Звільнення» Руси Українивід українців та заселенняїї жидами.

"Ще в кінці минулого та на початку нашого століття сіоністські провідники планували створити власну державу... Місця для поселення хозарів-жидів розглядалися різні... Ці землі не були пустельними, а густо заселеними, але інтереси місцевого населення до уваги ніхто не брав. Воно повинно було або полишити свої одвічні землі, або бути знищеним Невелика частина, якій хозари милостиво дозволили б залишитись, мала набути статусу рабів- іноземців, як це ми і бачимо зараз в окупованій хозарами Палестині.

Після приходу хозарів до влади в Московській імперії постало питання про створення їхньої держави в Руси-Україні... Щоб поселити тут хозарів, українців треба було знищити або виселити, що жидівський московський уряд і почав планомірно здійснювати з 1928 р. В Руси-Україні для жидів мав бути створений «Сіон»... Вільної землі, не було. Щоб дати хозарам землю, її треба було відібрати в українських селян, яких «розкуркулювали» й виганяли із землі" [2, с.130-133].

Українські села заселяють своїми жителями простори Сибіру й Колими, а на споконвічних українських теренах Херсонщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя Совєтcька влада утворює штучні жидівські поселення. Селяни з оточуючих сіл будували хозарам-жидам будинки та допоміжні приміщення у спеціально спланованих селах, орали й засівали землю, забезпечували худобою, як кріпаки на панському полі. Голодоморами 1932-33 рр. жиди прискорювали "звільнення" України від українців. Заселення України москалями та білорусами, до того ж незначне, було тимчасовим заходом. Пізніше, коли б жиди укорінилися й зросли чисельно, москалів та білорусів в Україні чекала б доля українців, бо Талмуд вчить, що "всі народи, яких Єгова дасть вам (юдеям) в руки, мають бути знищені". Аналіз геноциду у 30-х - на початку 40-х років показує, що до кінця 50-х років українців в Україні вже не було б.

Чому ж винищення українців голодомором не було продовжене в наступних роках? На це є кілька причин. Але якщо хтось думає, що жиди вдовольнили жадобу помсти і заспокоїлись, то глибоко помиляється, знову ж таки виходить зі своєї, а не жидівської логіки.

Одна з причин - треба ж було комусь землю обробляти, за худобою доглядати гній вивозити шоб правлячий народ міг безтурботно і ласо жити. Але вона не є головною, бо в Московії було достатньо рабів неукраїнського походження. Значно важливішим було те, що на початку 1933 р. до влади у Німеччині прийшли націонал-соціалісти на чолі з Гітлером які відверто демонстрували юдофобські настрої і невдовзі показали всьому світу, що без жидів можна швидко досягти прогресу в економіці та добробуті населення. Жидам тепер треба було думати про самозбереження та удкшення прецеденту, бо німці дали приклад іншим народам. Саме тому в 1933 р відбулося тепле і зворушливе єднання жидів-капіталістів Америки з жидами-комуністами Московії. Ослаблені та психічно зломлені терором та голодоморами українські селяни мали тепер сприяти побудові військового комплексу та стати гарматним м'ясом у запланованій ще 1933війні з Німеччиною. Але геноцид українців продовжувався. 3 1933 по 1941 рр. правляча кліка винищила понад 3 мли, украінців, головним, чином інтелектуальну та найбільш активну верству - вчених, письменників, вчителів, інженерів, агрономів і навіть компартійну і а совецьку адміністрацію. А в Західній Україні – ще й священників, активних просвітян тощо.

Якшо жиди дадуть інші пояснення,чому вони за час з 1918 по 1941 роки винищили майже 25 млн українців, ми вислухаємо, бо суд забов’язаний вислухати й найстрашніших злочинців. Але їхній ґевалт на зразок того що вони гнані, нещасні, переслідувані й самі були жертвам, треба відкидати priori (заздалегідь), бо він має таку ж цінність, як дірка від бублика. на це не варто й папір витрачати.

Було б великою помилкою вважати, що жиди залишать нас у спокої. Атому наша бездіяльність й потурання їм можуть обійтися нам дуже дорого. Уже й зараз, коли ще є живі свідки голодоморів, вони до того знахабніли що повчають нас: геніальний Тарас Шевченко зовсім не той, за кого ми його приймаємо, що і поет він слабенький і взагалі він вордулака, хуторянський філософ, а "Кобзар" - "кровавая біблія", і проковтнули ми це жидівське блювотиння, і ніхто тим жидам із «Кієвскіх Ведомостей» руки не поламав, голови не розбив. Але до часу!

