Визначення кінцевого рівня знань

Приклад тестового контролю кінцевого рівня знань самостійної роботи студентів.

Тест 1. Генетичний код – це:

A. Відповідність між комбінаціями нуклеотидів і амінокислотами.

B. Триплет нуклеотидів.

C. Послідовність нуклеотидів у ланцюгу РНК.

Д. Відповідність між комбінаціями нуклеозидів і амінокислотами.

Тест 2. Код має такі риси:

A. Код неспецифічний, кожний триплет кодує декілька амінокислот.

B. Код вироджений – на одну амінокислоту припадає один змістовний триплет.

C. Код перервний, між кодонами існують інтервали.

D. Код універсальний, реалізується як для бактерій, так і для ссавців, відомим на наш час виключенням є окремі прокаріоти, гриби, водорості, а також автономна генетична система мітохондрій.

Тест 3. Транскрипція – це:

A. Запуск рибосомального біосинтезу білка за допомогою мРНК, ГТФ, формілметіоніл-тРНК або метіоніл-тРНК і низки білкових факторів.

B. Переведення полінуклеотидного коду у задану послідовність амінокислотних залишків в білку за участі активної рибосоми.

C. Завершення біосинтезу білка в рибосомному апараті клітини за допомогою білкових факторів, які взаємодіють із транслюючою рибосомою.

D. Передача інформації від ДНК на РНК в процесі біосинтезу другої на першій у якості матриці.

Тест 4. Бактеріальна РНК-полімераза має субодиничну будову, залежно від стадії транскрипції існує у двох формах з такими функціями:

A. Кор-фермент (здійснює впізнавання промотора).

B. Голофермент (здійснює елонгацію транскрипції).

C. Кор-фермент (здійснює елонгацію транскрипції).

D. Голофермент (здійснює впізнавання промотора).

Тест 5. Процесинг – це:

A. Синтез РНК.

B. Дозрівання РНК.

C. Синтез ДНК.

D. Дозрівання ДНК.

Тест 6. Процес дозрівання мРНК включає такі реакції:

A. Сплайсинг.

B. Метилування.

C. Кепування.

D. Поліаденілування.

Тест 7. Антикодон – це:

A. Ділянка молекули тРНК, яка складається з трьох нуклеотидів та “впізнає” комплементарну до неї ділянку з трьох нуклеотидів у молекулі мРНК.

B. Фактор, який може знижувати частоту мутацій.

C. Дві попарно розташовані гомологічні хромосоми.

D. Один з видів хроматину.

Тест 8. Що таке репарація?

A. Здатність генетичного матеріалу до рекомбінації.

B. Здатність клітини до виявлення порушень у молекулі ДНК.

C. Здатність клітини до виправлення пошкоджень у молекулі ДНК.

D. Здатність ДНК до самокопіювання.

Тест 9. За механізмами здійснення репарацію поділяють на:

A. Світлову.

B. Темнову.

C. Рекомбінативну.

D. Жоден варіант невірний.

Тест 10. За часом здійснення репарацію поділяють на:

A. Дореплікативну.

B. Реплікативну.

C. Постреплікативну.

D. Жоден варіант невірний.

Тест 11. Геном – це:

A. Сукупність послідовностей ДНК у гаплоїдному наборі даного організму.

B. Сукупність послідовностей ДНК у диплоїдному наборі даного організму.

C. Відповідність між комбінаціями нуклеотидів і амінокислотами.

D. Триплет нуклеотидів.

Тест 12. У яких організмів матеріальним субстратом спадковості і мінливості є ДНК?

A. Вірусів.

B. Прокаріотів.

C. Еукаріотів.

D. Вірусів, прокаріотів і еукаріотів.

Тест 13. Головна відмінність між прокаріотичними і еукаріотичними геномами полягає в тому, що:

A. В прокаріотичних геномах кодуючі послідовності становлять до 3%, а кодуючих послідовностей у геномах еукаріотів не перевищує 95%.

