Сегментарно – рефлекторний масаж.

Сегмантарно – рефлекторний масаж – передбачає не прямий вплив на хворий орган, а вплив на зони, іннервовані тими ж сегментами спинного мозку, непрямо впливаючи таким чином на механізми патогенезу.

Усі тканини, органи і системи організму людини – єдине ціле і пов’язані між собою. Тому жодне захворювання не є місцевим, а завжди викликає рефлекторні зміни в сегментарно пов’язаних функціональних утвореннях, переважно іннервованих тими ж сегментами спинного мозку.

Зони шкірної поверхні з підвищеною чутливістю, в яких виникають больові відчуття при захворюваннях внутрішніх органів, дістали назву зон Захар’їна – Геда.

У клініці внутрішніх хвороб, де є недоступним прямий масаж хворого органа, сегментарно – рефлекторний масаж має особливо велике значення.

При сегментарному масажі застосовують усі основні прийоми класичного масажу.

Під терміном «сегментарний масаж» розуміють не тільки вплив на рівні певного сегмента спинного мозку, але й особливу техніку масажу. Особливістю техніки сегментарного масажу є послідовний диференційований вплив на шкіру погладжування і витискання. Для впливу на м’язи – розминання і витискання, що спричинюють розтягнення м’язів, а також натиснення, зрушування.

Різновидами сегмантарно – рефлекторного масажу є точковий і лінійний масаж. При точковому масажі масажують вузько обмежені, «точкові» ділянки тканин, при лінійному впливі масаж здійснюють по лініях, що відповідають ходу меридіанів.

Точковий масаж полягає у механічному впливі пальцем або інструментом, що його заміняє, переважно на ті ж точки акупунктури – біологічно активні точки (БАТ), що використовуються і при голковколюванні. Найбільш часто використовують 100-150 корпоральних БАТ.

В основі механізму лікувальної дії БАТ лежать складні рефлекторні фізіологічні процеси. При подразненні тієї чи іншої зони або точки шкіри можна викликати відповідь на рівні певного органа в зоні, яка не має помітного анатомічного зв’язку з подразнюванню.

Специфічні особливості БАТ відрізняють їх від інших ділянок шкіри зниженим електрошкірним опором, високим електричним потенціалом, підвищеною температурою і больовою чутливістю (звідси термін «масаж у больових точках»), більш високим рівнем обмінних процесів.

Залежно від сили, характеру та тривалості впливу на локальну точку, масаж може бути збуджувальним (тонізуючим) або заспокійливим (гальмівним).

Лінійний масаж. Організм людини – цілісна єдність: різні його частини, системи внутрішніх органів взаємопов’язані. Їх гармонійна взаємодія забезпечується нервовими зв’язками і обміном речовин організму, а згідно з поглядами давньосхідних медиків, - і обміном енергії, що циркулює по системі так званих меридіанів. Меридіан – це функціональна система яка пов’язує вищі нервові центри з точками для передачі енергії, що забезпечує узгоджену роботу всіх систем організму.

Лінійний масаж може бути збуджувальним (тонізуючим) або заспокійливим (гальмівним). Для одержання тонізуючого ефекту його треба виконувати в напрямку потоку енергії у меридіані, а седативного – проти потоку енергії у меридіані, де виявлено патологію.

При седативному методі тривалість масажу дорівнює 5-6, іноді 15 хв., напрямок руху рук масажиста – проти ходу меридіана. При тонізуючому – більш легкі натиснення, з меншою кількістю коливань у хвилину, виконуються уздовж меридіана протягом 3-10 хв.

Точковий і лінійний масаж порівняно з класичним дає можливість більш точно дозувати навантаження на хворого і диференціювати ступінь навантаження на різних фазах хвороби. Точковий масаж має набагато більшу прицільність і вибірковість впливу, дозволяючи одночасно розслаблювати одні м’язи і стимулювати інші, що є особливо важливим при центральних спастичних паралічах та інших варіантах спондилогенних синдромів.

Періостальний масаж.

Періостальний масаж – це вплив на кісткові поверхні або окістя. Дія масажу полягає в тому, що у місці натискання збільшується кровообіг регенерація клітин, головним чином у тканині періосту, і здійснюється рефлекторний вплив на органи, пов’язані нервовими шляхами з масованою поверхнею періосту.

