Методичні рекомендації та пояснення. Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, матеріали судово-слідчої практики та розв’язують

 

Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, матеріали судово-слідчої практики та розв’язують запропоновані задачі. При цьому вони повинні засвоїти суть стадій вчинення злочину, розуміти, у яких випадках можливою є добровільна відмова від скоєння злочину. Вивчення цієї теми слід розпочати з чіткого засвоєння положень ст.ст. 13 – 16 КК України.

Особа, яка вчиняє злочин, не завжди може довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежать від її волі, або, навпаки, з власної волі. Тому в першому випадку можна розглядати дії особи як незакінчений злочин і певну стадію його скоєння, а в другому – як добровільну відмову. Найпоширеним є визначення стадій вчинення злочину як певних етапів його здійснення, що істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто харак­тером діяння (дія чи бездіяльність) і моментом його припинення. Треба зауважити, що чинне законодавство визнає три стадії вчинення злочину: а) готування до злочину; б) замах на злочин; в) закінчений злочин. Ці стадії розрізняються за ступенем розвитку об’єктивної сторони злочину.

У ч. 1 ст. 13 КК України зазначається, що закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Інакше кажучи, злочин необхідно вважати закінченим, якщо дією (бездіяльністю) особи пов­ністю виконано об’єктивну сторону цього злочинного діяння за умови, що ознаки об’єктивної сторони відображені в складі цього злочину. Залежно від останньої обставини склади злочинів за конструкцією поділяються на матеріальні, формальні й усічені.

Готування до злочину як різновид незакінченого злочину – це підготовка до скоєння злочину, яке не вдалося навіть почати у зв’язку з обставинами, що не залежать від винної особи. Готування утворюють будь-які дії (іноді бездіяльність), що вчиняються з метою наступного скоєння злочину, до початку виконання його об’єктивної сторони. Інакше кажучи, це ще не вчинення самого злочину, а лише створення умов для цього. Згідно зі ст. 14 КК України готування до злочину має такі види: а) підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину; б) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) підшукування співучасників; г) змова на вчинення злочину; ґ) усунення перешкод; д) інше умисне створення умов для вчинення злочину. Курсанти (студенти) повинні вміти докладно характеризувати кожний із зазначених видів готування до злочину.

Відповідно до ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або безді­яльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи. При замаху злочин не доводиться до його юридичного закінчення всупереч бажанню винної особи з причин, що не залежать від її волі. Це можуть бути як об’єктивні причини (опір потерпілих, втручання сторонніх осіб – очевид­ців злочину чи співробітників правоохоронних органів тощо), так і причини суб’єктивного характеру, пов’язані з особистістю винного (брак знань, професійної майстер­ності, навичок, умінь, фізичної сили, стану здоров’я тощо). Особливу увагу слід звернути на з’ясування видів замаху (закінченого й незакінченого) та їх відмежування від закінченого злочину.

Під добровільною відмовою при незакінченому злочині розуміється остаточне припинення особою зі своєї волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК України).

Ознаками добровільної відмови є такі:

а) особа вже розпочала злочинну діяльність, але юридично ще не завершила;

б) особа відмовилася від вчинення злочину з власної волі;

в) особа остаточно припинила готування до злочину чи замах на злочин.

Курсантам (студентам) необхідно звернути увагу на відмінність доб­ровільної відмови від дійового каяття.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Норми КК України щодо незакінченого злочину та його види в поєднанні з нормами Особливої частини КК України визначають склади незакінчених злочинів – готування й замаху на злочин, передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України. Тому за незакінченої злочинної діяльності, що не завершена з причин, які не залежать від волі винної особи, підставою кримінальної відповідальності буде наявність у її діях складу замаху на скоєння (готування до скоєння) якого-небудь зі злочинів, передбачених КК України. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин, як зазначається в ст. 16 КК України, настає за статтею 14 або 15 КК України і за тією статтею Особливої частини КК, що встановлює відповідальність за закінчений злочин.

Пропонуємо приклад розв’язання задачі з теми, що розглядається.

Крот, маючи намір викрасти золоті речі, які коштували більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проник до чужої квартири. Ретельно обшукав її та, не знайшовши золота, пішов, не взявши з собою нічого.

Чи є підстави для притягнення Крота до кримінальної відповідальності?

