Розкрийте зміст сімейних форм правового виховання дітей, що залишилися без батьківського піклування.

Сімейним кодексом України (глава 19), Цивільним Кодексом України (глава 6 «Опіка та піклування»»), Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (13.01.2005) визначено правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Правовою основою здійснення усиновлення, звичайно, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України (18. 03. 2004), ряд міжнародних нормативно-правових актів, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 1377 від 28 серпня 2003 р. Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення. Установою, яка координує всі питання щодо усиновлення, є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини (створений у складі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту як урядовий орган державного управління - постанова Кабінету Міністрів України № 367 від 25 червня 2006 р.).

Усиновлення - це правовий інститут, на підставі норм якого відбувається передача дитини, позбавленої батьківського піклування у сім'ю усиновлювача.

Усиновлення - це юридичний факт, у результаті якого між усиновлювачем та його родичами, з одного боку, та усиновленим - з іншого, виникають такі самі права та обов'язки, як між батьками і дітьми, іншими родичами за походженням.

Ст. 207 СК України: усиновленням визнається – прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Під усиновленням розуміють також удочеріння.

Перелік дітей, які вважаються такими, що позбавлені батьківського піклування, і в зв'язку з цим можуть бути передані на усиновлення, наведено у ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Це діти, один або обидва із батьків якої:

померли,

невідомі,

позбавлені батьківських прав,

визнані у судовому порядку недієздатними,

безвісно відсутніми чи оголошені померлими;

дали згоду на усиновлення;

понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причини не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи.

Підставами для усиновлення дитини є:

- свідоцтво про смерть одного або обох батьків;

- копія рішення суду про позбавлення батьківських прав одного або обох батьків;

- рішення суду про визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми або оголошення їх померлими;

- письмова згода батьків на усиновлення дитини;

- документи, які підтверджують, що батьки ухиляються без поважних причин від участі в їх вихованні та утриманні;

- відповідні документи, що з достовірністю підтверджують той факт, що дитина підкинута або факт знайдення дитини. Якщо дитина хвора - висновок лікувально-профілактичної установи про те, що перебіг хвороби не потребує в подальшому довічного перебування і лікування у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах.

Мета усиновлення: забезпечити належні умови виховання дитині, яка внаслідок тих чи інших обставин залишилась без батьківського піклування. Усиновлення дитини провадиться в її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (ст. 207 СК). Під умовами усиновлення розуміє це як встановлені сімейним законодавством вимоги, додержання яких є обов'язковим під час здійснення зазначеного юридичного акта.

Опіка та піклування - це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Відповідно до ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років (такі діти наділені частковою дієздатністю і вправі вчиняти лише дрібні побутові правочини. Від їхнього імені всі інші правочини вчиняють батьки), а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років (батьки виконують функцію представників у межах чітко визначених законом, мають право вчиняти правочини, що виходять за межі дрібних побутових лише зі згоди батьків). Опіка та піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування (тобто відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах), а також судом у випадках, передбачених ЦК України.

Опіка та піклування над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: 1) померли;

2) невідомі;

3) визнані у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Опіку та піклування може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у разі, коли батьки:

- позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання у них дитини і передачу її під опіку;

- визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);

- понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинення злочину, за станом здоров'я (інваліди І—II груп) тощо);

- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули, залишили дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ;

- відмовились від дітей у встановленому порядку;

- виїхали на постійне проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;

- перебувають під слідством.

Опіка та піклування встановлюється за місцем проживання особи, над якою вона встановлюється або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Патронатом у сімейному праві називається передача за договором дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Патронат поділяється на:

 короткостроковий (до 6 місяців),

 довгостроковий (до 2 років чи на термін, що визначається інтересами конкретної дитини).

Він може бути застосований не лише у випадках, коли дитина з певних причин залишилася без піклування батьків (якщо останні загинули, перебувають у лікарні тощо), а й опинилася в соціально небезпечному оточенні. Зокрема, найпоширенішими ситуаціями, коли виникає потреба в патронатній сім’ї, є внутрішньосімейні конфлікти, тимчасова асоціальна поведінка батьків тощо. Відповідно до ст. 252 СК України, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

За договором про патронат над дітьми орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, як правило, з врахуванням згоди самої дитини, патронатному вихователю за плату, а патронатний вихователь зобов'язується виховувати і утримувати дитину у своїй сім'ї, захищати її права та інтереси як опікун або піклувальник без спеціальних на те повноважень.

Умови патронату:

1) дитина повинна бути такою, що позбавлена батьківського піклування;

2) дитина повинна дати згоду на перехід у сім'ю патронатного вихователя, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити;

3) за виконання своїх обов'язків патронатний вихователь отримує плату, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.