Додаткова тематика для виконання презентацій

 

1. Роль і місце науки в розвитку сучасного суспільства. Правове забезпечення наукової діяльності в Україні.

2. Організаційне забезпечення наукової діяльності в Україні.

3. Світовий досвід організації науки і наукових кадрів в країнах ринкової економіки.

4. Роль і місце менеджера в організації наукової діяльності на підприємстві.

5. Система та особливості підготовки наукових кадрів в Україні та за кордоном.

6. Науково-дослідницька діяльність студентів.

7. Основні стадії науково-дослідного процесу та їх характеристика.

8. Методика виконання наукового дослідження в економіці, її види та особливості розробки.

9. Система методів наукового дослідження та особливості їх застосування при здійсненні наукових досліджень в галузі управління.

10. Соціологічні методи дослідження та можливість їх використання при здійсненні наукових досліджень в галузі управління.

11. Процедури конкретно-наукових методичних прийомів.

12. Системний підхід до організації процесу наукового дослідження в організації.

13. Роль методології та методики в наукових дослідженнях.

14. Поняття наукової новизни і практичної цінності роботи.

15. Методика розробки програми і календарного плану наукових досліджень.

16. Особливості праці дослідника.

17. Основи наукової організації дослідного процесу.

18. Основні форми і види наукових досліджень, що використовуються в економіці.

19. Світовий досвід організації наукових досліджень.

20. Методика застосування новітніх технологій здійснення наукових досліджень.

21. Комп’ютерні програми обробки результатів наукових досліджень.

22. Етичні норми у проведенні наукових досліджень.

23. Особливості дотримання авторських і суміжних прав у науково-дослідній роботі.

24. Економічна інформація і її призначення у науково-дослідному процесі.

25. Автоматизовані системи обробки інформації та приклади їх використання в науково-дослідному процесі.

26. Інформаційне і технічне забезпечення науково-дослідного процесу.

27. Системи кодування економічної інформації.

28. Основні види і типи бібліотек.

29. Сучасні системи організації економічної бібліографії.

30. Інформаційно-пошукові мови бібліографічних фондів (видань).

31. Характеристика системи каталогізації інформації.

32. Основні вимоги до оформлення переліку літературних джерел.

33. Вимоги до систематизації результатів наукових досліджень.

34. Методика систематизації результатів наукових досліджень.

35. Методика складання звітів про науково-дослідну роботу.

36. Методика опису бібліографії.

37. Особливості роботи науковця над публікаціями, рефератами та доповідями.

38. Вимоги до системи впровадження результатів наукових досліджень.

39. Сучасні методи розрахунку ефективності наукових досліджень.

40. Вплив наукових досліджень на ефективність діяльності підприємства.

41. Особливості застосування методик оцінки ефективності науково-дослідних робіт.

42. Поняття про науку, її роль у розвитку суспільства.

43. Цілі та задачі наукового дослідження.

44. Експериментальні дослідження.

45. Структура та класифікація науки.

46. Об’єкт і предмет дослідження

47. Експертний метод дослідження

48. Наукові дослідження: поняття, види та форми організації

49. Підготовка наукових кадрів

50. Основні принципи і прийоми організації наукової праці студентів

51. Роль і задачі науково-дослідної роботи студентів

52. Наукові напрямки досліджень в економіці

53. Об’єкти наукових досліджень та їх класифікація

54. Гіпотеза та її доказ

55. Загальнонаукові методи дослідження

56. Задачі та методи теоретичного дослідження.

57. Науковий експеримент: ціль, задачі, методика проведення.

58. Джерела інформації для наукових досліджень

59. План наукового дослідження.

60. Основні відділи бібліотеки.

61. Перспективний план дослідження.

62. Форми та методи роботи з книгою.

63. Робочий план дослідження.

64. Форми залучення студентів до навчально-дослідної роботи.

65. Складання конспекту.

66. Архітектоніка наукової роботи (анотація, вступ, теоретична та практична частини, розрахунок ефективності, висновки, тощо).

67. Раціональна організація розумової праці дослідника.

68. Узагальнення, відбір та обробка інформації.

69. Архітектоніка наукової статті.

70. Вибір теми наукового дослідження: фактори, прийоми та засоби.

