Тема 13: Форми (джерела) права

Семінарське заняття 13

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів чіткі уявлення про форми (джерела) права в матеріальному сенсі, ідеологічному значенні, історичному аспекті, їх систему та роль у регулюванні суспільних відносин; грунтовно засвоїти поняття, ознаки та види нормативно-правових актів, закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили, систему підзаконних нормативно-правових актів, чинність нормативно-правових актів.

Час проведення: 2 години.

План:

1. Поняття та види форм (джерел) права.

2. Нормативно-правовий акт: поняття та ознаки.

3. Закон: ознаки та види.

4. Підзаконний нормативно-правовий акт, його поняття, основні ознаки та види.

5. Чинність нормативно-правових актів

Теми рефератів:

1. Джерела права у широкому розумінні.

2. Судовий прецедент. Перспективи його втілення в правовій системі України.

3. Нормативно-правовий договір: поняття, види.

4. Загальні принципи права та правові доктрини як джерела права.

5. Закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

 

Ключові поняття: форми права, джерела права, нормативно-правовий акт, закон, підзаконний нормативно-правовий акт, юридична сила, правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, правова доктрина, релігійна догма.

 

Методичні вказівки

Відповідь на перше питання потребує урахування того, що однією з важливих об’єктивних властивостей права як соціального регулятора є формальна визначеність. Правові норми повинні бути обов’язково об’єктивовані, виражені зовні, міститись в тих чи інших формах, які є способом їх існування, формами життя.

Наступні питання потребують розуміння того, що за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Закон є нормативно-правовим актом, що приймається вищим представницьким органом державної влади в особливому порядку, що вказує на його вищу юридичну силу.

Питання про чинність нормативно-правових актів припускає з’ясування дії нормативно-правових актів у часі, у просторі та щодо кола осіб. Слід чітко розрізняти момент прийняття акту від моменту набуття ним юридичної сили.

 

Список літератури:

1. Бошно С.В. Соотношение понятий источник и форма права // Юрист. – 2001. - №10. – С.15-22.

2. Гайворонський В. Джерела права // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №3. – С.56-65.

3. Гураленко Н. Основні концептуальні підходи до розуміння категорії "джерело права" // Юрид. Україна. - 2007. - № 6. -С. 13-18.

4. Дихтяр А.И., Рогожин Н.А. Источники права и судебная практика // Юрист. – 2003. - №1. – С.2-7.

5. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981.

6. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. - К.: Праксіс, 2008. - 344 с

7. Марченко М.Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права // Вестник Московского университета. Сер.11. Право. – 2002. - №5. – С.3-16/

8. Муромцев Т.И. Источники права (теоретические проблемы) // Правоведение. 1992. № 2.

9. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології. - К.: Юрид. думка, 2008. - 326 с.

10. Пархоменко Н.М. Договір у системі форм права України. - К.: Логос, 2000.- 244 с.

11. Первомайський О. До питання про джерела цивільного права // Право України. – 2001. - №2.

12. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. - 2002.-№3.-С. 8-16.

13. Стрельцова О.В. Актуальні питання джерел права в аспекті правоутворення // Держава і право. Юрид. і політ, науки. -2008. -Вип. 39. – С. 47-53.

 

Тема 14: Нормотворчість

Семінарське заняття 14

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів загальне уявлення про процес правоутворення; поняття, систему принципів та функцій нормотворчості, як основного етапу правоутворення; основні стадії процесу створення нормативно-правових актів, поняття юридичної техніки та нормотворчої техніки як її різновиду.

Час проведення 2 години.

План:

1. Правоутворення: поняття, етапи.

2. Поняття нормотворчості, її функції і принципи.

3. Види (класифікація) нормотворчості.

4. Стадії нормотворчого процесу.

5. Нормотворча техніка як вид юридичної техніки.

 

Теми рефератів:

1. Правоутворення та його співвідношення з нормотворчістю в Україні.

2. Спадкоємність у праві.

3. Особливості «делегованої» та «санкціонованої» нормотворчості.

4. Законодавчий процес: стадії та особливості.

5. Особливості оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду в Україні.

 

Ключові поняття: правоутворення, нормотворчість, делегована нормотворчість, санкціонована нормотворчість, принципи нормотворчості, функції нормотворчості, законодавча ініціатива, право вето, юридична техніка, нормотворча техніка.

 

Методичні вказівки

Порівняльний аналіз категорій «правоутворення», «правотворчість» та «нормотворчість» необхідний для з'ясування особливостей та відмінностей як самих понять, так і процесів, що позначаються цими назвами. Водночас, таким чином здійснюється поєднання суто теоретичних уявлень про формування права з практичними процесами нормотворчої та законотворчої діяльності.

Четверте питання потребує дослідити стадії та етапи процесу створення юридичних норм на прикладі законотворчості в діяльності Верховної Ради України. У характеристиці стадії законодавчої ініціативи та підготовки проекту закону важливо звернути увагу на етап встановлення необхідності у правовому регулюванні певних суспільних процесів на рівні закону.

Окрему увагу слід звернути на поняття та особливості законодавчої техніки. При цьому доцільно порівняти законодавчу та юридичну техніку.

Список літератури:

1. Бахрах Д. Н. Действие правовой нормы во времени / Д.Н. Бахрах // Советское государство и право. —1991- — №2;

2. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура / Ю. Бойко // Право України. — 2002. — № 5;

3. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави / С. Горьова // Право України. — 2000. —№ 4;

4. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження. – К.: ВПЦ «Київ. ун-т», 2007. – 360 с.

5. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Н. Железняк // Право України. — 2004. —№ 7;

6. Заєць А. П. Законодавча діяльність: деякі питання методології, теорії і практики / А. П. Заєць // Українське право. - 1995 - № 1 (2);

7. Заєць А.П. Легалізація приписів держави як кінцева стадія правоутворення / А. П. Заєць // Державно-правова реформа в Україні: матеріали науково-практичної конференції (листопад 1997 р.)- — К., 1997;

8. Керимов Д. А. Законотворчество / Д. А. Керимов // Право и политика. —2001.—№ 3;

9. Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 192 с.

10. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні / В. Коростей // Право України. — 2004. — № 3;

11. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та стани / В. Косинський // Право України. —1999- — № 6;

12. Кочерга В., Фесенко Є. Законопроект, який став Законом / В. Кочерга, Є. Фесенко // Право України. —1998.— № 7;

13. Овчаренко І. М. Місце конституційних законів в системі законодавства України. / І. М. Овчаренко //Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — 1999 - № 4;

14. Олійник А. Законодавчий процес — його основні риси і особливості / А. Олійник // Право України. – 1998 - № 4;

15. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. - 2002. — № 8;

16. Рабінович П. М. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми / П. М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №2;

17. Рибалкін О. А. Принципи нормотворчої діяльності / О. А. Рибалкін // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. — Вип. 3 - 1999;

18. Фатхутдінова О. В. Особливості, мета та призначення законотворчого процесу / О. В. Фатхутдінова // Наукові записки Київського інституту туризму, економіки і права. — Вип. 1. — К., 2001;

19. Ющик О. І. Юридична техніка: проблеми визначення поняття / О.І. Ющик // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: [матеріали міжнародної науково-практичної конференції]. — К., 2001.