Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≈зотеричн≥ та саЇнтолог≥чн≥ рухи




≈зотеричн≥ об'Їднанн€ Ч це, €к правило, позав≥роспов≥дн≥ м≥стичн≥ теч≥њ, що виникли на меж≥ XIXЧXX ст. (теософ≥€, антропософ≥€, вченн€ √урдж≥Їва, екстрасенсорика тощо) у форм≥ опозиц≥њ оф≥ц≥йн≥й ≥деолог≥њ традиц≥йних рел≥г≥й. ”в≥бравши в себе езотеричн≥ традиц≥њ р≥зних епох, вченн€ сучасних езотерик≥в включили в себе в≥ру в ≥снуванн€ надприродного св≥ту, м≥стичн≥ у€вленн€ про нього, маг≥чн≥ засоби сп≥лкуванн€ з ним, п≥дкоренн€ його своњм ≥нтересам. ¬с≥ засновники езотеричних теч≥й переконан≥, що т≥льки вони дають надзвичайно глибок≥ позитивн≥ знанн€ про св≥т, прихован≥ в≥д Ђнепосв€ченихї.

“еософ≥€ (богомудр≥сть, богоп≥знанн€) Ч рел≥г≥йно-ф≥лософське вченн€ про можлив≥сть м≥стичного та ≥нтуњтивного п≥знанн€ Ѕога шл€хом безпосередн≥х контакт≥в з надприродними силами. “еософ≥€ базуЇтьс€ на суб'Їктивному м≥стичному досв≥д≥, внасл≥док €кого людина отримуЇ одкровенн€ Ѕоже, викладаючи його у певну систему погл€д≥в. Ќайб≥льш в≥домим сьогодн≥ теософом була ќлена Ѕлаватська, родом з ”крањни. ¬она заснувала у 1875 р. ¬сесв≥тнЇ теософське товариство ≥ запропонувала власне розум≥нн€ теософ≥њ у своњй багатотомн≥й прац≥ Ђ“аЇмна доктринаї. —формульована авторкою специф≥чна езотерична (таЇмна) система претендуЇ на ун≥версальну рел≥г≥ю, €ка Ї синтезом р≥зних рел≥г≥йних доктрин (езотеричного буддизму, тибетського ламањзму, ≥нд≥йського м≥стицизму, каббали. Їгипетськоњ ≥ грецькоњ м≥фолог≥њ, сп≥ритуал≥зму, масонства тощо), що прагне розкрити тотожн≥сть таЇмного зм≥сту вс≥х рел≥г≥йних символ≥в. —пираючись на вченн€ ѕарацельса, Ѕьоме, —ен-ћартена, —веденборга, ¬.—оловйова, котрий вважав теософ≥ю вищим синтезом п≥знанн€ (рац≥онального, емп≥ричного знанн€ з м≥стикою), ќ.Ѕлаватська детально схематизуЇ космогон≥чн≥ й антрополог≥чн≥ процеси, подаючи еволюц≥ю ¬сесв≥ту, людства в≥дпов≥дно до сх≥дних езотеричних традиц≥й, €к≥ постулюють ≥снуванн€ семичденноњ ≥Їрарх≥њ Ђплан≥вї (р≥вн≥в). ¬важаЇтьс€, що вченн€ Ѕлаватськоњ стало кардинальною концепц≥Їю, €ка лежить в основ≥ теоретичних концепц≥й переважноњ б≥льшост≥ теч≥й ЂЌью-ейджаї. —ьогодн≥ посл≥довники ќ.Ѕлаватськоњ Ї в багатьох крањнах. ƒ≥Ї “еософське товариство ≥ в ”крањн≥. ¬ 1995 роц≥ при  ињвському коледж≥ ≥м. ћуравйова-јпостола в≥дкрито 2,5-р≥чну школу теософ≥њ.