 

1. Вимоги до змісту мультимедійної презентації:

- відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням;

- дотримання прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту (відсутність точки в заголовках і т.д.);

- відсутність фактичних помилок, достовірність представленої інформації;

- лаконічність тексту на слайді;

- завершеність (зміст кожної частини текстової інформації логічно завершено);

- об'єднання семантично пов'язаних інформаційних елементів у групи, які цілісно;

- стислість і лаконічність викладу, максимальна інформативність тексту;

- розташування інформації на слайді (переважно горизонтальне розташування інформації, зверху вниз по головній діагоналі; найбільш важлива інформація повинна розташовуватися в центрі екрану; якщо на слайді картинка, напис повинен розташовуватися під нею; бажано форматувати текст по ширині; не допускати «рваних» країв тексту);

- наявність не більше одного логічного наголосу: почервоніння, яскравість, обведення, миготіння, рух;

- інформація подана привабливо, оригінально, звертає увагу.

 

2. Вимоги до візуального і звукового ряду:

- використання тільки оптимізованих зображень (наприклад, зменшення з допомогою Microsoft Office Picture Manager, стиснення за допомогою панелі налаштування зображення Microsoft Office);

- відповідність зображень змісту;

- відповідність зображень віковим особливостям учнів;

- якість зображення (контраст зображення по відношенню до фону; відсутність «зайвих» деталей на фотографії або картинці, яскравість і контрастність зображення, однаковий формат файлів);

- якість музичного ряду (ненав'язливість музики, відсутність сторонніх шумів);

- обґрунтованість і раціональність використання графічних об'єктів.

 

3. Вимоги до тексту:

- читання тексту на тлі слайда презентації (текст виразно видно на тлі слайда, використання контрастних кольорів для фону і тексту);

- кегль шрифту відповідає віковим особливостям учнів і повинен бути не менше 24 пунктів;

- відношення товщини основних штрихів шрифту до їх висоти орієнтовно становить 1:5; найбільш зрозуміле відношення розміру шрифту до проміжків між літерами: від 1:0,375 до 1:0,75;

- використання шрифтів без зарубок (їх легше читати) і не більше 2-3-х варіантів шрифту;

- довжина рядка не більше 36 знаків;

- відстань між рядками усередині абзацу 1,5, а між абзаців - 2 інтервали;

- підкреслення використовується лише в гіперпосиланнях.

 

4. Вимоги до дизайну:

- використання єдиного стилю оформлення;

- відповідність стилю оформлення презентації (графічного, звукового, анімаційного) змісту презентації;

- використання для фону слайда психологічно комфортних тонів;

- фон повинен бути елементом заднього (другого) плану: виділяти, відтіняти, підкреслювати інформацію, розміщену на слайді, але не затуляти її;

- використання не більше трьох кольорів на одному слайді (один для фону, другий для заголовків, третій для тексту);

- відповідність шаблону до представленої теми (в деяких випадках може бути нейтральним);

- доцільність використання анімаційних ефектів.

 

5. Вимоги до якості навігації:

- працездатність елементів навігації;

- якість інтерфейсу;

- доцільність та раціональність використання навігації.

 

6. Вимоги до ефективності використання презентації:

- забезпечення всіх рівнів комп'ютерної підтримки: індивідуальної, групової, фронтальної роботи учнів;

- педагогічна доцільність використання презентації;

- врахування санітарних вимог до використання технічних засобів (тривалість безперервної роботи за комп'ютером для учнів 1-х класів не більше 10 хв, 2-4-х класів - 15 хв; тривалість безперервного перегляду презентації - не більше 20 хв);

- творчий, оригінальний підхід до створення презентації.

 

7. Презентація не повинна бути монотонною і громіздкою (оптимально це 10-20 слайдів).

 

8.Якість методичного супроводу: вказівка даних автора, докладні методичні рекомендації для вчителів, або детально описаний сценарій уроку.

 

9. На титульному слайді вказуються дані автора (ПІБ і назву навчального закладу), назва матеріалу, дата розробки. Можливий варіант використання колонтитулів. Інше розміщення даних автора припустимо у випадку, якщо воно заважає сприйняттю матеріалу на титулі.

 

10. На останньому слайді вказується перелік використаних джерел, активні і точні посилання на всі графічні об'єкти. На завершальному слайді можна ще раз вказати інформацію про автора презентації.

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

Абстрагування – відволікання, що дозволяє переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку.

Абстрагування (від латинського терміну abstrahere, що означає відволікання) – це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника.

Автореферат – стисле викладення наукового твору, який виконано особисто автором.

