Соціальна структура – є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, групами, організаціями, соціальними інститутами.

Кількість цих суспільних елементів, порядок їх розміщення і характер взаємозалежності визначають зміст конкретної структури конкретного суспільства. Це можна проілюструвати простим прикладом, який ми знаходимо у відомого соціолога Джорджа С. Коулмена. Держава інків, нагадує він, в результаті європейського завоювання загинула за дуже короткий історичний час, її не стало буквально за лічені роки. Але що ж відбулося? Адже люди, каже Коулмен, залишилися ті самі. Однак щезла тонка соціальна структура як основа складної соціальної системи. „Змінилися не люди, а соціальна структура, в якій вони жили. Але результатом зміни став цілком інакший стиль життя, інші ресурси і можливості, якими вони володіли”. Індіянці, які ще вчора жили у великій і культурній державі, сьогодні стали провадити жалюгідне існування у своїх поселеннях.

Хоча структура описує стійкий, нерухомий момент будови суспільства (соціальну структуру можна порівняти з кістяком суспільства), усе-таки вона змінюється в процесі історичного розвитку. Структура є рухомою. Вона виконує свою роль підтримування стабільності суспільства тільки за умови легітимності, тобто якщо більшість населення визнаватиме структури доцільними. Різкі зрушення в масовій свідомості можуть серйозно підірвати довіру людей до існуючих соціальних структур. Тоді починається нестабільність. Наприклад, 80-і роки ХХ століття в СРСР розмивання комуністичних ідеалів, переорієнтація масової свідомості на інші вартості підірвали довіру людей до старих структур і ці структури більше не могли виконувати свою стабілізуючу роль, що в підсумку й призвело до розпаду Радянського Союзу.

Суспільство — складна соціальна будова, яка характеризується структурно організованою цілісністю і багатозначними людськими відносинами. Внутрішня картина цієї соціальної будови віддзеркалюється в її соціальній структурі.

Соціальна структура суспільства — це сукупність його елементів і взаємозв'язків між ними.

Першоцеглинками соціальної структури суспільства є статуси і ролі. Докладно про поняття "статус" і "роль" мова йде в темі "Соціологія особистості". Тут же важливо наголосити, що перші надають їй статичність, усталеність, нерухомість, а другі — динамічність, рухомість. Будь-який статус складається із ролей, а ті — із сукупності прав і обов'язків, які за традицією суспільство закріплює за статусом. Права і обов'язки визначаються соціальними нормами. Соціальну структуру суспільства утворює сукупність пустих статусів, тобто не заповнених людьми.

Чим розвиненіше суспільство, тим більше в ньому статусів. В сучасному суспільстві одних тільки професійних статусів біля 40000, сімейно-шлюбних відносин понад 200, багато сотень політичних, релігійних, економічних, демографічних.

Соціальні статуси взаємопов'язані один з одним, але не взаємодіють між собою. Взаємодіють між собою тільки суб'єкти (власники, носії статусів, тобто люди). У соціальні відносини вступають не статуси, а їх носії.

Соціальні відносини зв'язують між собою статуси, але реалізуються ці відносини через людей — носіїв статусів.

Хоча статуси безпосередньо не вступають у соціальні відносини, а тільки опосередковано — через їх носіїв, вони головним чином визначають зміст і характер соціальних відносин.

Зміна структури суспільства пов'язана із зміною суті основних її елементів.

Соціальний статус.

Фундаментальним елементом соціальної структури є соціальний статус, який визначає місце особи в групі і суспільстві. Саме з допомогою статусів ми ідентифікуємо один одного в різних соціальних структурах. Мама, дитина, священик, президент, машиніст – все це є статуси. Знаючи статус особи, розуміємо хто перед нами і чого від нього очікувати.

Соціальний статус – це певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов`язків. (Статус “викладач” має сенс тільки стосовно статусу “студент”, але не щодо статусу “міліціонер” чи “перехожий”).

Слово „статус” прийшло в соціологію з латинської мови. Цим словом у Стародавньому Римі позначали правовий стан особи. У наш час під поняттям „статус” розуміють соціальне становище людини у суспільстві. Соціальне становище – поняття набагато ширше, ніж правове становище. Адже цим поняттям охоплюється і економічне становище людини (заможний рантьє, низькооплачуваний працівник), і його професійне становище (лікар, шофер), і політичне становище (член демократичної партії, безпартійний), і демографічні особливості людини (вік, стать).

Виділяють чотири головних параметри для описання поняття „статус”:

· Назва статусу (звичайно складається з одного слова: дівчина, офіцер, сестра та ін.);

· Визначення статусу (описує суть статусу і його місце у суспільстві чи у конкретній групі. Наприклад: сантехнік – працівник, який виконує роботу, пов’язану із обслуговуванням водопровідних і каналізаційних мереж);

· Зміст статусу – сукупність прав і обов’язків носія статусу;

· Ранг статусу – місце певного статусу в соціальній ієрархії (високе, середнє, низьке; вище за одні статуси і нижче за інші).

Статус – це позиція людини у соціальному просторі.

Ці позиції є незмінними і досить стійкими у рамках інституціалізованої взаємодії і вони, висловлюючись метафорично, мають властивість „безсмертя” (конкретний викладач може звільнитися з академії, але статус викладача зберігається), незалежно від конкретної людини. Але належить пам’ятати, що взаємодіють все-таки не статуси, а тільки їх носії, тобто конкретні люди.