Ѕратство √раал€ Ч м≥жнародний рух, що виник у Ќ≥меччин≥ в 1928 р. на основ≥ €вленого людству одкровенн€ —в. √раал€, €ке отримав јбд-ру-шин (ќскар ≈рнст Ѕернхарт (1875Ч1914). ќприлюднивши одкровенн€ у своњй книз≥ Ђ” св≥тл≥ ≥стиниї, јбд-ру-шин запропонував своЇ рел≥г≥йне розум≥нн€ св≥тобудови, м≥сц€ ≥ призначенн€ в н≥й людини. ѕеребуваючи у найвищому ≥ найчист≥шому джерел≥ ≥стини й духовност≥ - в кришталевому палац≥, —в. √рааль через јбд-ру-шина по€снюЇ людству р≥зницю м≥ж —ином Ѕожим ≥ сином людським, причини духовноњ смерт≥, спос≥б входженн€ в стан апокал≥псису, характер ж≥ночого й чолов≥чого начал ≥ њхню роль у твор≥нн≥, р≥зницю м≥ж перв≥сним ≥ вторинним твор≥нн€м, м≥ж божественним, духовним ≥ сутн≥сним, дари, дан≥ людству тощо. ћетою руху Ї поширенн€ ≥стинного знанн€, розвиток самосв≥домост≥, особистоњ в≥дпов≥дальност≥ особи, одухотворенн€ вс≥х зд≥бностей людини. ќрган≥зац≥йно Ѕратство √раал€ почалос€ ≥з зареЇстрованого в 1932 р. в Ѕерл≥н≥ Ќатурф≥лософського союзу посл≥довник≥в √раал€. ¬≥н поступово поширювавс€ й в ≥нших Ївропейських крањнах. ќсобливого розвитку рух набрав з 1950 р. - ≥з часу утворенн€ ћ≥жнародного фонду одкровенн€ √раал€, €кий займаЇтьс€ друком ≥ розповсюдженн€м твор≥в јбд-ру-шина, пов'€заних з його ≥м'€м книжок, а також перекладом њх ≥ншими мовами. ” наш час Ѕратство √раал€ маЇ своњ круги (ф≥л≥њ) в б≥льшост≥ Ївропейських крањн, у —Ўј,  анад≥, јвстрал≥њ, Ѕразил≥њ, Ќ≥гер≥њ, «ањр≥, нал≥чуючи 9 тис. своњх д≥йсних член≥в, в тому числ≥ лише в Ќ≥меччин≥ Ч б≥льше 2300 ос≥б. ¬ ”крањн≥ фонд √раал€ д≥Ї в ќдес≥,  иЇв≥, —≥мферопол≥, ƒн≥пропетровську, —евастопол≥. Ўтаб-квартира Ѕратства √раал€, очолюваного родиною Ѕернхарт≥в, розташована в Ўтутгарт≥.

—айЇнтолог≥чн≥ (науколог≥чн≥) рухи Ч одна з форм нетрадиц≥йноњ рел≥г≥йност≥. —айЇнтолог≥чн≥ вченн€ прагнуть поЇднати в соб≥ науку й рел≥г≥ю, адекватно в≥ддзеркалити проблеми сучасного зах≥дного ≥ндустр≥ального сусп≥льства. Ѕ≥льш≥сть таких в ”крањн≥ рух≥в (ƒ≥анетика Ч ‘онд ’аббарда, Ќаука розуму, ’ристи€нська наука тощо) мають ≥ноземне походженн€, але знаход€ть усе б≥льше посл≥довник≥в у наш≥й крањн≥.

