Нитчасті форми бактерій належать до багатоклітинних мікроорганізмів. їхні нитки складаються з циліндричних або дископодібних клітин. Іноді довжина таких ниток може досягати 40 і більше мікрометрів. Живуть нитчасті бактерії в морських та прісних- водах, грунтах і на загниваючих органічних рештках. Найкраще вивченими представниками нитчастих форм бактерій є залізо- і сіркобактерії. Для ознайомлення з цими бактеріями рекомендується брати пробу води з водойм, де є вохристий осад.
Актиноміцети (променеві гриби) —велика група мікроорганізмів, що займає проміжне місце між бактеріями і грибами. До бактерій їх наближає одноклітинна будова і наявність недиференційованого ядра, до грибів—утворення міцелію, а також здатність розмножуватися спорами. Багато представників актиноміцетів утворюють пігменти і дуже цінні речовини — антибіотики. У високоорганізованих актиноміцетів міцелій зберігається протягом усього життя. У менш розвинутих, так званих проактиноміцетів, які становлять перехідну групу від справжніх актиноміцетів до мікобактерій, міцелій утворюється в молодому віці і незабаром розпадається на окремі фрагменти паличкоподібної, кулеподібної або іншої форми.
Найпростішими за морфологією представниками актиноміцетів є мікобактерії. На ранніх стадіях росту вони мають рудиментарний міцелій. Актиноміцети дуже поширені в грунтах. Переважна більшість з них — сапрофіти. Серед патогенних представників найбільше значення мають мікобактерії, які викликають туберкульоз і проказу.
Мікоплазми — найменші серед бактерій мікроорганізми. Середні розміри їхніх клітин становлять 100—150 нм. Вони можуть мати різну форму: кулеподібну, ниткоподібну, сферичну або овальну тощо. Мікоплазми є в грунті, стічних водах та інших середовищах. Патогенні представники мікоплазм викликають плеуропневмонію великої рогатої худоби.
Рикетсії — одноклітинні мікроорганізми, які за своїми властивостями, подібно до мікоплазм, займають проміжне місце між бактеріями і великими вірусами. Рикетсії — поліморфні, нерухомі мікроорганізми, розмножуються шляхом поділу, належать до облі-гатних паразитів, тобто можуть жити і розмножуватися тільки в живих клітинах організму-хазяїна. Патогенні форми спричинюють тяжке захворювання людини — висипний тиф.
Віруси — найдрібніші представники мікросвіту. Їхні розміри обчислюються у нанометрах. Ці ультрамікроорганізми не мають клітинної будови, складаються з білка і нуклеїнової кислоти. За формою вони бувають: кулеподібні, паличковидні, кубоїдальні,
сперматозоїдоподібні тощо.
Віруси — облігатні внутрішньоклітинні паразити. Вони є збудниками тяжких інфекційних захворювань: віспи, сказу, кору, грипу, ящура та різних мозаїчних захворювань рослин.
Часто в мікробіології вивчаються також представники водоростей, зокрема синьо-зелених, та деяких найпростіших. Останні належать до одноклітинних тваринних організмів (наприклад, дизентерійна амеба).
Гриби — одна з найбільших груп рослин. Зараз налічується близько 80 тисяч видів грибів, які за.сучасною класифікацією поділяються на п'ять класів: архіміцети, фікоміцети, аскоміцети, базидіоміцети та незавершені гриби. Представники перших двох класів мають переважно одноклітинну будову. У них немає плодових тіл.
Вищі гриби (аскоміцети і базидіоміцети) в переважній більшості багатоклітинні організми. Здебільшого у них розвиваються різноманітної форми плодові тіла. Найменш вивчена—група незавершених грибів. Усім грибам властивий сапрофітний або паразитичний спосіб життя. Вегетативне тіло грибів, що мають багатоклітинну будову, складається з нитковидних утворів (так званих гіф). Переплетені гіфи утворюють грибницю або міцелій. Розмножуються гриби статевим, нестатевим і вегетативним шляхом.
