Миколаїв, 2004, 2006 рр.), науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в сучасних умовах» (Херсон, 2004 р.), міжнародних конференціях «Могилянські читання» (Миколаїв, 2004, 2005, 2006 рр.).
Публікації. Результати дослідження викладені у 12 одноосібних публікаціях, з них 4 – у фахових виданнях (загальний обсяг 4,5 друкованих аркушів).
Хронологічні межі дослідження беруть свій початок з 1861 року, що знаменує розгортання ліберально-демократичних реформ у Російській державі, які в значній мірі створили позитивні умови для реформування суспільства, звільнили від кріпосної залежності селянство, сприяли розвитку господарства, торгівлі, економіки, визначенню місця суспільства, земства, церкви, держави у освітянській справі, дали поштовх для реформування та пошуку нових форм організації роботи початкових шкіл для народу.
Верхня хронологічна межа – 1917 р. пояснюється зміною історичної епохи та ліквідацією усталеної системи народної освіти, появою нових суспільних пріоритетів у шкільній галузі.
Територіальні межі дослідження охоплюють кордони Херсонської губернії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (сучасні Миколаївська, Одеська, Херсонська області, частини Кіровоградської та Дніпропетровської областей). Дослідження процесу розвитку народної освіти у Херсонській губернії дає змогу предметно дослідити стан початкової школи на Півдні України та виявити закономірність її розвитку на регіональному рівні та відмінності розвитку початкової школи від інших регіонів країни.
Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів (одинадцять параграфів), висновків, списку посилань, використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 304 сторінки, у тому числі основний текст – 180 сторінок, список посилань і використаної літератури – 104 сторінки (313 найменувань) і 21 сторінки додатків.
Розділ 1
Історіографія, джерела та методологічна основа дослідження