При деяких захворюваннях на окісті виникають рефлекторні зміни у вигляді ущільнень, стовщень, змін кістки (тканинна дистрофія), що супроводжуються різкою болісністю, особливо при натисненні.

Сполучнотканинний масаж.

Сполучнотканинним масажем називають масаж рефлексогенних зон, розташованих у сполучній тканині. Ділянки тканин із підвищеним напруженням дістали назву сполучнотканинних зон. Тут спостерігається обмежена рухливість шкіри, яку можна виявити при пальпації.

В основі сполучнотканинного масажу лежать натяг певних рецепторів (механорецепторів шкіри, підшкірних тканин і сполучної тканини судин), що викликає різні рефлекси, які можуть впливати на органи, іннервовані вегетативною нервовою системою.

Апаратний масаж.

Сьогодні апаратний масаж застосовують як додатковий засіб при проведенні ручного масажу, особливо коли необхідно провести тривалу вібрацію на великих м’язах, БАТ тощо. Залежно від різновидів, його можна виконувати як шляхом безпосереднього контакту зі шкірою, так і через повітряний або водний струмінь. Серед різновидів апаратного масажу найбільш поширеним є вібраційний, гідро- і пневматичний масаж.

Підводний душ – масаж виконують за допомогою струменя води, який під тиском направляють на хворого, що сидить у ванній з прісною, морською або мінеральною водою, або ж струмінь води знаходиться під водою і створюють у ванній вихровий рух. Для цього застосовують спеціальні апарати, що подають струмінь води під тиском. Струмінь води заданого тиску масажист спрямовує на ділянку тіла, що знаходиться під водою, і виконує масаж.

Підводний душ – масаж посилює кровопостачання шкірних покривів і геодинаміку в цілому, підвищує діурез і обмін речовин, активізує трофічні функції. Такий масаж сприяє швидкому розсмоктуванню крововиливів і набрякової рідини у тканинах і випотів у порожнині суглобів, прискорює процеси відновлення рухової функції. Під впливом теплого водного середовища знижується рефлекторна збудливість, зменшується схильність до спазмів, швидше настає болезаспокійливий ефект. Еластичний вібруючий масажний струмінь глибоко і безболісно впливає на розслаблену в воді мускулатуру та здійснює механічний, термічний і хімічний (морська і мінеральна) вплив. Під дією підводного масажу збільшується рухливість у суглобах кінцівок і хребта, розм’якшуються і стають більш рухливими фляки та спайки.

Пневмомасаж (вакуум–масаж) виконується апаратами, побудованими на принципі чергування зниження і підвищення тиску повітря, що складаються з компресора і насоса подвійної дії. За допомогою вакуум – масажу можна одержати легко дозовану пасивну й активну гіперемію.

Баромасаж проводять за допомогою барокамери. Кінцівку розміщують у спеціальні камері, в якій створюють декомпресію від 600 до 2000 м за шкалою альтиметра. Через деякий час (не більше 4 хв.) у камері підвищують тиск до 0,4-0,6 атм., при цьому виникає компресія, тривалість її становить 10-40 с. У період декомпресії кров приливає до ділянок тіла, розміщених у барокамері, а при компресії відливає і ніби промиває судини і м’язи, подразнює закладені в них рецептори і таким чином впливає на процеси, що забезпечують м’язовий метаболізм.

Банковий масаж поєднує дію банок і масажу, що рефлекторно впливають на організм, подразнюючи вакуумом шкірні рецептори.

Цей масаж показаний при бронхітах, пневмонії, застудних захворюваннях, міозитах, попереково – крижовому радикуліті, остеохондрозі.

Вібраційний масаж – лікування механічними коливаннями, що створюються спеціальними апаратами. Вібраційний масаж має виражену знеболювальну дію, позитивно впливає на нейрогуморальні процеси, а це сприяє поліпшенню функціонального стану залоз внутрішньої секреції, вегетативної та центральної нервової системи. Дія вібрації на організм супроводжується певними судиноруховими реакціями, виразність яких залежить від локалізації впливу, якості та сили вібраційного фактора.