Принцип ланцюгового зв'язку означає, що будь-яке з'єднання комплексів відбувається через загальні ланки, що утворюють ланцюговий зв'язок. Для ланцюгового з'єднання двох комплексів потрібна така їх зміна, щоб у них утворилися загальні елементи, відповідні задачі, рішенням яких служить даний організаційний процес. Це утворення спільних елементів досягається за рахунок деякого елемента або сукупності елементів, що мають спільні цілі або властивості з організованими комплексами. Наприклад, формування стратегічних альянсів відбувається завдяки спільної мети фірм, які переслідують власні інтереси.
Принцип інгресії
Принцип інгресії означає, що ланцюговий зв'язок утворюється шляхом входження елементів, що виступають як «посередники» комплексів в організовувані. У прикладі зі стратегічними альянсами воно здійснюється за допомогою угоди про кооперацію, у свою чергу, це не передбачає об'єднання.
Принцип підбору
Принцип підбору полягає в тому, що всяка подія в організації може розглядатися як збереження чи множення одних активностей, зміцнення або посилення одних зв'язків, усунення, зменшення або ослаблення інших. Будь-яка система прагне закріпити позитивні властивості одного разу знайденого з'єднання.
Вдосконалений механізм мотивації - приклад принципу підбору.
Принцип рухомої рівноваги
Принцип рухомої рівноваги виражається в тому, що всяке збереження форм розглядається як їх рухлива рівновага, а будь-яке рухоме рівновага - як практична відносна рівність асиміляції і дезассіміляціі.
Принцип слабкої ланки
Принцип слабкої ланки означає, що система відтворена в належній якості, якщо забезпечується стійкість відносно слабкої ланки. Ми говорили про найбільш вразливий елемент організації - людину, що пов'язано з її непередбачуваністю, мінливістю, егоїстичністю, нарешті. Сила ж кожного суб'єкта множиться силами оточуючих його людей. Звідси, при всій своїй раціональності, суб'єкт повинен забезпечувати розвиток найслабшої ланки в організації.
Оскільки організація розглядається нами в статиці (як упорядкований стан цілого), в динаміці (як процес щодо впорядкування) і в її прогресивному розвитку, принципи організації можна розділити на три групи:
• принципи організаційної статики, що визначають правила побудови структур;
• принципи організаційної динаміки як загальні правила формування організаційних процесів;
• принципи раціоналізації як загальні правила вдосконалення статики і
динаміки організації.
У літературі наводиться різна класифікація принципів. А.А. Бєляєв та Е.М. Коротков поділяють їх на загальні, приватні і ситуаційні. Е.А. Смирнов виділяє принципи статичного та динамічного стану, а також загальні принципи організації. Об'єднуючи ці підходи, можна підрозділити всі принципи на:
Загальні - для всіх організацій і ситуацій;
Приватні та ситуаційні - характерні тільки для даної сфери або ситуації в діяльності організації;
Динамічного або статичного стану, характерні для певної організації.
Крім цього, в літературі принципи організації поділяються на три групи:
Принцип зворотного зв'язку: соціально-економічні системи - це відкриті і нерівноважні системи. Їх регулювання можливо за принципом зворотного зв'язку. Будь-яка система управління складається з керуючої та керованої підсистем. Між ними є різноманітні комунікаційні зв'язки, які є каналами передачі управлінської інформації, циркуляція якої дозволяє встановити співвідношення між інформацією на вході і виході керованої системи. Зіставлення рівнів інформації дає можливість оцінити стан як керованої підсистеми в цілому, так і окремих її елементів. Оцінка інформації суб'єктом управління повинна бути оперативною і достовірною, щоб не відбулася втрата якості управління.
Принцип розвитку (необоротна спрямована зміна системи): рух нерівноважної системи до стійкості, яка забезпечується завдяки відхиленню значень величин від їхніх середніх значень на кожному з етапів життєвого циклу організації. Розрізняють дві форми розвитку: еволюційну (поступове кількісне і якісне зміна) і революційну (стрибкоподібний неусвідомлений перехід від одного стану системи, процесу управління до іншого). Існує прогресивний і регресивний розвиток, що може спочатку охоплювати не всю систему, а тільки який-небудь її компонент.
Принцип конкурентності: життєздатність організації залежить від ступеня змагальних начал, які виявляють найбільш ефективні шляхи розвитку.
Принцип додатковості: амбівалентнийпідхід (Амбівале́нтність від лат. ambo — «обоє» і лат. valentia — «сила» — подвійність відносин до чого-небудь, особливо подвійність переживання, що виражається в тому, що один об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття.) до розкриття функціонування і розвитку організацій - це поєднання в організації, з одного боку, об'єктивних, стійких тенденцій, рівноважних, організованих, прогнозованого початку, а з іншого боку - випадкових, нестійких, стихійних, самовільних, ймовірнісних, непрогнозованих початків.
Три принципа відповідності:
1) цілей та ресурсів: ключові цілі прийняті в організації, повинні своєчасно забезпечуватися ресурсами. Даному принципу відповідає програмно-цільова технологія процесу виробництва і розробки рішень, умови виконання якої наступні: а) штат працівників повинен становити 100-2000 чол.; Б) час виконання завдання не повинне перевищувати 1 рік з моменту його видачі; в) доступність управлінських та виробничих ресурсів повинна забезпечуватися в строк; г) поділ управлінського і виробничого праці має бути яскраво вираженим; д) випуск серійної та масової продукції повинен здійснюватися протягом тривалого терміну;
2) розпорядження і підпорядкування: у кожного працівника повинен бути один лінійний (виконує адміністративну, технологічну або патронажну функцію) і будь-яку кількість функціональних керівників при виконанні конкретної роботи;
3) ефективності виробництва до економічності: для кожної організації має бути знайдено відповідність між ефективністю і витратами [ефект (результат) визначається зменшенням витрат].
Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації виробництва і управління: необхідно, щоб було знайдено найкраще поєднання обсягів адміністративних, технологічних і патронажних функцій виробництва і управління. Даний принцип вимагає вчасно робити об’єднання або роз'єднання організацій або підрозділів. Зовнішніми сигналами для проведення цієї роботи є: зниження попиту на товари, зростання витрат на управлінський апарат, зростання незапланованих звільнень персоналу.
Принцип прямоточності: виробничі та інформаційні процеси повинні йти по найкоротшому шляху. Наприклад, цінна інформація, виконавши довгий шлях, може виявитися недостатньо вірною.
Принцип ритмічності і синхронізації: виробничі та інформаційні процеси повинні йти із заданим рівнем рівномірності протягом заданих тимчасових інтервалів для забезпечення узгодженості продуктивності праці на різних ділянках єдиного технологічного процесу. При цьому серед виробничих підрозділів треба виділити постійний або тимчасовий центр синхронізації, під режим діяльності якого повинні підлаштовуватися інші процеси або підрозділу організації. Динаміка ринкових; відносин вимагає гнучкості в організації бізнес-процесів: щось тимчасово підсилити, когось виділити, переорієнтувати на нові підрозділи або процеси.
