Схоластика (ахо) — школа) — це специфічна середньовічна християнська філософія, що панувала в шкільному навчанні. Основне завдання схоластики полягало в обґрунтуванні, захисті і систематизації непорушних богословських істин. її історія умовно розпадається натри періоди. VIII—XIIст. охоплюють підготовку і ранній період схоластики. Для XIII—XVст. характерні спочатку розквіт, а потім занепад схоластичної філософії.
Через всю історію філософії Середньовіччя червоною ниткою проходить суперечка номіналістів з реалістами. Зовнішній привід до суперечки: популярний у середні віки коментатор (IIIст.) Порфирій поставив у своєму питання: по-перше — існують роди і види самостійно чи існують тільки в думках, по-друге — якщо існують, то це тіла чи безтілесні фактично означає підпорядкування другого першій.
Найбільш відомим представником схоластики, безсумнівно, є Фома і Аквінський (1225-1274). Фома Аквінський заперечує одну з провідних августиніакських ідей про безпосередній характер пізнання буття божого, вважаючи неправомірним «онтологічний аргумент» Ансельма Кентерберійського.
Натомість Фома висуває свої п'ять доведень буття божого. Всі вони не прямі, а опосередковані.
1. «Все, що рухається, має причиною свого руху щось інше» — це перше томістське «доведення» виходить із неможливості саморуху предмета, в результаті чого утворюється довгий ряд причин, серед яких остання — арістотелівський першодвигун, або бог.
2. Друге «доведення» виходить з арістотелівського поняття «продуктивної причини». Так само, як і в першому «доведенні», міркування доводиться до існування первинної «продуктивної причини», яка і є богом.
3.Трете доведення виходить з ідеї неможливості допущення випадкового характеру світу. Оскільки світ існує, повинна існувати і якась абсолютно необхідна причина, якою може бути лише бог.
4.Четверте доведення апелює до факту існування у світі різних ступенів тих або інших якостей. Але в такому разі повинно існувати якесь абсолютне мірило, по відношенню до якого ці різні ступені набувають визначеності. Таким абсолютним мірилом (найвищим і абсолютним ступенем будь-яких якостей) може. бути лише бог.
5.П'яте доведення виходить з арістотелівського розуміння причинності як обов'язково цілеспрямованої. Але якщо світ причинно зумовлений, то він і цілеспрямований, отже, має бути той, хто цілеспрямовує існування світу, тобто — бог.;
Фома тлумачить людину як неповторну індивідуальну істоту, що знаходить свій вияв у неповторності індивідуальної людської душі. Індивідуальність ця зберігається в безсмертній душі і після смерті тіла. Проте таке «безтілесне» існування душі є «неповним». «Повна» субстанція людини потребує єдності душі й тіла, що остаточно і повинно реалізуватися в день «страшного суду» возз'єднанням душі з воскресаючим тілом. Ідея єдності душі й тіла, так само як і їх неповторності, виявляє певну гуманістичну тенденцію в міркуваннях «ангельського доктора».
Контрольні завдання:
Тестування
1.У Середньовіччі філософія відносно до теології вважалась:
а) матір’ю; б) сестрою; в) служанкою.
2.Початковим періодом Середньовічної філософії є:
а)томізм; б)схоластика; в) патристика.
3. Яка риса характерна для середньовічної філософії:
а) природоцентризм; б) соціоцентризм; в) пантеїзм; г) теоцентризм.
4. Що таке патристика:
а) вчення «Отців Церкви» 2-6ст.н.е., згідні з Святим Письмом та визнані церквою;
б) вчення християнських теологів, спрямовані проти Платона;
в) вчення християнських філософів 11-12ст., що полемізували з авероїстами;
г) вчення християнських теологів,спрямовані проти метафізики Арістотеля.
5. Хто з відомих вам філософів є автором п'яти доведень Божого буття:
а) Августин Блаженний; б) Фома Аквінський; в) Роджер Бекон.
Теми рефератів:
1.Перші християнські філософськи вчення.
2.Філософія Аврелія Августина.
3.Філософія Ф.Аквинського.