Аксіома – фундаментальні поняття певної теорії, значення яких відомі і не потребують визначення.

Алфавітний каталог – будується у суворій послідовності букв алфавіту.

Аналіз – включає в себе вивчення предмета шляхом розумового або практичного розмежування його на складові елементи (частини об’єкту, його ознаки, властивості, відносини).

Аналітично-статистична обробка науково-технічної та практичної інформації.

Аналогія – науковий розумовий висновок, за допомогою якого досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх схожості (подібності) з іншими.

Анотація – коротке викладення змісту статті, реферату, монографії, звіту про науково-дослідну роботу, дисертації.

Анотація – стисла характеристика наукового твору з викладенням його основного змісту.

Аргумент – це положення, яке використовується для доведення тези.

Архітектоніка – це структура праці, тобто, склад її основних компонентів.

Банк даних – сукупність наборів файлів, згрупованих у масивах даних.

Безперервність – постійне відображення у часі і просторі необхідної інформації у документах.

Бібліографічний запис – опис друкованого твору, що включає відомості про його автора, назву роботи, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок, а для журнальних статей – назву журналу, рік видання, номер сторінки.

Бібліографічний опис – це сукупність відомостей про друковане видання або інший документ (звіт про науко­во-дослідну роботу, дисертацію, неопубліковані переклади науково-технічної літератури та ін.), що дають можли­вість ідентифікувати документ, а також дістати уявлення про його зміст, призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.

Бібліографічні видання – показують, що видно з питання, яке цікавить дослідника; часто це сигнальні покажчики без анотацій і рефератів. Цінність їх – в оперативності інформації про вихід у світ вітчизняної і зарубіжної літератури.

Бібліографія – походить від грецького слова biblio – книга і grapho – пишу і представляє з себе галузь знань про методи і способи складання покажчиків, списків, оглядів друкованих творів.

Бібліотека – походить від грецького слова biblio – книга, theke – сховище і сягає своїм корінням ІІІ тис. до н.е. як сховище пам’яток шумерської культури, де зберігалися десятки тисяч глиняних пластинок з клинописними текстами у Месопотамії.

Блок даних – сукупність даних, які записуються або зчитуються технічними засобами як одне ціле.

Вибір даних – це вибір показників, які характеризують об’єкти, що відповідають завданням на проведення наукових досліджень.

Визначення – логічний прийом, що дає змогу передати відмінність ознак і результатів дослідження за допомогою мовних засобів. Мовною формою визначення поняття є ім’я. Якщо визначення відповідає на запитання, яке поняття позначається цим ім’ям, то воно називається номінальним. Визначення, яке розкриває зміст поняття – називається реальним. Крім того, розрізняють вербальне визначення, що пояснює поняття, позначене цим словом.

Вимірювання – визначення кількісних характеристик предметів і явищ.

Вимірювання – це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру.

Висновок – містить короткий підсумок результату про­веденого дослідження, тобто, є коротким резюме змісту наукової статті.

Відкриття – це принципово нове наукове досягнення, яке реалізо­ване в процесі наукового пізнання і суспільства.

Впровадження завершених наукових досліджень – це процес передавання наукової продукції у практичне використання.

Вступ – це свого роду входження у тему статті, де обґрунтовується актуальність питання способом порівняння нової і релевантної інформації, викладаються коротко історія питання і гіпотеза дослідження.

Вторинна інформація – це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження.

Вторинні документи – результати пере опрацювання одного або кількох первинних документів (бібліографічні описи, анотації, реферати, огляди, довідкові та інформаційні видання, переклади, каталоги, бібліографії, картотеки, регістри бухгалтерського обліку, складені на підставі первинних документів).

Галузеве інформаційне забезпечення – згідно з класифікацією наук прийнятою в тій або іншій країні.

Галузевіпокажчики – посібники, що представляють бібліографію з питаннями окремої галузі економічних наук.

Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того, щоб стати достовірною науковою теорією.

Гіпотеза є головним методологічним інструментом, що дозволяє організувати процес дослідження і визначити його логіку.

Головна мета методології – вивчення засобів, методів та прийомів дослідження, за допомогою яких можна одержати нові знання у науці.

Головна функція науки – пізнання об’єктивного світу, з метою його вивчення та вдосконалення.

Графік виконання роботи – вказуються терміни завершення робіт з кожного етапу, впровадження результатів і особи, що відповідають за додержання цих термінів. Затверджує керівник наукового підрозділу, відповідальний за виконання теми або проблеми в цілому.