ƒ≥анетика або сайЇнтолог≥€, науколог≥€ заснована Ћ.–оном ’аббардом (1912Ч1986) Ч в≥дставним в≥йськовим, в≥домим письменником-фантастом. ” 1950 р. в≥н видаЇ в јмериц≥ книжку Ђƒ≥анетика: сучасна наука розумового здоров'€ї, €ка Ї нин≥ одн≥Їю з найпопул€рн≥ших у св≥т≥. њњ видано вже 14 млн. прим≥рник≥в 12 мовами р≥зних народ≥в св≥ту, в тому числ≥ ≥ рос≥йською. ¬ 1954 р. в  ал≥форн≥њ зареЇстровано ÷еркву науколог≥њ, €ка нин≥ поширена в багатьох крањнах ≥ маЇ б≥льше 6 млн. своњх прихильник≥в. ¬ченн€ ’аббарда побудовано на поЇднанн≥ нов≥тнього буддизму, ≥нших св≥тових рел≥г≥й, фантастики, науково-техн≥чних дос€гнень, практики психоанал≥зу. ” створен≥й рел≥г≥њ багато власних нових терм≥н≥в (тетан Ч ≥стота-дух, €ка пер≥одично всел€Їтьс€ в €кусь життЇву форму, в≥чно перевт≥люючись; ≥нграм Ч накопичений прот€гом багатьох перевт≥лень певний життЇвий досв≥д людини, в≥д €кого вона прагне зв≥льнитис€, та ≥н). ƒ≥анетика пропонуЇ технолог≥ю ви€вленн€ ≥нграма, очищенн€ в≥д нього, контроль з боку науколога за житт€м ≥ зв≥льненн€м в≥д цикл≥в перевт≥лень. «авд€ки ц≥й технолог≥њ людина отримуЇ владу над собою, зд≥йснюЇ контроль над матер≥Їю, енерг≥Їю, часом ≥ простором. ћетою запропонованого ’аббардом вченн€ визнаЇтьс€ дос€гненн€ внутр≥шнього спокою, мудрост≥, м≥цного здоров'€ й найвищоњ душевноњ досконалост≥. —аме це приваблюЇ прихильник≥в д≥анетики ≥ в ”крањн≥, €к≥ поки що орган≥зац≥йно ч≥тко не визначилис€.

Ќаука –озуму Ч сучасний синтетичний ≥дейний рух. ѕрагне в рамках свого рел≥г≥йно-ф≥лософського вченн€ переплавити ≥дењ гностицизму, теософ≥њ, метаф≥зики, ≥ндуњзму, окультизму, об'Їднавши сх≥дну м≥стику ≥ Ѕ≥бл≥ю. ЂЌаука –озумуї претендуЇ на абсолютну ≥стину, гармон≥йн≥сть закон≥в науки, ф≥лософських погл€д≥в та одкровень рел≥г≥њ в≥дпов≥дно до людських потреб ≥ його прагнень. «асновник теч≥њ американський л≥кар-психотерапевт ≈рнст ’олмс (1887Ч1960) сформулював основн≥ положенн€ ф≥лософ≥њ ЂЌауки –озумуї в книгах Ђ“ворчий розум ≥ усп≥хї (1919) та ЂЌаука –озумуї (1926), що вважаютьс€ своЇр≥дною б≥бл≥Їю названого руху.

” вченн≥ €вно звучать сх≥дн≥ мотиви Їдност≥ вс≥х рел≥г≥й, в €ких перебуваЇ одна ≥стина, одна д≥йсн≥сть. Ѕог дл€ ’олмса безособист≥стний, ≤сус ’ристос Ч лише людина, ƒух —в€тий Ч ж≥ночий аспект божественноњ “р≥йц≥. Ћюдина, в €к≥й людське поступаЇтьс€ перед божественним, зг≥дно з вченн€м ’олмса, сама стаЇ ’ристом. ‘≥лософ≥€ житт€ теч≥њ базуЇтьс€ на ≥дењ, що негативне мисленн€ продукуЇ негативний досв≥д, а позитивн≥ думки формують позитивну д≥€льн≥сть. √ромади першоњ ÷еркви науки розуму зареЇстровано в —Ўј в 1927 р., вони швидко завойовують попул€рн≥сть серед американц≥в. «годом рух поширивс€ в усьому св≥т≥. Ќин≥ в≥н нал≥чуЇ близько 25 млн. своњх посл≥довник≥в. ” 1991 р. створено ћ≥жнародний аль€нс нового мисленн€, до €кого входить  ињвський центр ЂЌауки –озумуї, що розпочав свою д≥€льн≥сть цього ж року. —ильн≥ громади церкви д≥ють в ƒонецьку,  риму.

