Методи аналізу виробничого травматизму.

Виробничий травматизм зумовлений організаційними, технічними, психофізіологічними та санітарно-гігієнічними причинами. Аналіз виробничого травматизму дозволяє не лише виявити причини, а визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики травматизму.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на такі групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анкетування, е ргономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.

Статистичні методи основані на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою 7-нтв. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, стажем роботи потерпілих, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи. Кількісний показник травматизму, або коефіцієнт частоти нещасних випадків Кч, розраховується на 1000 працюючих:

Кч = 1000 n/Р,

де n — кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів;

Р — середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний

період часу.

Якісний показник травматизму, або коефіцієнт важкості нещасних випадків Кв, характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період: Кв = Д/n,

де Д — загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів.

Узагальнюючим показником, який показує кількість людино-днів непрацездатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:

Квв = Кч х Кт = 1000 Д/Р.

Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризувати рівень травматизму. Для цього необхідно використання принаймні ще одного показника. Таким показником є коефіцієнт нещасних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:

Кск = nск /n 100 %,

де nск – кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.

n – загальна кількість нещасних випадків.

Міжнародна організація праці використовує коефіцієнт частоти,

який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1000000

відпрацьованих людино-годин.

КчМОП= 1 000 000 n/Т,

де Т – загальний час роботи, людино-годин.

Вищенаведені та інші показники, наприклад коефіцієнт електротравматизму, дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, в галузі, регіоні тощо, порівнювати ці показники, робити певні

висновки, застосовувати організаційні заходи, спрямовані на

профілактику травматизму.

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці.

Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозволяє аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, — з одного боку та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці — з другого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.

Методи анкетування передбачають письмовий опит працюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анкети для робітників, в яких в залежності від мети опиту визначаються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи "людина — машина — виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані.

Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невідповідності та усунути їх.

Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).

Контрольні запитання:

1.Як оцінити стан охорони праці дільниці, підприємства?

2.Яким може бути планування робіт з охорони праці.

3.Назвіть методи аналізу травматизму та охарактеризуйте їх.

Тема 1.8. Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму.

Тема 1.9: Профілактичні заходи щодо запобігання аварій.

Література:

1. Охорона праці за ред.. В.Кучерявого

Львів: Оріяна-Нова, 2007р.

2. Бедрій Я.І. «Охорона праці»

Львів «АРІ» 2000р.

3. Купчик М.П., Гандзюк М.П. «Основи

охорони праці»

Київ 2010р.

4. Сивко В. Й. правові та організаційні основи

охорони праці в Україні: навчальний посібник.-

К.:Кондор, 2003р.

5. Основи охорони праці: підручник./ за редакцією К.Н.Ткачука, М.О.Халімовського.-К.:Основа, 2003р.

 

План:

1.Причини травматизму.

2.Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму.

3.Положення про єдину систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Причини травматизму

Виділяють організаційні, технічні та психофізіологічні причини травматизму.

Організаційні причини травматизму:

—незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

—недоліки під час навчання безпечним умовам праці;

—неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи взагалі відсутність їх;

— відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з питань охорони праці;

— порушення режиму праці та відпочинку;

— невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

—виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

— залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

—порушення технологічного процесу;

—порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, інших механізмів тощо;

—порушення трудової й виробничої дисципліни;

— незастосування засобів індивідуального й колективною
захисту (при наявності їх);

— невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
Технічні причини травматизму:

—реконструкція виробничих об'єктів, будівель, обладнання тощо;

—безпеки технологічного процесу;незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва;

—незадовільний стан виробничого середовища;

— конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

—неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво,

—неякісне виконання будівельних робіт, недосконалість, невідповідність вимогам.

Психофізіологічні причини травматизму:

— алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

—низька нервово-психічна стійкість;

—незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

—незадовільний психологічний клімат у колективі;

—інші причини.

Технічні причини складають близько 50% від усіх нещасних випадків, організаційні — 25%, психофізіологічні — 12----19%.