Зважаючи на 25 млн. жертв українців повну й колективну відповідальність за які несуть жиди, звання антисеміт в Україні в Україні набирає сенсу «партіот», «захисник Відчизни» тощо. І навпаки, «жидолюб» приймає протилежний смисел. Саме ці мерзотники забезпечують жидам можливість по сьогоднішній день вільно грабувати й глумитися над нашим знедоленим і замордованим народом.

 

Висновки. Війна 1917-1921 pp. у Московії була не громадянською а етнічною, тобто війною одного народу (етносу) проти іншого й була спрямована не лише на утвердження жидів як панівного народу а й на найбільше винищення корінних народів. Про це свщчать такі факти:

1. Військово-політичне керівництво більшовиків повністю належало жидам або залежним від них представникам національних меншин, які нікого, окрім самих себе, не представляли. Ця банда спиралася або на іноземні війська (китайці, чехи, німці, латиші), або на деморалізовані, декласовані та злочинні елементи із середовища москвичів.

Їм протистояли армії, повністю керовані й укомплектовані москвинами.

2. Розстріли дітей та система заручників, що їх брали жиди навмання з корінного населення, здебільшого ні в чому не винних, найчастіше випадкових та аполітичних людей. Такого не було в жодній громадянській війні.

3. Дика, нічим не виправдана садистична жорстокість щодо безневинних або за найменші провини, що не притаманне жодному європейському народові, але добре узгоджується й пов'язується з особами, вихованими на людоненависницьких расистських «вченнях» Тори та Талмуду. Те ж саме спостерігаємо у Палестині у наш час. Масово вимордовуючи робітників, селян, трудову інтелігенцію, жиди-комісари говорили: «Ми знищуємо буржуазію». Руйнуючи будинки мирних палестинців, вбиваючи дітей та жінок, хозари-окупанти заявляють: "Вони терористи".

4. Величезні жертви корінного населення (20-25 млн. людей; з них понад 8 мли. українців), тобто приблизно 15-20 % від усієї кількости, тоді як жидів загинуло лише 30-50 тис., що складало 1-1,5 відсотка.

5. Корінні народи в масі своїй не розуміли, що проти них провадиться етнічна війна, бо жиди-комісари провадили її під гаслами «свободи» та "соціальної справедливости". Аби переворот та війна справді були соціальними, то перш за все були б перебиті жиди як наибільший паразитичний прошарок суспільства.

6. Після 1920 р., у так званий "мирний час", етнічна війна проти нашого народу, тобто, масове винищення українців, продовжувалось іншими найпідлішими методами, на які здатні лише послідовники Єгови - штучно створеними голодоморами 1921-1923 років та 1932-1933 років, внаслідок яких загинуло щонайменше 12 млн. наших співвітчизників.

7. Прихід до влади в Німеччині націонал-соціалістів на чолі з Адольфом Гітлером та антисіоністська спрямованість внутрішньої політики Сталіна врятували українців від повного фізичного винищення богопроклятим народом в 30-х - 40-х роках минулого століття. 7 млн. загиблих українців за час Другої світової війни – це жертва, яку ми заплатили, щоб вижити як нація.

***

З подій минулого ми мусимо робити висновки. Чи можна було перемогти жидів в етнічній війні 1918-1920 років? Можна, для цього треба було застосовувати до них такий же підхід, який вони застосовували до корінних народів масовий терор і поголовне винищення. Але придушення жидівських постань Українськими військовими частинами Петлюра оголошував погромами а військових атаманів, які приборкували жидів, розстрілював. Яка боротьба такі й наслідки: зброя мусить бути двосічного. До перемоги можуть привести лише рішучі наступальні методи, а не слюнтяйство та всепрощення.

Більшовизм зник, але плани поневолення та винищення народів сіоністами залишились незмінними. Зараз вони проводяться під гаслами своди думки, демократизації, боротьби з націоналізмом та тероризмом (згадаймо Палестину Югославію, Афганістан, Ірак, хто наступний?) та глобалізації, мета ж – придушити національну самосвідомість народів, яка стоїть на заваді їхнім людиноненависницьким планам.

Що ж робити?, запитає читач. Подивіться ще раз на епіграфи до цієї роботи. Християни поминають добрим словом жида (і це ми чуємо у церкві), який палив пиляв розпинав, трощив кувалдами людей, живцем здирав з них шкіри. Не знаю плакати від цього треба, чи сміятися. Жиди напевно регочуть від дурисвітства гоїв, бо з того часу по сьогоднішній день вони не змінились. Під час етнічної війни 1918-1920 pp. вони застосовували ті ж Садистичні методи катування людей з додаванням отруєння газом, замороввання живцем у стінах, вбивство голодом та іншими їхніми «винаходами» нарадовбивства. Про це писали свідки багатьох роботах.

Плани розв'язання світових воєн та інші способи масового народовбивства були розроблені жидами ще в кінці XIX ст., За 10 років до створення більшовицької партії. Вони були виявлені Сергієм Нілусом й оприлюднені ним 1905 р. під назвою "Протоколи старшин Сіону".