’ристи€нська наука Ч рел≥г≥йний рух. ¬иник у минулому стол≥тт≥ в јмериц≥ з ≥н≥ц≥ативи ћер≥ ≈нн ћорс Ѕейкер (1821Ч1910), котра в основу свого вченн€ поклала принцип духовного зц≥ленн€ без зверненн€ до медикаментозних метод≥в л≥куванн€. ¬икористовуючи систему псих≥чного зц≥ленн€ л≥кар€ ‘≥неаса  у≥мб≥, ћ.Ѕейкер видала к≥лька книг (в тому числ≥ ЂЌаука ≥ здоров'€ї та Ђ люч до ѕисанн€ї), в €ких даЇ, на њњ думку, Їдино правильне тлумаченн€ Ѕ≥бл≥њ. ќдержан≥ засновницею новоњ церкви Ѕож≥ одкровенн€ сприймаютьс€ њњ прихильниками на р≥вн≥ б≥бл≥йних, а сама ћ.Ѕейкер постаЇ дл€ њњ посл≥довник≥в наступницею ’риста. Ќин≥ церква нал≥чуЇ приблизно п≥вм≥льйона член≥в, об'Їднаних у 3000 конгрегац≥й по всьому св≥т≥. ¬ ”крањн≥ цей рух лише набираЇ оберт≥в, залучаючи до своњх лав немало представник≥в техн≥чноњ та науковоњ ≥нтел≥генц≥њ.


 

¬»—Ќќ¬ »

Ќов≥ рел≥г≥њ Ї принципиво новим €вищем в культур≥ ”крањни, њх по€ва визначаЇтьс€ приходом ≥нформац≥йного сусп≥льства ≥ сусп≥льства ризику, пануванн€м культури постмодерну, €к≥ зб≥льшують вар≥ативн≥сть життЇпро€в≥в людини ≥ перекладають в≥дпов≥дальн≥сть за виб≥р на нењ.

Ќов≥тн≥ рел≥г≥њ поступово впл≥таютьс€ до традиц≥й≠ного св≥тового рел≥г≥йного простору, головними ознаками €кого Ї рел≥г≥йна плюрал≥зац≥€ сусп≥льства.  ≥льк≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть рел≥г≥й не т≥льки не зменшуЇтьс€, а на≠впаки - зростаЇ. ўе 1980 р. у св≥т≥ ≥снувало 1 720 000 церков 20 800 р≥зних напр€м≥в. ƒо 1993 р. обидва показни≠ки зросли на 17%.

–ел≥г≥йна сфера дедал≥ б≥льше зазнаЇ ун≥версал≥зац≥њ та синкретизац≥њ не т≥льки теолог≥чних учень, а й культо≠воњ сфери. ¬≥руюч≥ р≥зних рел≥г≥й у своњй практиц≥ ор≥Їнту≠ютьс€ на сп≥льний м≥стичний досв≥д усього людства. –азом з глобал≥зац≥йними процесами в≥дбува≠Їтьс€ глобал≥зац≥€ рел≥г≥йного житт€.

“аким чином, анал≥з д≥€льност≥, географ≥њ та в≥ровченн€ Ќ–– на територ≥њ ”крањни наводить на думку про те, що ≥снуЇ р€д причин розкв≥ту неорел≥г≥й в ≥ндустр≥ал≥зованому та урбан≥зованому сусп≥льств≥. √оловна з них - втрата життЇвих ор≥Їнтир≥в п≥сл€ пад≥нн€ рад€нськоњ ≥деолог≥њ, що призвело до активних пошук≥в метаф≥зичного п≥дгрунт€ ≥снуванн€ людини та пошуку сенсу житт€.