B. В прокаріотичних геномах кодуючі послідовності становлять до 30%, а частка кодуючих послідовностей у геномах еукаріотів не перевищує 50%.

C. В прокаріотичних геномах кодуючі послідовності становлять до 25%, а частка кодуючих послідовностей у геномах еукаріотів не перевищує 75%.

D. В прокаріотичних геномах кодуючі послідовності становлять до 95%, а частка кодуючих послідовностей у геномах еукаріотів не перевищує 3%.

Тест 14. Компонентами білоксинтезуючої системи рибосом є:

A. Рибосоми, мРНК, L-амінокислоти, тРНК, аміноацил-тРНК-синтетази, регуляторні білки, коферменти.

B. Рибосоми, мРНК, L-амінокислоти, тРНК, регуляторні білки, коферменти.

C. Рибосоми, мРНК, L-амінокислоти, тРНК, аміноацил-тРНК-синтетази, коферменти.

D. мРНК, L-амінокислоти, тРНК, аміноацил-тРНК-синтетази, регуляторні білки, коферменти.

Тест 15. До аміноацильної ділянки рибосоми під час трансляції може приєднуватися:

A. Лише ініціюююча тРНК.

B. Усі тРНК, які несуть амінокислоту.

C. Усе тРНК, які несуть амінокислоту, окрім ініціюючої.

D. Усі тРНК, які не несуть амінокислоту.

Тест 16. Кодон ініціації – ділянка ланцюга, яка визначає:

A. Кінець синтезу мРНК.

B. Пачаток транскрипції РНК.

C. Послідовність нуклеотидів у РНК.

D. Пачаток трансляції.

Тест 17. Білковий процесинг дозрівання поліпептидного ланцюга включає:

A. Часткова протеолітична деградація – відщеплення кінцевих ділянок ланцюга.

B. Утворення дисульфідних містків.

C. Ковалентні посттрансляційні модифікації амінокислотних залишків (фосфорилювання, глікозилювання тощо), приєднання полісахаридів, ліпідів, простетичних груп і кофакторів небілкової природи.

D. Білковий сплайсинг.

Тест 18. Фолдинг – це:

A. Процес формування вторинної і високоспецифічної просторової структури білка в ході його рибосомного синтезу.

B. Руйнування первинної структури білків.

C. Руйнування вищих рівнів структурної організації білкової молекули.

D. Процес відновлення просторової структури білка.

Тест 19. Що є основними компонентами системи контролю якості клітинного протеому?

A. Шаперони.

B. Ендосоми.

C. Фагосоми.

D. Лізосоми.

Тест 20. Сортування білків відбувається:

A. В ендоплазматичному ретикулумі.

B. В комплексі Гольджі.

C. В лізосомах.

D. В ядрі.

Рекомендована література

Основна:

1. Alberts B., Johnson A., Lewis J. et al. Molecular Biology of the cell. Garland Science; 5th ed., 2008. – ISBN. 9780815341055. – 1392 p.

2. Coleman W. B., Tsongalis G. J. Molecular Diagnostics. For the Clinical Laboratorian: Humana Press; 4th ed, 2005. – ISBN 1588293564. – 592 p.

3. Strachan T., Read A. P. Human genome organization. (Internet). Human Molecular Genetics, 2nd ed. New York: Wiley-Liss; 1999. – ISBN-10:1-85996-202-5. Retrieved from http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK7587/table/ A653/?report=objectonly.

4. Strachan T., Read A. P. Human Nuclear and Mitochondrial DNA. (Internet). Human Molecular Genetics, 2nd ed. New York: Wiley-Liss; 1999. ISBN-10:1-85996-202-5. Retrieved from http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/ NBK7587/table/A653/?report=objectonly.

