Відповідальність аудитора.

32. В аудиторському висновку слід вказувати, що відповідальність аудитора є висловлення думки щодо фінансових звітів на основі результатів аудиторської перевірки.

33. В аудиторському висновку слід вказувати, що відповідальністю аудитора є висловлення думки щодо фінансових звітів на основі результатів аудиторської перевірки, для протиставлення її відповідальності управлінського персоналу за підготовку та достовірне відображення інформації в фінансових звітах.

34. В аудиторському висновку слід вказувати, що аудит проводився у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту. У висновку слід також пояснити, що ці стандарти вимагають від аудитора дотримання етичних вимог та відповідного планування і виконання аудиту для отримання достатньої впевненості, що фінансові звіти не містять суттєвих викривлень.

35. Посилання на використані стандарти показує читачеві, що аудиторська перевірка виконувалась у відповідності до встановлених стандартів.

36. В МСА 200 вказано, що вимагається до того, щоб аудит виконувався у відповідності до МСА. В параграфі 14 цього стандарту пояснюється, що аудитор не може вказувати, що аудиторська перевірка проводилась у відповідності до МСА, якщо він не виконав вимоги всіх МСА, застосовних до конкретної аудиторської перевірки.

37. В аудиторському висновку слід описати аудит, вказуючи, що:

а) аудит включає виконання аудиторських процедур для одержання аудиторських доказів щодо сум та розкриттів у фінансових звітах;

б) вибір процедур залежить від судження аудитора включно з оцінкою ризиків суттєвого викривлення фінансових звітів внаслідок шахрайства чи помилок. Оцінюючи ризики, аудитор розглядає ті аспекти внутрішнього контролю, що стосуються підготовки та достовірного відображення інформації в фінансових звітах, для розробки аудиторських процедур у відповідності до обставин, а не для висловлювання думки щодо ефективності внутрішнього контролю суб’єкту господарювання. У випадках, коли аудитор несе відповідальність за висловлювання думки щодо ефективності внутрішнього контролю в зв’язку з аудитом фінансових звітів, аудиторові не слід вписувати фразу, що розгляд внутрішнього контролю виконується не для висловлювання думки щодо ефективності внутрішнього контролю;

в) аудит включає і оцінку відповідності використаної облікової політики, коректності облікових оцінок управлінського персоналу та загального представлення фінансових звітів.

38. В аудиторському висновку слід вказувати, що аудитор вважає, що отримані аудиторські докази є достатньою та відповідною основою для висловлення аудиторської думки.

Думка аудитора.

39. Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо і достовірно відображають (або представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

40. Якщо аудитор висловлює безумовно-позитивну думку, в параграфі з висновком чітко вказано висновок аудитора, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію у відповідності до застосовної концептуальної основи фінансової звітності (крім тих випадків, коли законодавчі чи нормативні акти вимагають від аудитора використовувати інше формулювання висновку; в такому разі слід використовувати формулювання, встановлене цими актами).

41. В тих випадках, коли в якості застосовної концептуальної основи фінансової звітності використовуються не Міжнародні стандарти фінансової звітності або Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі, посилання на концептуальну основу фінансової звітності у формулюванні висновку повинно вказувати на країну походження концептуальної основи фінансової звітності.

42. Аудиторський висновок вказує, що фінансові звіти “справедливо та достовірно відображають” або “представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах” інформацію, яку ці звіти повинні надавати (що визначається концептуальною основою фінансової звітності). Так, наприклад, у випадку фінансових звітів, підготовлених у відповідності до МСФЗ, аудитор висловлює думку, що фінансові звіти “справедливо та достовірно відображають” або “представляють достовірно, в усіх суттєвих аспектах” інформацію щодо фінансового стану суб’єкта господарювання на кінець періоду, його фінансових показників та руху грошових коштів за період, що скінчився на вказану дату.

43. Для інформування читача щодо контексту, в якому аудитор висловлює свою думку, аудиторський висновок ідентифікує застосовну концептуальну основу фінансової звітності, на якій базуються фінансові звіти. В тих випадках, коли в якості застосовної концептуальної основи фінансової звітності використовуються не Міжнародні стандарти фінансової звітності або Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі, аудиторський висновок повинен вказувати на країну походження концептуальної основи фінансової звітності. Для ідентифікації застосовної концептуальної основи фінансової звітності аудитор використовує таке формулювання, як:

а) “... у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності”, або

б) “... у відповідності до облікових принципів, загальноприйнятих в країні X...”

44. В тих випадках, коли застосовна концептуальна основа фінансової звітності включає юридичні та нормативні вимоги, аудитор ідентифікує застосовну концептуальну основу фінансової звітності таким чином:

а) “... у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності та вимог Закону про корпорації країни X”.

Інші питання.

45. Стандарти, закони або загальноприйнята практика країни можуть вимагати від аудитора або дозволяти йому детально описувати питання, що надають додаткове пояснення стосовно відповідальності аудитора під час аудиторської перевірки фінансових звітів або стосовно аудиторського висновку щодо звітів. Такі питання можна розглянути в окремому параграфі після аудиторського висновку.