Методика полягає в заповненні після закінчення уроку таблиці реєстрації даних. Знак “+” ставиться лише в тому випадку, якщо дії вчителя повністю відповідають вимогам, сформульованим в таблиці. Для отримання повної картини діяльності даного педагога необхідно нагромаджувати інформацію протягом кількох уроків. Підсумковий результат визначається наступним чином: якщо хоча б на одному уроці конкретні вимоги виконувались, то в підсумковій таблиці ставиться знак “+”. В методиці містяться як класичні вимоги до уроку, які оцінюються 1 балом, так і сучасні вимоги педагогіки співробітництва, які оцінюються 2 балами. Блоки спостереження поділяються на складові частини, які у свою чергу діляться на конкретні вимоги. Три блоки поділяються на 12 частин, кожна з яких містить чотири вимоги. Дана методика дозволяє провести як діагностику окремих сторін діяльності вчителя, так і за формулою
Р(ср) = S балів, де S балів - загальна сума балів
48
визначити рівень професійної діяльності педагога. За величиною Р(ср) визначають чотири рівні професійної діяльності вчителя:
1) менше 0,6 - не відповідає не лише сучасним вимогам, але й більшості класичних;
2) 0,61-0,9 - відповідає практично всім класичним вимогам і деяким сучасним;
3) 0,91-1,2 - відповідає не лише класичним вимогам, але й значній кількості сучасних;
4) більше 1,2 - відповідає як класичним, так і практично всім сучасним вимогам.
Відсутність оцінки з будь-якої вимоги вказує на ближні (якщо вимога класична) і перспективні (якщо вона сучасна) резерви вдосконалення діяльності вчителя.
І. Створення загальних умов ефективного навчання:
1. Забезпечення вихідних педагогічних умов досягнення навчального ефекту на уроці:
[1] а) попередні вказівки щодо плану уроку (мета, задачі, основні етапи) лаконічні і зрозумілі;
[1] б) навчальні посібники і технічні засоби навчання сприяють швидкому включенню у роботу;
[1] в) відсутні непотрібні затримки і відступи під час уроку;
[2] г) ефективність роботи класу стимулюється передачею учням деяких функцій вчителя (оцінки, контролю, корекції, планування та ін.).
2. Адаптація навчання до учнів:
[1] а) навчання відповідає віковим особливостям учнів;
[1] б) в матеріалі уроку виділено найбільш важкі місця;
[2] в) надана можливість для засвоєння матеріалу різних рівнів складності (для учнів різних рівнів успішності);
[2] г) навчання будується як взаємодія вчителя і учнів.
ІІ. Предметна і методична компетентність:
3. Володіння навчальним предметом і методами навчання:
[1] а) інформація і демонстрації точні й сучасні;
[1] б) коментарі і відповіді на запитання учнів точні й цікаві;
[1] в) без труднощів використовує не менш як дві форми чи методи навчання;
[2] г) крім поширених використовуються й оригінальні методи й прийоми навчання.
4. Організація навчальної роботи в послідовності “життєвого циклу” (виступ, розвиток, закріплення, інтеграція):
[1] а) урок починається із вступу, покликаного стимулювати учнів (залучення уваги учнів і забезпечення необхідної мотивації);
[1] б) наочне подання нового матеріалу як відповідь на поставлені раніше (попередні заняття, вступ) запитання;
[1] в)об'єднання, узагальнення і закріплення навчальних результатів;
[2] г) урок завершується підведенням підсумків (співвідношення результатів із пройденим раніше, з іншими предметами, з життям).
ІІІ. Техніка пояснення, письма і мови:
5. Використання усних і писемних пояснень:
[1] а) пояснення змісту зрозуміле і подається з допомогою відповідних слів та термінів;
[1] б) ключові моменти уроку відображаються на дошці;
[1] в) записи для учнів акуратні і розбірливі;
[1] г) мовлення (побудова усної мови) правильне.
6. Пояснення при нерозумінні матеріалу учнями:
[1] а) виявлення незрозумілих слів і фраз і заміна їх загальнодоступними описовими виразами;
[1] б) пояснення з допомогою аналогій та прикладів;
[1] в) надання учням додаткової інформації;
[2] г) логічне виведення наявної корисної інформації з аналізу вже наявних відомостей.
IV. Навчальна взаємодія:
7. Контроль і корекція діяльності учнів:
[1] а) оцінка дій учнів відділяється від особистого ставлення вчителя до них;
[1] б) уникнення прямих вказівок і корекції дій учнів;
[2] в) учнів спонукають оцінювати і корегувати роботу один одного;
[2] г) орієнтація на корекцію дій за запитами самих учнів.
8. Використання пропозицій і запитів учнів щодо змісту уроку:
[1] а) пояснення, запитання і приклади довідуються в учнів;
[1] б) тактовно відзначаються слабкі місця, недосконалості в прикладах учнів;
[1] в) запитання і пропозиції школярів приймаються із вдячністю;
[2] г) ідеї учнів розробляються і використовуються на уроці.
V. Створення і підтримання продуктивної атмосфери на уроці:
9. Стимулювання інтересу учнів:
[1] а) формулюється важливість теми уроку в контексті навчального курсу і майбутнього життя;
[2] б) використовуються цікаві та незвичні аспекти теми;
[1] в) інтерес стимулюється за допомогою запитань та гумору;
[2] г) ідеї учнів розробляються і використовуються на уроці.
10. Допомога учням у виробленні позитивної самооцінки:
[1] а) мова вчителя вільна від сарказму та насмішок;
[1] б) імена учнів використовуються в теплій, дружній манері;
[1] в) конкретні учні заохочуються за конкретну роботу;
[1] г) вчитель підтримує, заохочує учнів, які зустрілись з труднощами на уроці.
VI. Підтримка належної поведінки в класі:
11. Підтримка залученості учнів у робочу атмосферу на уроці:
а) використання різноманітних форм навчальної активності;
б) використання прийомів активізації учнів на уроці;
в) використання активних методів навчання (дискусії, рольові ігри);
г)використання спеціальних способів організації навчальної роботи, розрахованих на пасивних учнів.
12. Вплив під час порушення дисципліни:
а) вчитель не звертає увагу на дрібні порушення дисципліни на уроці;
б) учні, які порушують дисципліну, зустрічаються з негайною реакцією вчителя;
в) педагог відновлює дисципліну за допомогою самих учнів;
г) педагог не бореться з порушеннями дисципліни, а використовує для організації порушників (приведення їх до порядку) особливі форми навчальної роботи.