5. Weaver R. F. Molecular Biology. 4 ed. McGraw-Hill Intern. Ed., 2007. – ISBN 978-0-07-110216-2. – 600 р.

6. Билич Г. Л., Катинас Г. С., Назарова Л. В. Цитология. – СПб.: Деан., 1999. – 112 с.

7. Болдырев А. А., Кяйвяряйнен Е. И., Илюха В. А. Биомембранология: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Кар. НЦ РАН, 2006. – 226 с.

8. Геннис Р. Биомембраны. Молекулярная структура и функции. – М.: Мир, 1997. – 624 с.

9. Глик Б., Пастернак Дж. Молекулярная биотехнология. Принципы и применение. Пер. с англ. – М.: Мир, 2002. – 589 с.

10. Молекулярная биология. Структура и биосинтез нуклеиновых кислот / под ред. А. С. Спирина. – М.: Высш. шк., 1990. – 52 с.

11. Мушкамбаров Н. Н., Кузнєцов С. Л. Молекулярная биология. – М.: ООО “Медицинское информационное агентство”, 2003. – 287 с.

12. Пальцев М. А., Иванов А. А. Межклеточные взаимодействия. – М.: Медицина, 1995. – 224 с.

13. Патрушев Л. И. Экспрессия генов. – М.: Наука, 2000. – 830 с.

14. Рыбчин В. Н. Основы генетической инженерии. СПб.: СПбГТУ, 1999. – 521 с.

15. Сиволоб А. В. Молекулярна біологія. Підручник. Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 384 с. http://biology.org.ua/files/lib/MolBiol_sivolob.pdf

16. Степанов В. М. Молекулярная биология. Структура и функции белков. М.: Высш. шк., 1996. – 335 с.

Допоміжна:

1. Болдырев А. А., Кяйвяряйнен Е. И., Илюха В. А. Биомембранология: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Кар. НЦ РАН, 2006. – 226 с.

2. Курський М. Д., Кучеренко С. М. Біомембранологія. – К.: Вища школа, 1992. – 260 с.

3. Пальцев М. А., Иванов А. А. Межклеточные взаимодействия. – М.: Медицина, 1995. – 224 с.

4. Скулачев В. П. Энергетика биологических мембран. – М.: Наука, 1989. – 564 с.

5. Шабарова З. А., Богданов А. А., Золотухин А. С. Химические основы генетической инженерии. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 219 с.

Розділ 4. Радіобіологія

Дану дисципліну слухають студенти напрямів підготовки:

· 6.040102 – Біологія денної форми навчання у 6 семестрі. Обсяг курсу: 16 лекційних годин, 16 годин лабораторних занять, 76 годин самостійної роботи (3,0 кредита). Форма звітності – залік;

· 6.040102 – Біологія заочної форми навчання у 7–8 семестрах. Обсяг курсу: 12 лекційних годин, 46 годин самостійної роботи (1,5 кредита). Форма звітності – контрольна робота та залік у 8 семестрі.

Курс “Радіобіологія” включає три розділи. У першому розділі “Загальна радіобіологія” розлядаються питання, що стосуються предмету, методів, історії розвитку радіобіології, загальної характеристики іонізуючих випромінювань та механізмів їх дії на біологічні об’єкти. Дано визначення дози, потужності дози, методів їх визначення. Обговорюються питання радіочутливості і радіорезистентності, ефектів, які викликаються киснем в опромінюваних об’єктах, а також основні теорії і гіпотези механізмів радіаційного ураження організмів. Другий розділ присвячений питанням радіаційної хімії, розглядається радіаційне пошкодження біомолекул in vitro. Розглядаються процеси репарації ДНК та негенетичних структур клітини, розвиток радіоіндукованого апоптозу. Третій розділ присвячений кількісній характеристиці променевого ураження, методам профілактики та запобігання променевого ураження, виживання опромінених клітин і багатоклітинних організмів. Низка питань присвячена практичному застосуванню іонізуючої радіації в медицині, сільському господарстві, молекулярній біології та генетиці.