Кожна людина має багато статусів, позаяк є членом багатьох груп (син, студент, юнак, читач бібліотеки, споживач і т. ін.). Але в статусному наборі обов'язково виділяється головний. Для чоловіків він найчастіше (але не обов’язково!) є пов'язаний із місцем роботи (директор, президент, шофер), а для жінок – із сім`єю (мама, дружина). Часто домінуючим статусом є вік, котрий визначає очікувану поведінку його носіїв і ймовірну реакцію інших (уявіть собі, наприклад, що дідусь починає себе поводити як підліток і якою буде реакція оточуючих на такий стиль поведінки).

Статуси є природжені (чоловік, негр, українець) і ті, що досягаються (студент, шофер, батько).

Іноді можливе незбігання статусів. Це трапляється за наступних умов:

1. Коли індивід має високий статус в одній соціальній групі і низький – в іншій. Наприклад, високооплачуваний банкір вірогідно, але не обов'язково, матиме високий статус у власній родині або в групі футболістів-аматорів;

2. Коли права і обов’язки одного статусу суперечать виконанню обов’язків іншого (статус хорошої матері та дружини і ефективного працівника).

Незбігання статусів часто призводить до серйозної особистої драми. Люди по-різному виходять із цієї життєвої ситуації, але вона завжди є драматичною.

Існує також приписуваний статус. Це статус у якому людина народжена (природжений статус), алe за яким, крім того, суспільством визнані певні соціальні ознаки. Це статуси, пов'язані зі статтю, расою, національністю, віком. Наприклад, циган – вроджений статус, у тому сенсі, що змінити національну приналежність, колір шкіри, антропологічні риси є неможливо. Але суспільство, крім того, має певне ставлення до всіх циган, як до носіїв певного роду соціальної поведінки. Приписуваними статусами, наприклад, є також статус “член королівської родини” чи “старша пані” і т. ін.

У примітивних, традиційних суспільствах мало статусів: вождь, шаман, мужчина, жінка, чоловік, дружина, син, донька, мисливець, збирач, дитина, дорослий, старий та ще деякі інші. Загалом, їх неважко перерахувати. У таких суспільствах статуси найчастіше бувають приписуваними і набуття кимось певного соціального становища залежить від народження. Чоловік, наприклад, від народження готувався бути мисливцем, рибалкою чи воїном.

У сучасних індустріальних суспільствах тільки професійних статусів нараховується більше 40 тисяч, а є ще і сімейні, і політичні, і релігійні, і демографічні тощо. В індустріальному суспільстві маємо значно більшу свободу щодо набуття особистістю якогось соціального статусу. Це пояснюється насамперед тим, що для успішного функціонування сучасного суспільства необхідна значна мобільність трудових ресурсів і тому відбувається орієнтація в основному на особистісні якості індивідів, на зміну їх соціальних статусів відповідно докладеним ними зусиллям.

 

Соціальна роль

Цей термін активно використовується як соціологією, так і соціальною психологією. Він зосереджує увагу на універсальних, загальних вимогах, що їх ставить суспільство до поведінки людини, яка займає певну соціальну позицію.

Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на даний статус. Її ще називають динамічною стороною статусу. Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль – на поведінку властиву даному статусові.

Люди не можуть поводити себе як їм заманеться. Вони діють так, як, на думку оточуючих, повинен діяти носій даної ролі. Соціальна роль неможлива без очікувань членів групи поведінки, властивої для носія певного статусу. Наприклад, учитель повинен себе поводити як учитель, а не як клоун чи міліціонер.

Уявіть собі, що в аудиторію до студентів зайшов якийсь чоловік, „стрельнув” у них цигарку, а потому запропонував купити в нього джинси, і при тому він запевняє, що він є викладачем соціології. Навряд чи йому повірять. Викладачам соціології зазвичай не властива поведінка такого роду. У всякому випадку такої поведінки ні студенти, ні колеги від них не очікують.

Однак необхідність відповідності рольової поведінки носіїв певних статусів тим очікуванням, які до них пред’являє суспільна група зовсім не означає, що всі носії даного статусу будуть виконувати свою роль ідентично. Жоден вчитель не подібний на іншого, всі матері по-різному виконують свою соціальну роль і т. ін. Тобто у рамках кожного статусу для особистості існує вибір свого варіанту рольової поведінки. Проте, чим вищою є престижність статусу, тим жорсткіше суспільство контролює його носіїв і тим вужчий для них є варіант вибору рольової поведінки. Наприклад, суспільство значно терпиміше поставиться до підпитого сантехніка, ніж до військового чи викладача у такому самому стані.

Рольовий набір. Кожен статус включає в собі не одну роль, а цілий комплекс ролей Наприклад, статус викладача передбачає не лише те, що він читає лекції і проводить семінарські заняття, він є ще й наставником молоді — автором наукових статей – фахівцем у своїй галузі – колегою для інших викладачів – адміністратором і т. ін.Хоча кожен статус має певний рольовий набір, жодна із ролей у цьому наборі не закріплена за ним жорстко. Тобто, статус може втрачати якусь із ролей, набуваючи, натомість, іншу. Скажімо, викладач може більше зосередитися на написанні наукових статей і читанні лекцій, відійшовши, натомість, від проведення семінарських занять і активної виховної роботи зі студентами. Чи інший приклад. Статус дружини передбачає такий рольовий набір, як роль соціального партнера, сексуального партнера, вихователя дітей, домогосподині і годувальниці,. Якщо дружина приділятиме значно більше уваги зароблянню грошей, тобто якщо у неї значно переважатиме статус годувальниці сім’ї, то вірогідно вона перестане бути жінкою-домогосподинею, а іноді і жінкою-матір’ю.

Статуси і ролі – це своєрідні „цеглинки” для ширших і складніших соціальних структур, передусім соціальних груп.