В деяких випадках (у хворого на гіпертонічну хворобу, при варикозному розширенні вен стравоходу, опіках стравоходу, аневризмі аорти, значній серцево-судинної недостатності, а також у дітей) введення зонда небажано або навіть протипоказано. В цих умовах вдаються до використовування беззондових методів дослідження і оцінки функціонального стану шлунку за допомогою гастротеста або іонообмінних смол.
Гастротест є таблетками, що містять кофеїнбензоат натрію і фарбувальну речовину (3-фінілазо-2,6-диамінотеридін). Після перорального прийому таблеток гастротеста фарбник розчиняється в шлунку в кількості, залежній від змісту соляної кислоти, після чого виходить із сечею. По інтенсивності її забарвлення, шляхом порівняння із індикаторною шкалою, судять про кислотність шлункового вмісту (орієнтовно).
5/Швидкість осідання еритроцитів у нормі змінюється в залежності від віку та статі. У новонародженихШОЕ рідко вище 2 мм /год, ймовірно, через високий гематокриту, малого вмісту в крові білків взагалі і глобулінів зокрема, гипохолестеринемии, ацидозу.
Діти мають більш низьку швидкість осідання (1 - 8 мм /год), ніж дорослі, а особи середнього віку менше, ніжстарики. У чоловіків коливання від 1 до 10 мм /ч. У жінок коливання від 2 до15 мм /год, в середньому 9 мм /год, що залежить, як вважають, від концентрації в крові андрогенних гормонів. Швидкість осідання збільшується у жінок під час вагітності і залишається підвищеним близько трьох тижнівпісля пологів, що залежить частково від збільшення обсягу плазми, підвищення в крові глобулінів, холестерину, падіння кальцію. Прискорення осідання еритроцитів спостерігається при сухоядении, голодуванні. Це пов'язано зі збільшенням у крові фібриногену і глобулінів внаслідокрозпаду білків тканин. Збільшена ШОЕ буде при введенні деяких лікарських препаратів (контрацептиви, високомолекулярні декстрани).
Зміни ШОЕ, що відзначаються в патології, нерідко мають діагностичне, діффереціальном-діагностичне значення іможуть служити показником ефективності терапії. Оскільки швидкість осідання еритроцитів залежить в основному від білкових зрушень у крові (збільшення вмісту фібриногену, глобулінів), то збільшення ШОЕ спостерігається при всіх станах, що супроводжуються запаленням,деструкцією сполучної тканини, тканинним некрозом, малігнізації, імунними порушеннями.
При мієломної хвороби прискорення осідання еритроцитів може бути дуже різким - до 80 - 90 мм год, що пояснюється властивою цим гемобластозам гіпер - ідисглобулинемией і за рахунок моноклональній гипериммуноглобулинемии. Те ж явище відзначається при лімфосаркомі та деяких інших пухлинах.
При гострих інфекціях ШОЕ починає збільшуватися з 2-3 дні від початку захворювання, максимальні показники відзначаютьсяпорівняно пізно, іноді, наприклад при крупозній пневмонії, вже після кризи, у початковій фазі клінічного поліпшення. Неувеличенная ШОЕ характерна для ранніх стадій неускладнених вірусних інфекцій, першої доби гострого апендициту. Тривало підвищена ШОЕ абонове її збільшення при інфекціях є діагностичним ознакою виникнення ускладнень. При рано встановленому туберкульозі легенів ШОЕ часто нормальна, вона підвищується з прогресування процесу чи приєднанням ускладнень і може швидко знизитися післяпочатку протитуберкульозної терапії. Активний ревматизм супроводжується підвищенням швидкості осідання еритроцитів, але при приєднанні серцевої недостатності ревмокардит може протікати з низькою ШОЕ внаслідок впливу уповільнюють осідання чинників - згущеннякрові, ацидозу. Їх усунення при відновленні серцевої компенсації веде до підвищення швидкості осідання еритроцитів, що, однак, не означає погіршення стану хворого.
Паренхіматозні ураження печінки можуть характеризуватися різним ступенем збільшення ШОЕ, що залежить від різних поєднань в білковому спектрі крові, впливу жовчних кислот та інших факторів. Так, ШОЕ підвищується при хронічному гепатиті, але може бути низькою при цирозі печінки внаслідок гіпофібриногенемії, гипохолестеринемии, підвищеного вмісту жовчних кислот і білірубіну.
Захворювання нирок зазвичай супроводжуються різким прискоренням осідання еритроцитів, якщо протікають з масивною протеїнурією. Збільшення ШОЕ властиво раку паренхіми нирок, також як злоякісних пухлин іншої локалізації, особливо з метастазами. Це пов'язано з білковими зрушеннями, порушенням електролітного балансу, анемією.
На відміну від стенокардії, підвищення ШОЕ відзначається при інфаркті міокарда, причому його треба оцінювати з динамікою лейкоцитозу: лейкоцитоз виникає в першу добу інфаркту і потім швидко убуває, а збільшення ШОЕ починається через 2-4 дні від початку захворювання і тримається довше (так звані ножиці).
Прискорення осідання еритроцитів, часто різке, при системному червоному вовчаку є важливою ознакою в оцінці активності захворювання і виборі адекватної дози кортикостероїдів, а зниження ШОЕ - в контролі ефективності лікування і стійкості досягнутої ремісії. Значне збільшення ШОЕ відображає активність патологічного процесу і при інших захворювань цієї групи (вузликовий періартеріїт, склеродермія, дерматоміозит та ревматоїдному артриті, причому може служити допоміжним диференційно-діагностичною ознакою від обмінних артритів і остеоартрозів, що протікають зазвичай з нормальною ШОЕ).
Хвороби обміну речовин, наприклад важкий цукровий діабет і тиреотоксикоз, супроводжуються підвищенням ШОЕ, наростаючою паралельно вираженості інтоксикації і розпаду тканин і нормализующейся після успішного лікування.
При анемії ступінь збільшення ШОЕ залежить від числа і властивостей самих еритроцитів, вона вища при В-12-дефіцитної і гемолітичних анеміях, при залізодефіцитних - нижче.
Низькі показники ШОЕ відзначаються при станах, що характеризуються підвищенням в'язкості крові, ацидозом, гіпофібриногенемії.
Начало формы
Конец формы
