Відповідно до розробленого і погоджено з керівником плану, студент чітко і логічно висвітлює кожне питання. При цьому він, як правило:
1) наводить і розглядає різні погляди щодо спірних проблем окремими науковцями та практичними працівниками;
2) визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтримуючи одну
чи кілька з висловлених точок зору або формулюючи свою власну точку зору з наведенням відповідних аргументів;
3) аналізує відповідні положення нормативних актів чи першоджерел;
4) підтримує чи вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування;
5) формує інші пропозиції спеціально-юридичного, техніко-юридичного чи теоретичного характеру.
При використанні в курсовій роботі нормативних матеріалів, теоретичних положень інших авторів, студент повинен посилатись на відповідні джерела. Не допускаються так звані “запозичення”, коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання, коли “питома вага” такого використання в курсовій роботі перевищує 50 відсотків.
Список літератури (бібліографічний апарат) в курсовій роботі – це ключ до джерел, якими користувався автор при її написанні. Він свідчить про ступінь обізнаності студента з наявною літературою з теми роботи.
Бібліографічний список – це елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описування використаних джерел і вміщується з нової сторінки під назвою “Список використаних джерел і літератури”. Такий список є складовою частиною курсової роботи, відображає самостійну творчу роботу її автора, дозволяє оцінити ступінь фундаментальності проведеного дослідження.
Список використаних матеріалів складається з двох частин:
1. Нормативні матеріали.
2. Наукова література.
Загальна кількість використаних правових джерел і літератури – не менше 25 найменувань.
I. Нормативні матеріали
Під цим найменуванням дається перелік законів і інших правових актів, які використані в курсовій роботі. Зазначений перелік вміщується після “Висновків”. Порядок розташування нормативних актів залежить від їх походження та юридичної сили. Так, рекомендується спочатку зазначити нормативно-правові акти України, а потім міжнародні нормативно-правові акти.Серед нормативно-правових актів Українинайвищу юридичну силу має Конституція України. Вона відкриває зазначений перелік законів і інших правових актів. Далі зазначаються кодекси, закони, Укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти (наприклад, накази, інструкції). Примірні статути кооперативних і громадських організацій тощо зазначаються післяміжнародно-правових актів. Після зазначення кожного нормативного акту необхідно вказувати офіційне джерело, в якому він опублікований.
Наприклад:
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
II. Спеціальна література
Найбільш доцільним є алфавітний спосіб розміщення літературних джерел, коли прізвища авторів і назв (якщо автор незазначений) розміщуються за алфавітом.
До цього списку включаються монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, посібники, підручники, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо.
Далі наводяться приклади написання у списку вищезазначених джерел.
Назва джерела Приклад оформлення
Монографії, підручники,
посібники Вказуються прізвища
всіх авторів або перших трьох,
коли їх більше трьох
Підопригора О.А., Підопригора О.О.
Право інтелектуальної власності України.-
К. Юрінком Інтер, 1998.-331с.
Багатотомні видання Юридична енциклопедія. В 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права
ім.В.М.Корецького. – К. Вид-во “Укр.
енциклопеція” ім.М.П.Бажана. – Т.6. –
2006. – 670 с.
Складові частини моно- Кузнєцова Н.С. Загальна характеристика
графії, підручника, зобов’язальних правовідносин // Н.Кузнєцова. Цивільне право України.-К.,
збірника Юрінком Інтер - К.2010. –С.707-717.
Статті журналу Стефанюк В. Запровадження адміністра-
тивної юстиції в Україні // В. Стефанюк.-Право України.-2012.-№7.-С.21.
