Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Езотеричні та саєнтологічні рухи




Езотеричні об'єднання — це, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виникли на межі XIX—XX ст. (теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика тощо) у формі опозиції офіційній ідеології традиційних релігій. Увібравши в себе езотеричні традиції різних епох, вчення сучасних езотериків включили в себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від «непосвячених».

Теософія (богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. Теософія базується на суб'єктивному містичному досвіді, внаслідок якого людина отримує одкровення Боже, викладаючи його у певну систему поглядів. Найбільш відомим сьогодні теософом була Олена Блаватська, родом з України. Вона заснувала у 1875 р. Всесвітнє теософське товариство і запропонувала власне розуміння теософії у своїй багатотомній праці «Таємна доктрина». Сформульована авторкою специфічна езотерична (таємна) система претендує на універсальну релігію, яка є синтезом різних релігійних доктрин (езотеричного буддизму, тибетського ламаїзму, індійського містицизму, каббали. єгипетської і грецької міфології, спіритуалізму, масонства тощо), що прагне розкрити тотожність таємного змісту всіх релігійних символів. Спираючись на вчення Парацельса, Бьоме, Сен-Мартена, Сведенборга, В.Соловйова, котрий вважав теософію вищим синтезом пізнання (раціонального, емпіричного знання з містикою), О.Блаватська детально схематизує космогонічні й антропологічні процеси, подаючи еволюцію Всесвіту, людства відповідно до східних езотеричних традицій, які постулюють існування семичденної ієрархії «планів» (рівнів). Вважається, що вчення Блаватської стало кардинальною концепцією, яка лежить в основі теоретичних концепцій переважної більшості течій «Нью-ейджа». Сьогодні послідовники О.Блаватської є в багатьох країнах. Діє Теософське товариство і в Україні. В 1995 році при Київському коледжі ім. Муравйова-Апостола відкрито 2,5-річну школу теософії.

Братство Грааля — міжнародний рух, що виник у Німеччині в 1928 р. на основі явленого людству одкровення Св. Грааля, яке отримав Абд-ру-шин (Оскар Ернст Бернхарт (1875—1914). Оприлюднивши одкровення у своїй книзі «У світлі істини», Абд-ру-шин запропонував своє релігійне розуміння світобудови, місця і призначення в ній людини. Перебуваючи у найвищому і найчистішому джерелі істини й духовності - в кришталевому палаці, Св. Грааль через Абд-ру-шина пояснює людству різницю між Сином Божим і сином людським, причини духовної смерті, спосіб входження в стан апокаліпсису, характер жіночого й чоловічого начал і їхню роль у творінні, різницю між первісним і вторинним творінням, між божественним, духовним і сутнісним, дари, дані людству тощо. Метою руху є поширення істинного знання, розвиток самосвідомості, особистої відповідальності особи, одухотворення всіх здібностей людини. Організаційно Братство Грааля почалося із зареєстрованого в 1932 р. в Берліні Натурфілософського союзу послідовників Грааля. Він поступово поширювався й в інших європейських країнах. Особливого розвитку рух набрав з 1950 р. - із часу утворення Міжнародного фонду одкровення Грааля, який займається друком і розповсюдженням творів Абд-ру-шина, пов'язаних з його ім'ям книжок, а також перекладом їх іншими мовами. У наш час Братство Грааля має свої круги (філії) в більшості європейських країн, у США, Канаді, Австралії, Бразилії, Нігерії, Заїрі, налічуючи 9 тис. своїх дійсних членів, в тому числі лише в Німеччині — більше 2300 осіб. В Україні фонд Грааля діє в Одесі, Києві, Сімферополі, Дніпропетровську, Севастополі. Штаб-квартира Братства Грааля, очолюваного родиною Бернхартів, розташована в Штутгарті.

Сайєнтологічні (наукологічні) рухи — одна з форм нетрадиційної релігійності. Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку й релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного західного індустріального суспільства. Більшість таких в Україні рухів (Діанетика — Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження, але знаходять усе більше послідовників у нашій країні.

