РОЗДІЛ І Нові релігійні рухи: типи організацій та причини поширення в Україні

Зміст

ВСТУП

 

РОЗДІЛ І типологія неорелігій та причини поширення в Україні

1.1. Проблема детермінації та типологізації нових релігійних рухів

1.2. Соціокультурні передумови поширення НРР в Україні

 

РОЗДІЛ ІІ Особливості діяльності неорелігійних організацій в сучасному українському мегаполісі

2.1. Неохристиянські та навколохристиянські течії

2.2.Орієнталістські та неоязичницькі течії

2.3.Езотеричні та саєнтологічні рухи

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Серед глобальних тенденцій суспільного розвитку початку XXI століття відзначають процес релігійного відродження. Для України цей час став періодом глибокого переосмислення фундаментальних питань національного духовного буття, пошуку нових шляхів подальшого культурного розвитку народу, складовою якого є релігія та церква.

Ускладнення життя, опосередковане технічними засобами масової інформації і інформаційними структурами суспільства, множить знаковість суспільства, нівелюючи людину, позбавляючи її власної ідентичності. Намагаючись вплітатись в загальну тенденцію розгортання культури, релігія, яка є засобом адаптації людини у світі і фактором самосвідомості суспільства, допомагає обезличеному носієві соціальної личини чи маски вирішити проблеми самоідентифікації і повноцінного існування, які, в кінцевому підсумку, є питаннями про людину і світ розгортання її буття. В цьому пошуку об’єкта релігія зустрічає людину, яка, проявляючи екзистенційну активність, намагається увійти у світ і осягнути його у всій повноті.

Спонтанний пошук духовних основ власного життя, які б викликали довіру, спонукають вважати релігію саме тим екзистенційно ціннісним знанням про себе і світ, яке наповнює «життєвий світ» радістю і смислом, позбавленим емпіричного практицизму. Загальновідомо, що одним із факторів, що викликає появу релігійних новоутворень, є втрата певними верствами населення деяких емоційно насичених символів, світоглядних настанов, зміщення життєвих орієнтацій, ціннісна та нормативна криза.

Традиційні для України релігійні організації, що мають стабільно великий вплив в сільській місцевості, не встигають пристосовуватись до змін, пов’язаних з урбанізацією. Це стало однією з причин виникнення та швидкого поширення нових релігійних утворень в великих містах.

Сприймаючи новітню нетрадиційну релігійність як загрозу традиційним формам духовності, їй навмисне надають викривальних характеристик, визначаючи даний феномен як деструктивний. Отже, неорелігійні рухи постають тією ціннісно–смисловою реальністю, яка виникла як результат взаємодії традиційної і нетрадиційної релігійності, спрямованої на пошуки нової духовності, усвідомленням чого є досвід релігійних відносин як ідеальної комунікації у процесі обміну релігійною діяльністю. За допомогою механізму оцінки неорелігійних цінностей людина здатна організовувати власне буття, освоювати світ і творити світ культури в новому урбанізованому суспільстві.

Усе вищезазначене вказує на теоретичну та практичну значущість даної проблеми, на необхідність її дослідження та випрацювання нових концептуальних підходів до питань неорелігійних течій в Україні.

Аналітичний огляд літератури. Філософсько-антропологічному осмисленню явища новітньої релігійності допомогло використання праць М. Вебера, К. Ясперса, А.Тойнбі, Е. Фромма та інших філософів, в яких розглянуто співвідношення світських та релігійних цінностей, проблеми взаємозв’язку культури, суспільства і релігії.

У сучасній зарубіжній літературі дослідженню феномену нової нетрадиційної релігійності присвячений поважний корпус робіт. Найбільша з християнських конфесій – римо-католицька церква – у 1970-80-ті роки була стривожена розповсюдженням нових релігійних рухів у світі й почала активно досліджувати цю проблему. Книги протестантських теологів У. Мартіна, Д.Макдауелла та Д. Стюарта та інших вказують на те, що головним завданням у дослідженнях такого типу є вміння розрізняти конкурентів християн і вести з ними полеміку. Безумовно, незалежно від обсягу проведених у даному напрямку досліджень, такий підхід пропонує заздалегідь готові рецепти діагностування єретичних вчень та засоби протистояння їм, тобто звужує і обмежує суть проблеми, хоча може зорієнтувати у визначенні конкретного змісту віровчень та використовуваних ними засобів діяльності у їх впливах на особу.

Відомий футуролог Е. Тоффлер бачить у нових релігійних рухах закономірну реакцію частини суспільства на такі явища життя, як зростаюча самотність, безструктурність та безглуздість відживаючого суспільства “другої хвилі». Але, на його думку, це лише симптоми перехідного періоду до суспільства “третьої хвилі», в якому зазначені проблеми будуть подолані, бо на зміну “культам» прийдуть альтернативні гуманістичні об’єднання, які зможуть вирішити ці проблеми.

Позиція православ'я щодо розповсюдження неорелігій на теренах української культури є негативною, про це свідчать праці Л. О. Тихомирова, А. В. Кураєва, В.М. Чернишева та ін..

Активному вивченню проблем новітньої нетрадиційної релігійності присвячені праці відомих українських дослідників: Л.Филипович, П.Колодного,В.Гринько, П.Яроцького, та інших.

Розгляд неорелігій як ціннісних утворень, через які пізнається культура в цілому, потребував звернення до праць вітчизняних авторів, які містять аксіологічні інтенції, В.С.Малахова, С.Б. Кримського.

Актуальність теми, її специфіка та рівень розробленості виявили мету, завдання та зміст роботи.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи ступінь загальнокультурної розробленості проблеми, за мету ставиться здійснити історико-релігієзнавчий та культурологічний аналіз людинотворчого потенціалу неорелігій в умовах сучасного урбанізованого суспільства в межах України.

В межах поставленої мети передбачається розв'язання наступних завдань:

1. Окреслити проблему типологізації неорелігій;

2. визначити причини та передумови поширення НРР на ґрунті сучасного українського мегаполіса;

3. Дати характеристику найбільш розповсюдженим неорелігіям, що репрезентовані в великих містах України.

Об’єктом дослідження виступають множинні форми впливу Нових релігій на українську культуру.

Предметом дослідження сціокультурний аспект впливу нових релігійних рухів на життя українського мегаполіса.

Нукова новизна даної роботи полягає в виокремленні питання про роль НРТ в життєдіяльності українського суспільства крізь призму загальної урбанізації суспільства та подальшому аналізі даної проблеми.

Структура роботи і послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою проблеми, метою і завданням дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, 5 підрозділів, висновків і списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І Нові релігійні рухи: типи організацій та причини поширення в Україні