«Протоколи» - це короткий виклад ідеології юдонацизму. Кожен їхній абзац дихає презирством та ненавистю до всіх людей, що не належать до юдеїв. Порівняно з «Протоколами» «Майн Камф» А. Гітлера виглядає легкою розважальною книгою. "Просвіщьонноє" московське "обчество" їм не повірило й було за це жорстоко покаране: воно просвітило свою свободу, Батьківщину, а дехто і своє життя.

Ось лише одана цитата з "Протоколів'', яка дає певне уявлення про наміри жидїв: «Необхідно в усіх краях викликати різні непорозуміння між народами та їхньою владою до того ступеня, щоб цілковито виснажити людство незгодами, ненавистю, боротьбою, заздрістю, а також застосуванням тортур, голодоморами, защепленням звороб, нестатками…» (ч. 1), що вони успішно роблять по сьогоднішній день. Всіх, хто читав чи тільки бачив "Протоколи", жиди-комісари негайно розстрілювали. Воно й не дивно: більшовицька партія була не партією робітників та селян, а однією із форм сіонізму на початку XX століття.

Тепер можна дати відповідь на запитання Що робити?. Разом ми можемо зробити дуже багато.

Перш за все, дати прочитати цю роботу своїм родичам та знайомим.

Онуки тих, які розпинали наш народ, тепер розікрали наші національні багатства й розпатякують у Верховній Раді... Не сподівайтеся від них на чудо, його не буде. Отже, при виборах до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування не голосувати за ті партії, у списках яких багато чужинців. Треба не полінуватися й ознайомитись зі списками, Так, як повідомляв тижневик "Народне слово» (спецвипуск у грудні 2005 р) який видає Українська народна партія (голова Ю.Костенко) у першій десятці "Партії регіонів" три жида (Звягільський, Колесников, Кушнарьов) один казанський татарин (але який! - Ахмет!), багато іншого криміналу але жодного українця (ренегата Чорнсвола за українця вважати не можна). Чиї інтереси вони будуть захищати у ВР та Уряді, коли прийдуть до влади? Не можна голосувати й за представників того, хто нас зрадив і замість того, щоб відправити бандитів до в'язниць, підписав з ними угоду про співпрацю та дав їм недоторканність, а тепер закликає нас "думати по-українськи". Почни з себе! До того ж, українському Президенту, який вважає себе християнином, непристойно не вилазити із синагог.

Не можна голосувати також за комуністів та соціалістів різних мастей, їхнє щире братання у BP з донецьким кримінальним кланом не випадкове. Вони зійшлися на основі спільних інтересів: поділу незаконно придбаного (краденого) державного майна, ненависті до українців та нашої держави. Вони представляють і захищають інтереси ворожої, до на держави.

Підтримуйте українські національні організації, об’єднуитесь у невеликі групи й робіть так, щоб під ногами окупантів горіла земля.

Література:

1 А. Кестлер. Тринадцатое колено. Крушение империи хазар и ее наследие, (переклад з англійського видання 1976 р.). Вид-цтво «Евразия», С.-Петербург. 2001, 318 с.

2. Б. Богослов. Сіонізм проти українців. Вид-цтво "Щит і меч, Одеса, 2001,220 с.

3. Д. Волкогонов. Ленин. Кн.І.ІІ. Москва, 1999.

4. Н. Зенькович. Самые закрытые люди. Москва, 2002.

5. А Дикий. Евреи в России и в СССР. Видання друге. Новосибірськ, 1994, 528 с. Перше видання здійснене в Нью-Йорку 1967 р.

6. П. Судоплатов. Разведка и Кремль, 1996.

7. Ю. Шаповал, В. Пристайко. В. Золотарьов. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи факти, документи. "Абрис", Київ, 1997, 602 с.

8. И. Бунич. Золото партии. А.С.К.", Київ, 1999. 350 с.

9. А. Куліш. Голодомор 1921-1923 років в Руси-Україні як продовження етнічної війни 1917-1921 років. «Просвіта», Харків, 2005. 120 с.

10. С. Мельгунов. Красный террор в России. Москва, 1990. 208 с.

11. Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів та матеріалів, "Наукова думка", Київ, 1993, 240 с.

12. А. Куліш. Геноцид. Голодомор 1932-1933. Причини, жертви, злочинці. "Просвіта", Київ-Харків. 2001, 100 с.

13. П. Половецький. Гієнна огненна та інші документальні праці до «книги буття» українського народу «Просвіта», Київ-Харків, 2002.

14. А. Куліш. Книга пам'яти українців "Просвіта", Харків, 2000.