Діанетика або сайєнтологія, наукологія заснована Л.Роном Хаббардом (1912—1986) — відставним військовим, відомим письменником-фантастом. У 1950 р. він видає в Америці книжку «Діанетика: сучасна наука розумового здоров'я», яка є нині однією з найпопулярніших у світі. її видано вже 14 млн. примірників 12 мовами різних народів світу, в тому числі і російською. В 1954 р. в Каліфорнії зареєстровано Церкву наукології, яка нині поширена в багатьох країнах і має більше 6 млн. своїх прихильників. Вчення Хаббарда побудовано на поєднанні новітнього буддизму, інших світових релігій, фантастики, науково-технічних досягнень, практики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових термінів (тетан — істота-дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно перевтілюючись; інграм — накопичений протягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися, та ін). Діанетика пропонує технологію виявлення інграма, очищення від нього, контроль з боку науколога за життям і звільненням від циклів перевтілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здійснює контроль над матерією, енергією, часом і простором. Метою запропонованого Хаббардом вчення визнається досягнення внутрішнього спокою, мудрості, міцного здоров'я й найвищої душевної досконалості. Саме це приваблює прихильників діанетики і в Україні, які поки що організаційно чітко не визначилися.

Наука Розуму — сучасний синтетичний ідейний рух. Прагне в рамках свого релігійно-філософського вчення переплавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окультизму, об'єднавши східну містику і Біблію. «Наука Розуму» претендує на абсолютну істину, гармонійність законів науки, філософських поглядів та одкровень релігії відповідно до людських потреб і його прагнень. Засновник течії американський лікар-психотерапевт Ернст Холмс (1887—1960) сформулював основні положення філософії «Науки Розуму» в книгах «Творчий розум і успіх» (1919) та «Наука Розуму» (1926), що вважаються своєрідною біблією названого руху.

У вченні явно звучать східні мотиви єдності всіх релігій, в яких перебуває одна істина, одна дійсність. Бог для Холмса безособистістний, Ісус Христос — лише людина, Дух Святий — жіночий аспект божественної Трійці. Людина, в якій людське поступається перед божественним, згідно з вченням Холмса, сама стає Христом. Філософія життя течії базується на ідеї, що негативне мислення продукує негативний досвід, а позитивні думки формують позитивну діяльність. Громади першої Церкви науки розуму зареєстровано в США в 1927 р., вони швидко завойовують популярність серед американців. Згодом рух поширився в усьому світі. Нині він налічує близько 25 млн. своїх послідовників. У 1991 р. створено Міжнародний альянс нового мислення, до якого входить Київський центр «Науки Розуму», що розпочав свою діяльність цього ж року. Сильні громади церкви діють в Донецьку, Криму.

Християнська наука — релігійний рух. Виник у минулому столітті в Америці з ініціативи Мері Енн Морс Бейкер (1821—1910), котра в основу свого вчення поклала принцип духовного зцілення без звернення до медикаментозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зцілення лікаря Фінеаса Куімбі, М.Бейкер видала кілька книг (в тому числі «Наука і здоров'я» та «Ключ до Писання»), в яких дає, на її думку, єдино правильне тлумачення Біблії. Одержані засновницею нової церкви Божі одкровення сприймаються її прихильниками на рівні біблійних, а сама М.Бейкер постає для її послідовників наступницею Христа. Нині церква налічує приблизно півмільйона членів, об'єднаних у 3000 конгрегацій по всьому світі. В Україні цей рух лише набирає обертів, залучаючи до своїх лав немало представників технічної та наукової інтелігенції.


 

ВИСНОВКИ

Нові релігії є принципиво новим явищем в культурі України, їх поява визначається приходом інформаційного суспільства і суспільства ризику, пануванням культури постмодерну, які збільшують варіативність життєпроявів людини і перекладають відповідальність за вибір на неї.

Новітні релігії поступово вплітаються до традицій­ного світового релігійного простору, головними ознаками якого є релігійна плюралізація суспільства. Кількість і різноманітність релігій не тільки не зменшується, а на­впаки - зростає. Ще 1980 р. у світі існувало 1 720 000 церков 20 800 різних напрямів. До 1993 р. обидва показни­ки зросли на 17%.

Релігійна сфера дедалі більше зазнає універсалізації та синкретизації не тільки теологічних учень, а й культо­вої сфери. Віруючі різних релігій у своїй практиці орієнту­ються на спільний містичний досвід усього людства. Разом з глобалізаційними процесами відбува­ється глобалізація релігійного життя.

