Методичні рекомендації та пояснення. Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті

Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті, матеріали судово-слідчої практики. Вони повинні засвоїти й викласти суть множинності злочинів, її види та значення для кваліфікації злочинів.

У деяких випадках суб’єкт злочину скоює не один, а два чи більше злочинів, що, у свою чергу, є більш суспільно небезпечним, свідчить про антисоціальні погляди особи, впливає на кваліфікацію діянь і призначення покарання.

Студенти) повинні дати визначення загального поняття множинності злочинів, а також охарактеризувати її види. Під множинністю злочинів розуміється скоєння суб’єктом злочину двох або більше злочинів, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Необхідно зазначити, що множинність злочинів відсутня, коли особа скоює злочин після звільнення її від кримінальної відповідальності (наприклад у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з інших підстав).

Слід звернути увагу на одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів, усвідомити, що одиничний злочин – це таке діяння, яке містить склад одного злочину та кваліфікується за однією статтею чи її частиною.

За складністю внутрішньої структури одиничні злочини поділяються на одиничні прості й одиничні ускладнені злочини.

Одиничний простий злочин характеризується наявністю або одного діяння (у злочинах з формальним складом), або одного діяння й одного наслідку (у злочинах з матеріальним складом).

Одиничні ускладнені злочини характеризуються складнішими об'єктивними та суб'єктивними характеристиками й залежно від них поділяються на:

а) продовжувані;

б) триваючі;

в) злочини, що кваліфікуються за наслідками;

г) складені.

Продовжуваними визнаються злочини, які складаються з низки тотожних злочинних діянь, об'єднаних єдиним умислом і єдиною злочинною метою, які в сукупності утворюють одиничний злочин.

Триваючими визнаються злочини, які розпочинаються вчиненням діяння, передбаченого нормою Особливої частини КК України, та існують у реальності протягом не­визначеного часу, будучи пов'язаними з невиконанням винним обов'язків, покладених на нього законом під страхом застосування кримінального покарання.

До злочинів, що кваліфікуються за наслідками, належать злочини, які в структурі безпосереднього об'єкта злочину мають і безпосередній додатковий об'єкт злочину.

Складений злочин – це злочин, який утворюється шляхом вчи­нення кількох різнорідних діянь, кожне з яких утворює самостійний склад злочину.

Студенти повинні засвоїти види множинності злочинів (такі, як повторність, сукупність і рецидив злочинів), уміти відмежовувати їх від продовжуваних злочинів. Згідно з ч. 1 ст. 32 КК України під повторністю злочинів розуміється вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України.

У ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особ­ливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено. Також студенти мають зрозуміти зміст ідеальної та реальної сукупності злочинів.

Стаття 34 КК України визнає рецидивом злочинів вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Необхідно знати й такі види рецидиву, як загальний, спеціальний тощо, засвоїти особливості кваліфікації за наявності рецидиву злочинів та інших видів множинності злочинів.

При розв’язанні задач студенти повинні керуватися ст. 35 КК України, у якій сказано, що повторність, сукупність, рецидив злочинів ураховуються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пропонуємо приклад розв’язання задачі за темою заняття.

Рябоконь, працюючи завідувачем оптового складу, захотів викрасти борошоно (близько 550 кілограмів), вартість якого перевищувала три неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Вирішив­ши її продати, він щодня, щоб не привертати уваги охоронців, вивозив з території складу по 50 кілограмів продукту. На десятий день діяльність Рябоконя було припинено співробітниками міліції.

Чи є діях Рябоконя повторність злочинів?

Рябоконь мав єдиний злочинний намір на викрадення з оптового складу борошна, яке він почав реалізовувати скоєнням тотожних дій, спрямованих на досягнення цієї мети. Також слід відзначити, що, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України, Рябоконь виконував адміністративно-господарські обов’язки, він є службовою особою. Тому, використовуючи службове становище, він бажав розтратити чуже майно. Але відповідно до ч. 3 ст. 15 КК України він, незалежно від його волі, не встиг вчинити всіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Тому, згідно з ч. 2 ст. 32 КК України, повторність злочинів у діях Рябоконя відсутня. Він вчинив незакінчений замах на продовжуваний злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), який складається з більше ніж двох тотожних дій, об’єднаних одним злочинним наміром.

Готуючись до семінарського заняття, студенти можуть перевірити свої знання, відповівши на питання для самоконтролю за цією темою.