Ћюдина урбан≥стичного типу культури проектуЇтьс€ в неорел≥г≥йних утворенн€х у комб≥нац≥€х сакрального ≥ секул€рного тип≥в п≥знавальних стратег≥й, нових вар≥антах сп≥вв≥дношенн€ знанн€ ≥ в≥ри, €к≥, за своЇю суттю, Ї р≥зними шл€хами ос€гненн€ ≥стини. “аке н≥велюванн€ шл€х≥в п≥знанн€ св≥ту призводить не т≥льки до секул€ризац≥њ сакрального, а й до сакрал≥зац≥њ секул€рного в культур≥, зумовлюючи проникненн€ в св≥тську культуру рел≥г≥йних мотив≥в. Ќеорел≥г≥йн≥ угрупуванн€ не розрахован≥ на розвинуту особист≥сть, €ка реал≥зуЇ себе у вчинку, €кий Ї про€вом особист≥сноњ в≥ри. ќзнаки особистост≥, €к ≥ њњ вчинкова д≥€льн≥сть, зникають в умовах сектантських в≥дносин, коли людина п≥дпадаЇ п≥д вплив авторитету харизматичного л≥дера. ¬чинкова д≥€льн≥сть особистост≥ перетворюЇтьс€ у форму сектантських в≥дносин, тому залученн€ до неорел≥г≥йного угрупуванн€ може тлумачитис€ €к втеча в≥д свободи, скинутий Дт€гар свободиФ[28], так само, €к ≥ в≥дпов≥дальност≥. ÷ей процес набуваЇ негативних характеристик стосовно самотворенн€ особи.

–ел≥г≥йний плюрал≥зм культури постмодерну дозвол€Ї людин≥ зд≥йснювати в≥льний рел≥г≥йний виб≥р. “ака можлив≥сть обумовлюЇтьс€ не т≥льки активними м≥грац≥йними процесами, а й пад≥нн€м авторитету традиц≥йних церков ≥ секул€ризац≥Їю культури, €к≥ ≥сторично поЇднувалис€ з нац≥ональними традиц≥€ми.

яскраво про€вл€Їтьс€ специф≥ка у географ≥чному поширенн≥ неохристи€нських рел≥г≥й в ”крањн≥. ћожна стверджувати про рег≥онал≥зац≥ю тих чи ≥нших рел≥г≥й, њх локал≥зац≥ю у в≥дпов≥дних рег≥онах ”крањни. «ах≥д, найрел≥г≥йн≥ший район ”крањни, де д≥Ї б≥льше половини вс≥х рел≥г≥йних громад, найменше в≥дчуваЇ вплив неохристи€нських рух≥в. ѕ≥вденн≥ ж та сх≥дн≥ област≥ ”крањни, м≥сто  ињв нин≥ Ї рег≥онами най≥нтенсивн≥шого поширенн€ нових теч≥й. ќсновна мережа неохристи€нських рух≥в припадаЇ на сх≥д ≥ п≥вдень ”крањни й продовжуЇ зростати тут переважно завд€ки цим, в минулому заатењзованих, рег≥он≥в. —л≥д додати, що нов≥тн€ рел≥г≥йн≥сть до сьогодн≥ характеризуЇтьс€ переважно €к м≥ський та молод≥жний феномен.

Ќеохристи€нськ≥ конфес≥њ, намагаючись в≥днайти ≥ зайн€ти своЇ м≥сце у сусп≥льному пол≥ ”крањни, часто не знаход€ть порозум≥нн€ ≥з владою, особливо на м≥сц€х, традиц≥йними церквами, м≥сцевим населенн€м Ц ≥нод≥ через об'Їктивн≥ обставини, ≥нод≥ через пануюч≥ в сусп≥льств≥ стереотипи. “ому актуальним вигл€даЇ €к вдосконаленн€ украњнського законодавства у сфер≥ свободи сов≥ст≥ та рел≥г≥йних переконань, так ≥ зн€тт€ певних стереотип≥в шл€хом об'Їктивного досл≥дженн€ нов≥тн≥х теч≥й ≥ поширенн€ в≥рог≥дноњ ≥нформац≥њ серед широких мас населенн€.