Таким чином, аналіз діяльності, географії та віровчення НРР на території України наводить на думку про те, що існує ряд причин розквіту неорелігій в індустріалізованому та урбанізованому суспільстві. Головна з них - втрата життєвих орієнтирів після падіння радянської ідеології, що призвело до активних пошуків метафізичного підгрунтя існування людини та пошуку сенсу життя.

Людина урбаністичного типу культури проектується в неорелігійних утвореннях у комбінаціях сакрального і секулярного типів пізнавальних стратегій, нових варіантах співвідношення знання і віри, які, за своєю суттю, є різними шляхами осягнення істини. Таке нівелювання шляхів пізнання світу призводить не тільки до секуляризації сакрального, а й до сакралізації секулярного в культурі, зумовлюючи проникнення в світську культуру релігійних мотивів. Неорелігійні угрупування не розраховані на розвинуту особистість, яка реалізує себе у вчинку, який є проявом особистісної віри. Ознаки особистості, як і її вчинкова діяльність, зникають в умовах сектантських відносин, коли людина підпадає під вплив авторитету харизматичного лідера. Вчинкова діяльність особистості перетворюється у форму сектантських відносин, тому залучення до неорелігійного угрупування може тлумачитися як втеча від свободи, скинутий „тягар свободи”[28], так само, як і відповідальності. Цей процес набуває негативних характеристик стосовно самотворення особи.

Релігійний плюралізм культури постмодерну дозволяє людині здійснювати вільний релігійний вибір. Така можливість обумовлюється не тільки активними міграційними процесами, а й падінням авторитету традиційних церков і секуляризацією культури, які історично поєднувалися з національними традиціями.

Яскраво проявляється специфіка у географічному поширенні неохристиянських релігій в Україні. Можна стверджувати про регіоналізацію тих чи інших релігій, їх локалізацію у відповідних регіонах України. Захід, найрелігійніший район України, де діє більше половини всіх релігійних громад, найменше відчуває вплив неохристиянських рухів. Південні ж та східні області України, місто Київ нині є регіонами найінтенсивнішого поширення нових течій. Основна мережа неохристиянських рухів припадає на схід і південь України й продовжує зростати тут переважно завдяки цим, в минулому заатеїзованих, регіонів. Слід додати, що новітня релігійність до сьогодні характеризується переважно як міський та молодіжний феномен.

Неохристиянські конфесії, намагаючись віднайти і зайняти своє місце у суспільному полі України, часто не знаходять порозуміння із владою, особливо на місцях, традиційними церквами, місцевим населенням – іноді через об'єктивні обставини, іноді через пануючі в суспільстві стереотипи. Тому актуальним виглядає як вдосконалення українського законодавства у сфері свободи совісті та релігійних переконань, так і зняття певних стереотипів шляхом об'єктивного дослідження новітніх течій і поширення вірогідної інформації серед широких мас населення.

Водночас очевидно, що в Україні до сьогодні не знайдено компромісу поміж процесами лібералізації церковно-релігійного життя в умовах глобалізації та необхідністю збереження традиційної національно-релігійної ідентичності. Зокрема для вдосконалення державної політики стосовно діяльності новітніх релігійних течій в Україні необхідно відслідковувати дотримання ними гарантованих чинним законодавством України прав громадян, традиційних морально-етичних цінностей, толерантних міжконфесійних відносин; проводити просвітницьку діяльність, зокрема інформування громадськості про новітні релігійні течії та рухи, видання відповідної наукової та навчальної літератури, яка б об'єктивно висвітлювала історію, віровчення та культову практику новітніх релігійних об'єднань.


 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Академічне релігієзнавство/ За ред. А. Колодного. — К.: Світ Знань, 2000.

2. Багаї // Релігійна панорама. — 2001. — № 6.

3. Балагушкин Е. Новые религии как социокультурный и идеологический феномен // О6щественные науки и современность. - М., 1996. - №5

4. Баронин А. С. Коэрцетивное убеждение в деятельности деструктивных культов // Персонал. — 1999. — № 6. С. – 73.

5. Богородична Церква // Релігійна панорама. — 2002. — № 11

6. Вандерхилл Э. Мистики ХХ века. Энциклопедия. — М.: Миф-Локид, 2001.

7. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова. — М.: Прогресс, 1990.

8. Григулевич И. Р. Пророки «новой истины». — М., 1983. С. – 12

9. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты: опыт системного исследования. — Нижний Новгород: Издательство Братства во имя св. князя Александра Невского, 2000

10. Дудар Н. Соціально-психологічні чинники виникнення нових релігійних течій // Новітні релігії в сучасній Україні/ Матеріали круглого столу та науково-практичної конференції. — К.: VIP, 2000. С. – 94-95.

11. Дудар Н., Филипович Л. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). — К.: Наукова думка, 2000.

12. Дудар Н.П., Филипович Л.О. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). - К.: Наук, думка, 2000

13. Дюркгейм Э. Всеобщая история религий мира. — М.: Эксмо, 2006. — 763 с.

14. Колодний А. М., Яроцький П. Л. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник. — К.: Знання, 1999

15. Косуха П. Деструктивність і тоталітарність у релігійній діяльності // Феномен релігії. — К.: Ін-т філософії НАН України, 1996.

16. Кримський С. Архетипи української культури // Вісник НАН України. — 1998. — № 7-8. — С. 74-87.

17. Кримський С. Принципи духовності XXI століття // Директор школи. — 2003. — № 4. — С. 1-4.

18. Кураев А. «Космическая Иерархия» на госбюджете...//Труд. — 1997. — №7.

19. Лешан В.Ю. Основи релігієзнавства / В.Ю. Лешан. – Чернівці: Вид-во Рута, 2005. – 304 с.

20. Макдауэлл Д., Стюарт Д. Обманщики. — М.: Протестант, 1995. С. – 17.

21. Малахов В. Национальная культура в эпоху глобализации // Россия в диалоге культур. М.: Наука 2010. С.36-65.

22. Петрик В. М., Ліхтенштейн Є. В., Гринько В. В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні об’єднання України: Курс лекцій з релігієзнавства / Під ред. В.М. Петрика. — К: Мустанг, 2000.

23. Петрик В. М., Ліхтенштейн Є. В., Сьомін С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України: Монографія (навчальний посібник) / За ред. З. І. Тимошенко. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.

24. Петрина М. Г. Психологические причины вовлечения молодых людей в деструктивные неокульты («секты») [Текст] / М. Г. Петрина // Молодой ученый. — 2012. — №11. — С. 360-363.

25. Пролеев С. Энциклопедия пороков оправдание изъянов и слабостей человеческой натуры.-- К.; Наук. думка, 1996.- 240 с.

26. Релігієзнавство: Підручник/ За ред. В. І. Лубського та В. І. Теремка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000

27. Рідновіри // Релігійна панорама. — 2001. — № 8-9.

28. Саєнтологія // Релігійна панорама. — 2002. — № 6.

29. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм / Пер. с фр. М. Грецкого. М.: Изд-во иностр. лит., 1953.

30. Собор Рідної Української Віри // Релігійна панорама. — 2002. — № 4.

31. Сьомін С. Шлях тантри: уявлення та практика // Людина і світ. — 2000. — № 5. С. – 11-20

32. Товариство свідомості Крішни // Релігійна панорама. — 2001. — № 1.

33. Тойнби А. Постижение истории. М.: Прогресс, 1990.

34. Тоффлер Э. Третья волна. — М.: АСТ, 2004. — 784 с.

35. Фромм Э. Психоанализ и религия / Перевод А. Дванова. — Москва: Аст, 2010. — 160 с.

36. Харизматизм. Церква Перемоги // Релігійна панорама. — 2002. — № 3.

37. Церква Єднання // Релігійна панорама. — 2002. — № 10.

38. Церква Ісуса Христа святих останніх днів // Релігійна панорама. — 2000. — № 4 та Релігійна панорама. — 2003. — № 1.

39. Чернышев В. М. Сектоведение. – К., 2005.

40. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем.- М.: Политиздат, 1991.-527 с (Мыслители XX в.).

41. Wallis R. The Elementary Forms of the New Religious Life. - London, 1984.

 


[1] 'Релігієзнавчий словник.-К.,1996. - С.211





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 443 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Своим успехом я обязана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © Флоренс Найтингейл
==> читать все изречения...

2418 - | 2234 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.015 с.