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке множинність злочинів?

2. Які види множинності передбачено в кримінальному законодавстві?

3. Що слід розуміти під одиничним злочином?

4. Що таке ускладнений одиничний злочин?

5. Що означає триваючий злочин?

6. Що таке продовжуваний злочин?

7. Що потрібно розуміти під сукупністю злочинів?

8. Які ознаки має сукупність злочинів?

9. Які існують види сукупності злочинів?

10. Що необхідно розуміти під повторністю злочинів?

11. Що таке тотожні злочини?

12. У чому полягає різниця між тотожними й однорідними злочинами?

13. У чому полягає відмінність продовжуваного злочину від повторності тотожних злочинів?

14. Що розуміється під рецидивом злочинів?

15. Які ознаки характеризують рецидив злочинів?

16. Які існують види рецидиву?

17. Що таке пенітенціарний рецидив?

18. Як впливає спеціальний рецидив на остаточну кваліфікацію злочину?

19. Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при повторності злочинів?

20. Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при сукупності злочинів?

21. Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при рецидиві злочинів?

22. У чому полягає відмінність продовжуваного злочину від повторності тотожних злочинів?

23. У чому полягає відмінність повторності злочинів від рецидиву злочинів?

24. У чому полягає відмінність сукупності злочинів від рецидиву злочинів?

25. У яких випадках повторність, сукупність і рецидив злочинів виключаються?

26. Що таке ідеальна сукупність злочинів?

27. Що таке реальна сукупність злочинів?

28. У чому полягає відмінність ідеальної сукупності злочинів від реальної сукупності злочинів?

29. Що означає спеціальний рецидив злочинів?

 

 

Додаткова література

1. Агаев И. Понятие совокупности преступлений // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 4 – 6.

2. Агаев И.Б. Юридические признаки повторности преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 4 – 7.

3. Антонюк Н.О. Об’єктивні ознаки продовжуваного злочину / Н.О. Антонюк, В.Є. Ясеницький // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. Вип. 52 / редкол. С.В. Ківалов та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2010. –С. 388 – 394.

4. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.

5. Бажанов М.І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: Конспект лекцій. – X.: Українська юридична академія, 1993. – 15 с.

6. Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств // Государство и право. – 2005. – № 4. – С. 42 – 48.

7. Батиргареєва В. Щодо підстав формування нового поняття рецидиву злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 183 – 198.

8. Бражник Ф. Множественность преступлений – отражение их совокупной общественной опасности // Уголовное право. – 2000. – № 3. – С. 6 – 10.

9. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников-рецидивистов по советскому уголовному праву. – М., 1974. – 150 с.

10. Дробот Ю.В. Рецидив как квалифицирующий признак со­става преступления. Вопросы практика к законодателю // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2006. – Вип. 2. – С. 38 – 50.

11. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград, 1976. – 54 с.

12. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование). – Харьков, 1980. – 152 с.

13. Иногамова Л.В. Конкуренция норм при назначении наказания в пределах санкции статьи Особенной части УК // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 63 – 71.

14. Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Одиничні злочини: поняття, види, класифікація. – Х.: «Фінн», 2010. – 256с.

15. Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 202 – 208.

16. Коротких Н. Виды рецидива преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 30 – 32.

17. Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву. – Харьков, 1973. – 32 с.

18. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.

19. Малков В.П. Повторность преступлений (Понятие и уголовно-правовое значение). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1970. – 174 с.

20. Плотникова М.В. Множественность преступлений: соотношение ее разновидностей / Рос. акад. образования, Моск. психол.-социал. ин-т. – М.: Моск. психол.-социал. ин-т, 2004. – 80 с.

21. Самылина И. Рецидив преступлений: теория и практика // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 46 – 47.

22. Спивак С. Понятие совокупности преступлений и ее виды // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 54 – 56.

23. Черненко Т. Формы множественности преступлений и их отражение в квалификации преступлений // Уголовное право. – 2000. – № 4. – С. 40 – 43.

24. Шнитенков А. Проблемы квалификации при совокупности преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 68 – 71.

25. Южанин В.Е., Армашова А.В. Проблемы рецидива преступлений и ответственности за него по уголовному праву России. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 192 с.

26. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. – М.: Наука, 1964. – 222 с.

 

 

Тема 13: «Обставини, що виключають злочинність діяння»