Розкрийте поняття, умови і порядок укладення шлюбу в Україні.

Ознаки шлюбу:

1. шлюб - це союз (не угода, не договір, а саме союз) жінки та чоловіка, заснований на моногамному зв'язку;

2. шлюб - це вільний союз (має місце свобода укладення шлюбу, рівнозначно як і свобода його розірвання);

3. шлюб - це рівноправний союз жінки та чоловіка, які укладають шлюб рівноправний між собою як щодо особистих прав, так і щодо майна, нажитого спільною працею під час шлюбу;

4. шлюб - це в принципі довічний союз (довічність шлюбу зумовлена його метою - створення сім'ї, народження і виховання дітей, взаємної моральної та матеріальної підтримки, особливо важливої у похилому віці. Ця мета не може бути короткостроковою. Вона розрахована, як правило, на все життя;

5. шлюб - це такий союз, який укладений із дотриманням визначених правил, встановлених державою, союз, зареєстрований у державному органі РАЦС;

6. шлюб - сімейний союз (слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім’ю, а не спрямований на її створення);

7. шлюб - союз жінки та чоловіка.

Шлюб – це вільний, рівноправний і в принципі довічний союз жінки та чоловіка, укладеного із дотриманням порядку та умов, встановлених законом, що створює сім'ю і породжує між подружжям взаємні особисті і майнові права та обов'язки.

У ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Умови укладення шлюбу – такі обставини, наявність яких необхідна (обов'язкова) для надання шлюбу юридичної (правової) сили.

Слід зазначити, що розрізняють позитивні та негативні умови укладення шлюбу.

До позитивних належать ті умови, дотримання яких є необхідним для укладення шлюбу. Негативними є саме такі умови, відсутність яких і дає можливість укладення шлюбу (іноді їх називають перешкодами або перепонами укладення шлюбу).

Позитивні:

– досягнення шлюбного віку (ст. 22 СК);

– добровільність шлюбу (ст. 24 СК).

Негативні умови (перешкоди) до укладення шлюбу:

– одношлюбність;

– наявність кровноспоріднених зв’язків;

– недієздатність;

– приховування тяжкої хвороби.

Порядок укладення шлюбу.

1. Звернення до державного органу РАЦСу жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

Новий СК передбачає можливість подання відповідної заяви як особисто, так і через представників. Заява у разі подання її представниками осіб, що бажають зареєструвати шлюб, засвідчується нотаріально, а також до органів РАЦСу подається нотаріально посвідчена довіреність, що засвідчує право представників на подання такої заяви. Причиною подання заяви через представників може бути: неможливість жінки і(або) чоловіка подати заяву особисто через поважні причини.

Заява про реєстрацію шлюбу є чинною протягом 3 місяців від дати її подання.

2. Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.

На органи РАЦСу покладено обов'язок щодо ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутнього подружжя і батьків та попередження про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

До цього етапу реєстрації шлюбу також можна віднести етап взаємного ознайомлення осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, зі станом здоров'я одне одного, що передбачено ст. 30 СК. Сімейне законодавство встановлює таємницю результатів медичного обстеження, крім осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

3. Прийняття державними органами РАЦСу заяви за наявності всіх необхідних документів.

При поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов'язані подати паспорти чи інші паспортні документи, а також документи про припинення попередніх шлюбів (якщо вони були). У разі подання заяви про реєстрацію шлюбу особами, що не досягай шлюбного віку, вони зобов'язані подати свідоцтво про народження, а також довідку з місця проживання (п. 4.2 Правил реєстрації актів громадянського стану).

4. Заручини.

З моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу до органів РАЦСу особи вважаються зарученими (ст. 31 СК). При цьому Сімейний кодекс підкреслює формальне значення заручин, тобто як такого стану, який не породжує у осіб обов'язку вступу в шлюб. Отже, заручини не породжують у заручених осіб сімейних прав та обов'язків.

Сімейним кодексом встановлено правові наслідки відмови заручених осіб від шлюбу. Так, відповідно до ст. 31 СК якщо особою були понесені затрати на приготування до реєстрації шлюбу та весілля, то у разі відмови від шлюбу однієї із сторін, вона зобов'язана відшкодувати другій стороні ці затрати у повному обсязі.

Підставами для звільнення від відшкодування понесених затрат є:

- протиправна, аморальна поведінка нареченої (нареченого);

- приховання нею (ним) обставин, що мають для особи, що відмовилася від шлюбу, істотне значення.

5. Реєстрація шлюбу.

Відповідно до ст. 32 СК реєстрація шлюбу здійснюється після спливу одного місяця від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу. До спливу цього строку реєстрація шлюбу може бути здійснена за наявності поважних причин та з дозволу керівника державного органу РАЦСу. При цьому в ст. 32 СК відсутній перелік таких поважних причин. За наявності наступних випадків шлюб може бути зареєстрований у день подання відповідної заяви:

- вагітність нареченої;

- народження нею дитини;

- безпосередня загроза для життя нареченого чи нареченої (п. 2 ст. 32 СК).

Місцем реєстрації шлюбу є державний орган РАЦСу, який здійснює реєстрацію шлюбу в урочистій обстановці. Новий СК встановлює можливість реєстрації шлюбу в інших місцях за заявою наречених.

Так, відповідно до п. 2 ст. 33 СК реєстрація шлюбу може відбутися:

- за місцем їхнього проживання;

- за місцем надання стаціонарної медичної допомоги;

- в іншому місці, якщо вони не можуть прибути до органу РАЦСу з поважних причин.

Новий Сімейний кодекс встановлює принцип недопустимості реєстрації шлюбу через представника (представників), тобто реєстрація шлюбу здійснюється лише у разі персональної присутності наречених.

Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є Свідоцтво про шлюб, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.