Дедукція – логічний висновок від загального до окремого, тобто досліджується стан об’єкту в цілому, а потім його окремий випадок та елементи.

Декодування – це перетворення кодового позначення в початкову форму інформації.

Депоновані твори (передані на збереження) – це наукові роботи, виконані індивідуально або в співавторстві і розраховані на обмежене коло користувачів.

Дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання студента у вищому закладі освіти.

Дипломна робота – це самостійна творча робота, яка носить технологічно-економічний характер, відбиває рівень теоретичних знань і практичних навичок випускника, його здатність до професійної діяльності як фахівця.

Дисертація — кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця.

Дисертація – наукова робота, що містить відомості про самостійно виконану автором наукову роботу і публічно захищається для одер­жання наукового ступеня кандидата або доктора наук на спеціа­лізованих радах закладів.

Довідкова література – призначена для різних фактографічних довідок.

Довідково-інформаційний фонд – це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб.

Довідково-пошукові апарати – це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел.

Договірне інформаційне забезпечення – господарські угоди, контракти з суб’єктами підприємницької діяльності, складені досліджуваним підприємством та затверджені в установленому порядку (договору поставки сировини, товарів, реалізації продукції, тощо).

Доказ – процедура за допомогою якої встановлюється істинність будь-якого твердження. У структурі доказів є такі елементи як теза, аргумент і форма доказу.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і виокристання у науці і практиці.

Дослідження синтезованих даних – дає змогу виявити дані про відхилення фактичних показників господарської діяльності підприємств від чинного законодавства, а також збитки, перевитрати ресурсів, вивчити фактори, які впливають на результатні показники, провести їх кількісне і якісне вимірювання.

Друковані документи – це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку (книги, брошури, журнали).

Економічна ефективність – характеризується вираженою у вартісних вимірниках показників економії живої та матеріалізованої праці у виробництві, одержаної від використання результатів науково-дослідних робіт у зіставлянні із витратами на виконані дослідження.

Економічна інформація – сукупність відомостей, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність.

Економічний ефект – це економія витрат, призначених для використання досліджень і розробок, ефект у сфері виробництва (зростання прибутку, зниження собівартості), у зв’язку з використанням нової технології, організації виробництва та інших результатів досліджень.

Економічний показник – це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, наприклад, показник “ціна товару” складається з однієї підстави – “власне ціна” і кількох ознак – “найменування, зріст, розмір”, “номенклатурний номер”, “позначення одиниці товару” тощо.

Експеримент – апробація знання досліджуваних явищ контрольованих або штучно створених умовах.

Експеримент – це метод, який припускає проведення досліду. Дослід має за мету створення умов, які змінюють природний хід подій і дозволяють виявити властивості предметів і явищ.

Експеримент – це науково поставлений дослід або спостереження явища точно врахованих умовах, що дозволяють спостерігати його хід, керувати ним, бути відтворюваним за фіксованих умов.

Емпіричний метод – заснований на експерименті, а також групу­вання, класифікація і опис результатів експерименту.

Етичні норми науково-дослідної роботи – комплекс моральних, психологічних, організаційних заходів по здійсненню процесу наукового дослідження.

Ефект досліджень – сукупність добутих наукових економічних і соціальних результатів.

Ефективність досліджень – співставлення отриманого результату із витратами на його досягнення.

Журнальна стаття – це твір, в якому надаються результати, що одержані за конкретним питанням, яке має певне наукове і практичне значення.

Завдання бібліографії – реєстрація друкованих творів з певної галузі знань, окремої проблеми, теми. Подається вона у наукових дослідженнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із посиланням на місце і рік опублікування, видавництво та ін.

Загальна методологія – це принципи матеріалістичної діалектики, а також теорія пізнання, яка досліджує закони розвитку наукового знання окремих наук.

Загальноекономічні покажчики – універсальні посібники, що включають літературу всього кола галузей і проблем економічної науки. У цих покажчиках література групується за тематичними, галузевими і географічними покажчиками.

Заголовок – назва статті, що відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури.

Законодавче інформаційне забезпечення – сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки

Звіт про виконану НДР – неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і результати виконаної роботи або її етапи.

Зміст науки – це теорія як система знань, які є досягненням людського інтелекту.

Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини.

