Зважаючи на це, розрізняють анемію залізодефіцитну, гіпоапластичну, постгеморагічну, гемолітичну тощо.
Залізодефіцитна анемія — це патологічний стан, якому властиве зниження рівня гемоглобіну внаслідок дефіциту заліза в організмі в разі порушення його надходження. Добова потреба організму дитини в залізі (5—7 мг/кг на добу)
Основними причинами нестачі заліза в організмі є:
•аліментарний дефіцит через нераціональне, незбалансоване харчування (раннє штучне вигодовування немовлят коров’ячим або козячим молоком, борошняними виробами, молочною або молочно-вегетаріанською їжею, нестача в раціоні м’ясних продуктів);
•недостатній початковий рівень в організмі (недоношеність, багатоплідна, багаторазова з короткими проміжками вагітність, анемія вагітних, рання або пізня перев’язка пупкового канатика тощо);
•підвищена потреба в залізі (недоношені, діти з великою масою тіла одразу після народження, з лімфатичним типом конституції, діти II півріччя життя, період статевого дозрівання);
•збільшені втрати заліза внаслідок гострих і хронічних кровотеч, глистяної інвазії, інфекційних хвороб;
•порушення всмоктування і транспорту заліза (хронічні хвороби кишок, синдром мальабсорції).
Клінічна картина. У розвитку залізодефіцитної анемії розрізняють такі стадії: прелатентна, латентна, власне залізодефіцитна анемія.
Прелатентна стадія характеризується зменшенням запасів заліза в тканинах, нормальною картиною крові; латентна — зменшенням транспортного фонду крові, помірними трофічними змінами шкіри, нігтів, волосся, астеновегетативними змінами.
Першими ознаками залізодефіцитної анемії
· млявість дитини, втомлюваність,
· погіршення апетиту, спотворення раціону харчування (бажання їсти крейду, землю тощо),
· блідість шкіри і слизових оболонок. Шкіра стає сухою, волосся ламким, втрачається його блиск.
· З боку серцево-судинної системи настають такі зміни, як задишка під час фізичного навантаження, тахікардія, поява систолічного шуму, проведення якого відбувається на великі судини шиї.
· Змінам з боку травного тракту характерні ангулярний стоматит, утруднене ковтання, розлади випорожнень, збільшення печінки та селезінки.
· Анемію діагностують, якщо рівень НЬ становить 110 г/л і нижче. Залежно від рівня НЬ розрізняють такі ступені тяжкості хвороби:
легкий — НЬ 110—91 г/л,
середньої тяжкості — НЬ 90—71 г/л,
Тяжкий — НЬ 70—51 г/л.
Анемія має гіпохромний характер, колірний показник є нижчим 0,8.
Лікування.
1. Усунути причину розвитку анемії, відкоригувати раціон харчування. До продуктів, багатих на залізо, належать м’ясо, субпродукти (язик, печінка), риба, горох, квасоля, картопля, буряк, морква, горіхи, болгарський перець, чорна смородина, яблука, сливи, груші, цитрусові, суміш сушених фруктів, гречані та вівсяні крупи. У меню дитини мають входити м’ясні та рибні продукти, печінка, язик, овочеві страви, особливо різноманітні салати, соки, ягоди, фрукти, гречана, вівсяна каші тощо. (тільки при анемії легкого ступеня
2. При анемії середньої тяжкості і тяжкій обов’язково призначати препарати заліза. Існує достатньо широкий спектр препаратів заліза: актиферин, гемофер, сульфат заліза, сироп алое із залізом, тардиферон, фероплект, феронал тощо. Терапію залізом здійснюють до нормалізації рівня гемоглобіну з подальшим зменшенням дози на третину. Тривалість лікування — 6 міс., недоношених дітей — протягом 2 років для поповнення запасів заліза, дівчат пубертатного віку — протягом 1 року з перервами — кожний тиждень після місячних.
Профілактика.
1. Раціональне збалансоване харчування вагітних і дітей усіх вікових груп, особливо раннього віку з введенням у раціон продуктів, багатих на залізо та вітаміни.
2. Антенатальна профілактика: з другої половини вагітності, при повторній або багатоплідній вагітності призначають препарати заліза в дозі, що становить половину лікувальної, а також полівітаміни, збагачені залізом, протягом II і III триместрів вагітності.
3. Постнатальну профілактику проводять дітям групи ризику.
•усі недоношені діти;
•діти, народжені від багатоплідної вагітності, у разі ускладненого перебігу другої половини вагітності, фетоплацентарної недостатності;
•діти з дисбактеріозом, харчовою алергією;
•діти, які ростуть із випередженням загальноприйнятих стандартів фізичного розвитку;
•діти, яких вигодовують штучно.
Диспансерне спостереження.
Після нормалізації картини крові проводити загальний аналіз крові 1 раз на місяць протягом 1 року, потім щоквартально протягом наступних 3 років.
Лейкоз — загальна назва пухлин, що утворюються із кровотворних клітин і уражують кістковий мозок.
У разі гострого лейкозу кровотворна клітина втрачає здатність диференціюватися, якщо лейкоз хронічний — кровотворна клітина здатна диференціюватися до зрілих форм.
У дітей переважає гострий лейкоз.
Етіологія
· вірусна теорія походження лейкозу.
· генетичним чинникам,
· дії іонізувального випромінювання,
· канцерогенності деяких речовин