¬одночас очевидно, що в ”крањн≥ до сьогодн≥ не знайдено компром≥су пом≥ж процесами л≥берал≥зац≥њ церковно-рел≥г≥йного житт€ в умовах глобал≥зац≥њ та необх≥дн≥стю збереженн€ традиц≥йноњ нац≥онально-рел≥г≥йноњ ≥дентичност≥. «окрема дл€ вдосконаленн€ державноњ пол≥тики стосовно д≥€льност≥ нов≥тн≥х рел≥г≥йних теч≥й в ”крањн≥ необх≥дно в≥дсл≥дковувати дотриманн€ ними гарантованих чинним законодавством ”крањни прав громад€н, традиц≥йних морально-етичних ц≥нностей, толерантних м≥жконфес≥йних в≥дносин; проводити просв≥тницьку д≥€льн≥сть, зокрема ≥нформуванн€ громадськост≥ про нов≥тн≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ та рухи, виданн€ в≥дпов≥дноњ науковоњ та навчальноњ л≥тератури, €ка б об'Їктивно висв≥тлювала ≥стор≥ю, в≥ровченн€ та культову практику нов≥тн≥х рел≥г≥йних об'Їднань.


 

—ѕ»—ќ  ¬» ќ–»—“јЌ»’ ƒ∆≈–≈Ћ

 

1. јкадем≥чне рел≥г≥Їзнавство/ «а ред. ј.  олодного. Ч  .: —в≥т «нань, 2000.

2. Ѕагањ // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2001. Ч є 6.

3. Ѕалагушкин ≈. Ќовые религии как социокультурный и идеологический феномен // ќ6щественные науки и современность. - ћ., 1996. - є5

4. Ѕаронин ј. —.  оэрцетивное убеждение в де€тельности деструктивных культов // ѕерсонал. Ч 1999. Ч є 6. —. Ц 73.

5. Ѕогородична ÷ерква // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2002. Ч є 11

6. ¬андерхилл Ё. ћистики ’’ века. Ёнциклопеди€. Ч ћ.: ћиф-Ћокид, 2001.

7. ¬ебер ћ. »збранные произведени€: ѕер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. ё. Ќ. ƒавыдова; предисл. ѕ. ѕ. √айденко; коммент. ј. ‘. ‘илиппова. Ч ћ.: ѕрогресс, 1990.

8. √ригулевич ». –. ѕророки Ђновой истиныї. Ч ћ., 1983. —. Ц 12

9. ƒворкин ј. —ектоведение. “оталитарные секты: опыт системного исследовани€. Ч Ќижний Ќовгород: »здательство Ѕратства во им€ св. кн€з€ јлександра Ќевского, 2000

10. ƒудар Ќ. —оц≥ально-психолог≥чн≥ чинники виникненн€ нових рел≥г≥йних теч≥й // Ќов≥тн≥ рел≥г≥њ в сучасн≥й ”крањн≥/ ћатер≥али круглого столу та науково-практичноњ конференц≥њ. Ч  .: VIP, 2000. —. Ц 94-95.

11. ƒудар Ќ., ‘илипович Ћ. Ќов≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ: украњнський контекст (огл€д, документи, переклади). Ч  .: Ќаукова думка, 2000.

12. ƒудар Ќ.ѕ., ‘илипович Ћ.ќ. Ќов≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ: украњнський контекст (огл€д, документи, переклади). -  .: Ќаук, думка, 2000

13. ƒюркгейм Ё. ¬сеобща€ истори€ религий мира. Ч ћ.: Ёксмо, 2006. Ч 763 с.

14.  олодний ј. ћ., яроцький ѕ. Ћ. ≤стор≥€ рел≥г≥њ в ”крањн≥: Ќавчальний пос≥бник. Ч  .: «нанн€, 1999

15.  осуха ѕ. ƒеструктивн≥сть ≥ тотал≥тарн≥сть у рел≥г≥йн≥й д≥€льност≥ // ‘еномен рел≥г≥њ. Ч  .: ≤н-т ф≥лософ≥њ ЌјЌ ”крањни, 1996.

16.  римський —. јрхетипи украњнськоњ культури // ¬≥сник ЌјЌ ”крањни. Ч 1998. Ч є 7-8. Ч —. 74-87.

17.  римський —. ѕринципи духовност≥ XXI стол≥тт€ // ƒиректор школи. Ч 2003. Ч є 4. Ч —. 1-4.

18.  ураев ј. Ђ осмическа€ »ерархи€ї на госбюджете...//“руд. Ч 1997. Ч є7.