Для того щоб установити підстави кримінальної відповідальності, згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, треба в діях Крота виявити склад злочину, передбачений КК України. У Крота був намір порушити відносини чужої власності, за які в VI розділі, в ст. 185 Особливої частини КК України передбачена кримінальна відповідальність. Об’єктивна сторона злочину характеризується дією Крота, спрямованою на проникнення до чужої квартири та її обшук. При цьому Крот, виконавши всі заплановані дії, залишив квартиру, нічого не взявши, тобто не заподіявши збитки потерпілому з тієї причини, що він не знайшов золота. Суб’єктом вважаємо Крота як фізичну осудну особу, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за крадіжку, тобто 14 років згідно з ч. 2 ст. 22 КК України. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом Крота, який, відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки й бажав їх настання. Крадіжка є матері­альним складом злочину, тому вважається закінченою з моменту спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді збитків потерпілому на суму більше трьох неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Але Крот не зміг заподіяти заплановані збитки потерпілому з причин, які не залежали від його волі, тому він повинен притягуватися до кримінальної відповідальності за закінчений замах на вчинення крадіжки за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України.

Рівень своїх знань з цієї теми пропонується перевірити, відповівши на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

 

1. Чому виявлення наміру не може бути визнане ста­дією вчинення злочину?

2. Що таке готування до злочину?

3. У чому полягає сутність замаху на злочин?

4. Які існують види замаху?

5. Що є підставою кримінальної відповідальності за готування до злочину та замах на злочин?

6. Чим відрізняється готування до злочину від замаху на злочин?

7. Як кваліфікуються готування до злочину та замах на злочин?

8. Готування до яких злочинів не тягне за собою кримінальної відповідальності?

9. Що таке закінчений злочин?

10. Що таке добровільна відмова при незакінченому злочині?

11. У чому полягає відмінність добровільної відмови при незакінченому злочині від дійового каяття?

 

Додаткова література

 

1. Благов Е. Приготовление к преступлению // Законность. – 2005. – № 1. – С. 20 – 23.

2. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления. – М.: Гос­юриздат, 1955. – 212 с.

3. Курченко В. Оконченное преступление или покушение // Законность. – 2005. – № 11. – С. 47 – 49.

4. Матишевський П. Кримінальний кодекс України і світові стандарти // Юридичний вісник України. – 2001. – № 28 (14 – 20 липня) – С. 1 – 4.

5. Павликівський В.І., Шалахіна В.В. Особливості добровільної відмови співвиконавця злочину // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 115.

6. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по совет­скому уголовному праву. – Воронеж, 1975. – 147 с.

7. Редин М.П. Общее понятие неоконченного преступления, его виды // Следователь. – 2005. – № 4. – С. 9 – 16.

8. Редин М.П. Ответственность за покушение на преступление // Следователь. – 2005. – № 6. – С. 2 – 12.

9. Редин М.П. Ответственность за приготовление к преступлению // Следователь. – 2005. – № 7. – С. 7 – 13.

10. Редин М.П. Понятие оконченного преступления, его виды // Следователь. – 2005. – № 1. – С. 2 – 9.

11. Редин М.П. Понятие приготовления к преступлению // Следователь. – 2005. – № 5. – С. 5 – 10.

12. Редин М.П. Преступления по степени их завершенности: Монография. – М.: Издательство ″Юринформ″, 2006. – 200 с.

13. Ситникова А.И. Приготовление к преступлению и покушение на преступление: Монография. – М.: Ось-89, 2006. – 160 с.

14. Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є це законним? // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 108 – 109.

15. Тадевосян Л.З. Неоконченные преступления: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2008. – 207 с.

16. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 117 – 120.

17. Тихий В.П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – Вип. 6. – С. 128 – 137.

18. Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекції. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1996. – 30 с.

19. Тихий В.П., Панов М.І. Злочин: його види та стадії: науково-практичний коментар. – К.: Видавничий дім “Прометей”, 2007. – С. 15 – 37.

20. Шевчук А.В. Стадії вчинення злочину: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.

21. Энциклопедия уголовного права. Т.5. Неоконченное преступление. – Издание профессора Малинина, СПб., 2006. – 464 с.

 

 

Тема 11: «Співучасть у злочині»