15. П. Мірчук. Зустрічі й розмови в Ізраїлю. Нью Йорк-Торонто-Лондон 1982. (Перевидана в Україні).

16. Д. Прайгер, Дж.Телушкин. Почему евреи? С. -Петербург 1992. Переклад з англійського видання 1983 р.

17. Біблія.

18 Е. Ходос Пришествие Иуды. Харків. 2000.

19 М. Шестопал. Євреї на Україні, Київ 1998.

20 С. Ростиков. Время сожжения книг. Газета "Белая Русь, №14, 2000.

 

 

Додаток: Катехиз жида в СССР (уривки)

(Видано в Тель-Авіві 1958 р. Перекладено з московської мови)

Жиди! Любіть один одною, допомагайте один одному. Допомагайте один одному навіть якщо, ненавидите один одного!

Наша сила – в єдности, в ній запорука наших успіхів наш порятунок та процвітання. Багато народів загинули в розсіянні, тому що у них не було чіткої програми дій і відчуття ліктя. Ми ж, завдяки відчуттю колективізму пройшли через віки й народи, збереглися, примножились і зміцніли.

Єдність - це мета, але водночас і засіб її досягнення. Ось в чому смисл, ось чого треба домагатися. Всe інше - похідне, воно прийде саме по собі.

Допомагайте один одному, не бійтеся набути репутації націоналістів, не бійтеся протекціонізму, це наш головний засіб. Наш націоналізм інтернаціональний, а тому вічний. До нього відкриті двері для юдеїв всіх национальностей, і всіх партій. Справжній інтернаціоналіст тільки той, хто кровними зв'язками пов'язаний із жидівством, все інше профанація і обман. Ширше залучайте людей, що близькі по крови, тільки вони забезпечать вам бажану атмосферу.

Формуйте свої національні кадри. Кадри це наша свята основа. Кадри вирішують все. Кадри сьогодні – це наше завтра…

Створюйте свої колективи і цими колективами відштовхуйте й виштовхуйте нежидів. Запам'ятайте: всі високооплачувані, впливові, прибуткові посади — всe це наш національний дохід. Пам'ятайте, що кожен нежид, що досягнув нашого рівня, може зайняти місце, яке могло б належати кожному з наших. Ми створюємо колективи для того, щоб вони не заважали нам жити по-своєму...

Вони говорять: "Зроби по закону, це твій обов'язок", ми говоримо — "Зроби всупереч закону, і я тобі віддячу". Вони говорять: "Перемогти або померти' Наше гасло: "Перемога заради життя, але не життя заради перемоги"...

Все, що вони мають сьогодні — це наше в їхньому тимчасовому користуванні. Взяти у них те, що нам заповідано богом — наше завдання…

Ми говоримо: "Будь-яке приниження благо, якщо воно дає вигоду". Заради досягнення мети можна принизитись, принижуватись також можна з гідністю. Немає аморальних вчинків, якщо вони сприяють утвердженню та процвітанню нашого народу. Мета освячує засоби...

Говоріть та дійте так, як цього не допускає їхня мораль, їхні поняття. Робіть те, що здається їм неможливим та незрозумілим. Вони не повірять, що ви здатні на слова та вчинки, на які вони не здатні.

Говоріть та дійте нахабно, агресивно, бентежно, приголомшливо. Більше шумовиння та словесної облудносте, незрозумілого та наукоподібного. Створюйте гіпотези, теорії, напрямки, методи реальні та нереальні, чим безглуздіші, тим краще! Нехай не бентежить вас, що вони нікому не потрібні що завтра про них забудуть. Прийде новий день, прийдуть нові ідеї. В цьому виявляється могутність нашого духу, в цьому наша перевага...

Створюйте гоям безліч дрібних дратуючих незручностей, що ними усвідомлюються не зразу. Кладіть свої предмети на їхні речі, наступайте їм на ноги, навалюйтесь на них, дихайте їм в обличчя, розмовляйте зухвально голосно. Нехай вони постійно відчувають ваш лікоть під своїм боком. Гої цього довго витримати не зможуть. Уникаючи сварки, вони ідуть геть, звільняючи вам місце. Основним шиком вони вважають грюкнути дверима і піти. Надайте їм цю можливість. Чемне нахабство — ось наш девіз....

Звинувачуйте в антисемітизмі тих, хто намагається викривати нас. Наклеюйте їм ярлик антисемітів і побачите, з яким задоволенням інші гої підхоплять цю версію...

Нехай гої мають менше за нас, все одно вони допоможуть нам мати більше. Гої люблять бути благодійниками та покровителями, кожен злидень намагається бути благодійником, бо це звеличує. Великодушности у них тим більше, чим менше можливости її здійснення. Візьміть від них те, що вони можуть дати: із шолудивої вівці хоч вовни жмут.