Десь колись посеред дня Ждана, Злата з Икалом

До своєї хатки (Прізвище Іванка)

Збіглись різні імена – Прошукали всі гуртом

Хлопчики й дівчатка. Сонечко до ранку.

 

Тая хатка – рідний край, Ївга, Йоник і Климко,

Сонячні щедроти... Ще й метка Катруся Тільки спробуй розгадай Ті шукали і смерком, Дивні їх турботи! А знайшли... Ч омуся.

 

Ось Андрійко-козачок Ну, чому? Чому? Чому?

І Богданко-отаманко, Сонечко сховалось?

Ще й Велесик-землячок - Ет, які! – сказав Ч омусь,-

Ловлять сонечко на ґанку. Лесика злякалось.

А ясненьке – в чобіток -Та ж було, як не було!?- До маленької Ганнусі Міркував Микитка,- Потім раптом у куток, Може, спатоньки лягло Де сховалися Ґабрусі. Під сіреньку свитку.

Чи злякало, чи впекло – - А як сонечко зловив,- Дорця, бідна, плаче, - Журиться Надійка,- А воно, усім на зло, І на хмарі почепив По Емілі скаче. Якийсь парубійко!..

 

Є вця хап за рушничок, - Може, вовчик його вкрав,-

Щоб його змахнути... Сплакнула О люня,-

Сонце спритно на бочок – Бо воно (С ірко це знав),

Шусть під вовни жмутик. Отаке манюнє.

 

-Е, ніхто його не крав,- Може, масла захотів

Каже всім О лежик,- І поліз у ринку?..

-Залягло десь поміж трав, - Мо` У ласик його з`їв?-

Хай собі полежить. Запитав У стимко.

-86-

Та О леся хлип та хлип: -Та ж ховатися не гріх,-

-Що робить теперки?. Розважає Фрося,-

-Щоб було, то вже знайшли б,- Любе сонечко на сміх

Міркує О верко. Десь гуляє досі...

 

Тут за кісоньку П авлусь Стеле ліжечка в траві,

Смикнув Роксоланку: Трусить вишні в дзбанок,

-Може, з`їв його котусь Груші гнітить у листві,-

Замість миші зранку... Розважає Франик.

 

Де не взявсь жартун Чомусь, - Розкажіте ще комусь,

Показав всім пір`я: Не мені, цю казку,-

-Його з`їв цибатий гусь Намина хитрун Х омусь

В мене на подвір`ї. Пресмачну ковбаску.

 

Посмілішав і С ашко Вже із розшуків прийшли

На утіху нашу: Ц арко і Ч еслава...

-Хтось змішав його з сніжком Скрізь шукали – не знайшли:

І жбурнув у хащі. На весь світ ослава.

Або кинув в кислий квас, Де не взявся астроном Чи сховав в вареник... Ш танько-Щупаченко: -Тільки де? – гукнув Т арас,- -Гляньте, друзі, за селом Де отой хваленик?! Сонце отакенЬке!!!

 

Як побачили – бігом Ю рцьо і Я рися:

- Справді, промені кругом

У Дажбожій висі!!!

 

ЯК ОТАМАН, БІЛИЙ ВУС УСІ БРАТИКИ Й СЕСТРИЧКИ

ПІДКРУТИВ ЖАРТУН ЧОМУСЬ: ЩЕ Й НА ВРОДУ КАРОЛИЧКИ,

- ТУТ ЗІБРАЛАСЬ ВСЯ СІМ`Я – А ЯК СВЯТО УРОЧИСТЕ -

РІДНА АЗБУКА МОЯ. ОДЯГАЮТЬСЯ В БАРВИСТЕ...

НЕ МАЛЕНЬКА ЦЯ СІМЕЙКА,, ВСІ Й ДО ШКОЛИ ДУЖЕ ЗВИЧНІ-

НАВІТЬ БІЛЬША, ЯК В ОМЕЛЬКА, МАЮТЬ ПОКЛИК ІСТОРИЧНИЙ...

БО ВІД “А” І АЖ ДО “Я” У НИХ НЕНЬКА ПРЕЧУДОВА -

ВЕЛЬМИ ДРУЖНА ЦЯ СІМ`Я: У К Р А Ї Н С Ь К А РІДНА МОВА!

-87-