Індивідуальний план – складається кожним виконавцем на ту частину роботи, яка визначена йому в робочому плані. Відображено взаємозв’язок робіт, термін виконання робіт, передбачувані результати та їх реалізація. Затверджується керівником теми або розділу.

Індукція – дослідження, під час якого загальний висновок про ознаки більшості елементів робиться на основі вивчення цих ознак у частині елементів однієї множини.

Інформативний реферат – це коротке письмове викла­дення однієї наукової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст.

Інформатика – наука, яка вивчає будову і загальні властивості інформації, закономірності її створення, передавання і використання у різних сферах діяльності людини.

Інформаційна непряма комунікація – вивчення нормативно-правових актів, які регулюють поведінку досліджуваних об’єктів, методичних вказівок та інструкцій щодо виконання науково-дослідних процедур, службове листування, тощо

Інформаційна опосередкована комунікація – вивчення даних про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств однієї галузі і зіставляння їх з даними досліджуваного підприємства, спеціальної літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

Інформаційна процедура – сукупність операцій одного типу.

Інформаційна пряма комунікація – дослідження інформації про стан досліджуваних об’єктів та поведінки їх у динамічних процесах виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства

Інформаційна сукупність – це сукупність даних про окремий об’єкт множини даних.

Інформаційний потік – це цілеспрямоване переміщення інформації або документів у межах інформаційних систем за певний період часу.

Інформаційний ринок – це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій продукції та послуг.

Інформаційні дільниці – однорідні взаємопов’язані процеси щодо формування і перетворення інформації, які мають інформаційну самостійність у межах інформаційних сукупностей.

Інформаційні ресурси науково-технічні інформації – це система­тизовані зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксо­вані на паперових та інших носіях.

Інформаційні ресурси спільного користування – це сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформа­ції (бібліотека, фірми, організації).

Інформація – це відомості про події, процеси, які відбуваються у господарській діяльності людей, природі, суспільстві.

Каталоги – упорядковані сукупності карток, що включають в себе бібліографічний опис літературних джерел.

Класифікатор – це систематизоване зведення найменувань класифікаційних груп та їхніх кодових позначень.

Класифікація – процес розподілу заданої множини об’єктів обліку згідно з прийнятою системою розподілу на класифікаційні групи.

Класифікація являє собою розподіл предметів, явищ і понять на класи, групи, розряди у залежності від її загальних ознак.

Код – позначення об’єкта обліку знаком або системою знаків за правилами встановленими певною системою кодування.

Кодування – це процес привласнення кодового позначення об’єкту обліку.

Кодування за системою повторення – передбачає, що у коди позицій номенклатури включають цифрові і буквені позначення, що безпосередньо характеризують об’єкт (розмір, масу та ін.).

Комбінована (змішана) система кодів – передбачає, що кодування здійснюється одночасно за кількома системами.

Композиція наукової статті (лат. сотроzicio – складання, підпорядкування) – грунтується на логічному розкритті наукової думки, мотивованому та дозованому розкритті фактів, поєднанні їх у певну систему.

Конкретизація – дослідження предметів у всій їх різнобічності, у якісній різноманітності реального існування на відміну від абстрактного.

Культурно-виховна функція науки – розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини.

Курсова робота – це один із видів наукової роботи, самостійним навчально-науковим дослідженням студента, виконується на кожному курсі з певної дисципліни або з двох-трьох дисциплін одного спрямування.

Магістерська робота – це самостійна випускна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто, готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра.

Масив – це основна інформаційна сукупність, яка бере участь у машинній обробці.

Масові бібліотеки – мають універсальні фонди, задовольняють широкі читацькі запити – від художньої літератури до навчальної, науково-популярної і навіть спеціальної з усіх основних галузей знань.

Мета експерименту – перевірка теоретичних положень, тобто підтвердження робочої гіпотези, а також більш детальне вивчення теми наукового дослідження.

Метод – це спосіб дослідження явищ, який визначає підхід до явищ, що вивчаються (від грец. metholog – дослідження).

Метод – це спосіб дослідження явища, який визначає планомірний підхід до вивчення їх наукового пізнання та встановлення істини, це форма практичного та теоретичного освоєння дійсності у відповідності з законами руху досліджуваного об’єкта. Кожна наука включає в себе один або декілька методів дослідження.

Метод – це сукупність способів, прийомів та організація практичного і теоретичного засвоєння дійсності.

Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та способів для проведення будь-якого дослідження.

