Хто з відомих вам діячів має відношення до епохи Відродження?

а ) Аристотель; б) Еразм Роттердамський; в) І. Кант.

4. Гуманізм - це:

а) система поглядів, заснована на теоретичних доказах і міркуваннях;

б) цілісна система поглядів, що визнає цінність людини як особи, її право на свободу, щастя, розвиток і прояв хисту;

в) спосіб функціонування Всесвіту.

5. Які століття охоплює епоха Відродження:

а) VIII- IX ст.; б) XIX – XX ст.; в ) XIV—XVIIст.

Теми рефератів:

1. Гуманізм як культурний рух епохи Відродження.

2. Філософія раннього Відродження,

3. Філософія пізнього Відродження.

 

Тема: Філософія ХІХ – ХХ століть. Сучасна філософія Заходу.

Мета: охарактеризувати основні напрямки сучасної західної філософії. Охарактеризувати виникнення нових філософських картин світу та стилів мислення.

 

Знання, навички, якими необхідно оволодіти:

знати основні новітні філософські картини світу. З’ясувати загальні поняття нового гуманізму.

 

Вид навчальних завдань для самостійного вивчання: робота з підручником та самостійне вивчення теми із розробкою конспекту.

 

Форми поточного контролю: опитування на початку лекції.

 

План.

1. Особливості сучасної західної філософії.

2. Філософія екзистенціалізму.

3. Позитивістські тенденції в сучасній світовій філософії.

 

Термінологічний словник до теми:

Екзистенціалізм, позитивізм, парадигма.

Література:

1.Філософія: Підручник для вищої школи. – Х.: Прапор, 2004р. За редакцією В.Г.Кремня, М.І. Горлача;

2.Філософія. Курс лекцій: Навч.посібник/ Бичко І.В., Табачковський В.Г., - К.: Либідь, 1991.—456 с.

3.Кислюк К.В Філософія. Запитання та відповіді. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008.

Теоретичний матеріал:

Особливості сучасної західної філософії

Західна філософія XX ст. постає перед нами вже зовсім в іншому образі, з принципово іншим способом філософствування, з якісно ін­шими підходами до ключових онтологічних, гносеологічних, антропо­логічних і філософсько-історичних проблем, ніж у класичній західній філософській традиції, що мала за основу античну філософію.

1.Сучасна західна філософія відмовляється від фундаменталь­ної єдності буття і мислення, відповідності філософських уявлень про світ самому світу. Відтепер світ вважається не єдністю бага­томанітності, в якій над усіма речами, явищами і процесами панує певна абсолютна першооснова, відкрита людському розумові, але багатоманітною єдністю всіх предметів, явищ і процесів у природі і культурі — як матеріальних, так і духовних, єдністю в тому зна­ченні, що для кожного з нас вони виявляються однаковою мірою реальними.

2.Раціональне пізнання світу стає не абсолютним, націленим на отримання про нього достовірного знання, дійсного для всіх, завжди і скрізь, але відносним, яке до будь-якої інформації про світ прикладає цілу серію умов можливості. Втім водночас як особливий розділ філо­софського знання утворилася філософія науки, представлена різними позитивістськими напрямами. Вона ставила перед собою задачу на­віть в умовах релятивізації пізнавальної діяльності з'ясовувати шляхи, можливості і способи достовірного пізнання, без чого неможливий подальший розвиток суспільства.

Основним засобом пізнання світу оголошується не людська свідомість і мислення, а мова, що раніше виступала лише способом фіксації даних, здобутих абстрактно-логічним шляхом. Основним пізнавальним прийомом для сучасної західної філософії стає з'ясування правомірності тих або інших мовних висловів і встановлення їх значення за допомогою герменевтики. На відміну від класичної філософії, заснованої на поясненні, що-зводило невідоме до відомого за правилами логічного міркування, герменевтика спирається на інтерпретацію, розшифровку і значення, прихованого за очевидним сенсом.

3.Значно посилюється інтерес до людини. Сам фокус філософського умогляду переміщується від об'єктивного сві­ту на необмежені самовираження суб'єкта та різноманітні суб'єктивні вияви людського «Я». У зв'язку з цим у практиці західної" філософії XX ст. необхідним елементом філософського дослідження будь-якої проблеми виявляється виявлення в ній потреб і запитів людини. Про саму ж людину можна сказати тільки те, що вона втрачає будь-яку конкретну сутність, яку з різних точок зору намагалися розшукати мислителі з давніх часів. Відтепер людина є не такою, якою вона здається; а здається не такою, якою вона є насправді. Одна й та сама людина відповідно до конкретної ситуації може проявляти себе з найнесподіваніших боків. Причому вона сама не знає, як чинитиме у тій чи іншій ситуації.

4. Має місце ситуація маргіналізації філософії. Остання принци­пово відмовляється від цілісного систематизованого погляду на світ на користь роздумів із будь-якого приводу. Іноді такий привід може призвести до широких узагальнень, іноді все обмежується випадко­вими зауваженнями. Приклад маргіналізаційного філософствування подає особисто директор Інституту філософії НАН України, який часто виступає з у філософськими роздумами у різних науково-популярних і публіцистичних передачах, навіть у «Сніданку з «Один плюс один».

Сама філософія подрібнюється не тільки на розділи, але й на окремі напрями, школи і течії, кожна з яких самодостатньо займається певними розробками. Разом з тим, проблемне поле сучасного філософствування значно розширюється, вчених цікавлять не тільки традиційні проблеми буття, свідомості, людини, але й питання влади, сексу, ірраціональності, способи маніпуляції життям та свідомістю.