19. Ћешан ¬.ё. ќснови рел≥г≥Їзнавства / ¬.ё. Ћешан. Ц „ерн≥вц≥: ¬ид-во –ута, 2005. Ц 304 с.

20. ћакдауэлл ƒ., —тюарт ƒ. ќбманщики. Ч ћ.: ѕротестант, 1995. —. Ц 17.

21. ћалахов ¬. Ќациональна€ культура в эпоху глобализации // –осси€ в диалоге культур. ћ.: Ќаука 2010. —.36-65.

22. ѕетрик ¬. ћ., Ћ≥хтенштейн ™. ¬., √ринько ¬. ¬. та ≥н. Ќетрадиц≥йн≥ рел≥г≥йн≥ та м≥стичн≥ обТЇднанн€ ”крањни:  урс лекц≥й з рел≥г≥Їзнавства / ѕ≥д ред. ¬.ћ. ѕетрика. Ч  : ћустанг, 2000.

23. ѕетрик ¬. ћ., Ћ≥хтенштейн ™. ¬., —ьом≥н —. ¬. та ≥н. Ќов≥тн≥ та нетрадиц≥йн≥ рел≥г≥њ, м≥стичн≥ рухи у сусп≥льно-пол≥тичн≥й сфер≥ ”крањни: ћонограф≥€ (навчальний пос≥бник) / «а ред. «. ≤. “имошенко. Ч  .: ¬ид-во ™вроп. ун-ту, 2002.

24. ѕетрина ћ. √. ѕсихологические причины вовлечени€ молодых людей в деструктивные неокульты (Ђсектыї) [“екст] / ћ. √. ѕетрина // ћолодой ученый. Ч 2012. Ч є11. Ч —. 360-363.

25. ѕролеев —. Ёнциклопеди€ пороков оправдание изъ€нов и слабостей человеческой натуры.--  .; Ќаук. думка, 1996.- 240 с.

26. –ел≥г≥Їзнавство: ѕ≥дручник/ «а ред. ¬. ≤. Ћубського та ¬. ≤. “еремка. Ц  .: ¬идавничий центр Ђјкадем≥€ї, 2000

27. –≥днов≥ри // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2001. Ч є 8-9.

28. —аЇнтолог≥€ // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2002. Ч є 6.

29. —артр ∆.-ѕ. Ёкзистенциализм Ч это гуманизм / ѕер. с фр. ћ. √рецкого. ћ.: »зд-во иностр. лит., 1953.

30. —обор –≥дноњ ”крањнськоњ ¬≥ри // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2002. Ч є 4.

31. —ьом≥н —. Ўл€х тантри: у€вленн€ та практика // Ћюдина ≥ св≥т. Ч 2000. Ч є 5. —. Ц 11-20

32. “овариство св≥домост≥  р≥шни // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2001. Ч є 1.

33. “ойнби ј. ѕостижение истории. ћ.: ѕрогресс, 1990.

34. “оффлер Ё. “реть€ волна. Ч ћ.: ј—“, 2004. Ч 784 с.

35. ‘ромм Ё. ѕсихоанализ и религи€ / ѕеревод ј. ƒванова. Ч ћосква: јст, 2010. Ч 160 с.

36. ’аризматизм. ÷ерква ѕеремоги // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2002. Ч є 3.

37. ÷ерква ™днанн€ // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2002. Ч є 10.

38. ÷ерква ≤суса ’риста св€тих останн≥х дн≥в // –ел≥г≥йна панорама. Ч 2000. Ч є 4 та –ел≥г≥йна панорама. Ч 2003. Ч є 1.

39. „ернышев ¬. ћ. —ектоведение. Ц  ., 2005.

40. ясперс  . —мысл и назначение истории: ѕер. с нем.- ћ.: ѕолитиздат, 1991.-527 с (ћыслители XX в.).

41. Wallis R. The Elementary Forms of the New Religious Life. - London, 1984.

 


[1] '–ел≥г≥Їзнавчий словник.- .,1996. - —.211





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 421 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

517 - | 453 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.025 с.