Методика дослідження теми – це конкретизація прийомів і способів виконання робіт відповідно до мети та плану дослідження.

Методика досліджень – сукупність методів та прийомів вірного та цілеспрямованого вивчення явищ.

Методологічні теми досліджень – стосуються методів певної науки, що застосовуються в процесі вивчення її об’єктів.

Методологія – вчення про структуру логічної організації, методи та засоби діяльності.

Методологія – це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

Методологія – це, насамперед, сукупність реально «працюючих», таких, що функціонують у даній науковій сфері, принципів самого розуміння закономірностей реального світу, використання методів дослідження і їх взаємного зв’язку, тлумачення понять науки з боку їх логічної форми, загального філософського аналізу, побудови теорій і розуміння вихідних основ певної науки.

Методологія в широкому розумінні – це навчання про структуру, логічну організацію, засоби і методи діяльності взагалі.

Методологія науки (гр. methodos – спосіб, метод і logos – наука, знання) – це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форми побудови наукового знання.

Моделювання – це основний метод дослідження та наведення технологічних систем.

Монографія – це науковий твір, в якому викладено підсумок всебічного дослідження певної теми або проблеми, що виконане одним або декількома авторами.

Монографія (грец. mono – один, grafio – пишу) – спеціальне наукове дослідження, присвячене літератур­ному викладенню однієї проблеми.

Набір файлів – сукупність споріднених файлів, об’єднаних у загальну групу за певною ознакою.

Навчальна література – це видання літератури з питань економічних дисциплін, призначених для підготовки спеціалістів у області економіки, економічної освіти і т. ін.

Навчальний посібник – навчальне видання, що частково замінює або доповнює підручник і затверджене офіційною інстанцією як навчальний посібник.

Наука – сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення; одна із форм суспільної свідомості; система понять та принципів, фактів і моделей, законів і теорій; специфічна форма суспільного мислення, основу якої складає система знань; вищий щабель розумового розвитку людини, найвище досягнення людської культури.

Наука – це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

Наука – це знання, що зведені у систему; по-друге – суспільна роль науки в практичному використанні рекомендацій для вироб­ництва життєвих благ.

Наукова доповідь і наукове повідомлення – це твір, в якому висувається основна ідея повідомлення та необхідна аргументація для її обґрунтування.

Наукова значущість виконаної роботи – це можлива інформація, дані або системні знання, які можна використовувати пізніше.

Наукова інформація – це логічна інформація, яка отримується в процесі пізнання, адекватно відображає закономірності об’єктивного світу і використовується в суспільно-історичній практиці.

Наукова організація праці у науково-дослідному процесі –це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров’я працівників на основі новітніх досягнень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при найменших витратах розумової праці.

Наукова проблема – сукупність складних завдань, в яких сформульовані основні теоретичні та практичні питання, які потребують вивчення, дослідження та вирішення.

Наукова проблема (від грец. Problema – задача, завдання) – це сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

Наукова стаття – це самостійна праця, що містить у собі певну кількість наукової інформації, здобутої у результаті проведених досліджень. Пишуть її згідно з пла­ном, розробленим автором, виходячи із результатів про­веденого дослідження.

Наукова теорія – система наукових знань у формі стверджень та доказів. Теорія є самостійною формою знання. Вона може саморозвиватися.

Наукове дослідження – це процес вивчення певного об’єкту (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Наукове дослідження – це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей.

Наукове пізнання – це дослідження, яке характерне своїми особливими цілями і задачами, методами отримання і перевірки нових знань.

Науковий документ (документ у науково-технічній інформації) – ценосій, у якому тим, або іншим способом зафіксовані наукові відомості (дані) чи науково-технічна інформація, у якій повинно обов’язково вказуватися, ким, де і коли він був створений.

Науковий звіт за темою – це систематизовані і оформлені відповідним чином матеріали, що одержані у процесі досліджень.

Науковий реферат (від лат. referat– докладати, сповіща­ти) – це коротке усне або письмове викладення науко­вої теми (питання), складене на підставі проведеного до­слідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел.

Науковий факт –це елемент, який лежить в основі наукового пізнання, відображає об’єктивні властивості процесів та явищ: новизну, точність та об’єктивність і достовірність.

Наукові бібліотеки – забезпечують учених і спеціалістів літературою з відповідних галузей знань, виконують роботи, спрямовані на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів науково-дослідного фаху.