Культурна модернізація передбачає формування високо диференційованої й у той же час уніфікованої культури, що базується на комплексній парадигміпрогресу, удосконалення ефективності, щастя і природного вираження особистих можливостей і почуттів, а також на розвиткові індивідуалізму.
Культурна модернізація передбачає модернізацію, як у загальному понятті культури і в її конкретних областях, вона ґрунтується на комплексному зразку прогресу, поліпшення та вдосконалення, природного вираження особистих можливостей, щастя та інших почуттів, розвиток людини як індивідуальної особистості. Суть поняття "модернізація" полягає в тому, що модернізація перехід до більш новому, більш сучасному, а значить поліпшеному і більш вдосконаленого.Її чинниками є:
· диференціація головних елементів культурних систем;
· поширення грамотності та світської освіти;
· зростаюча віра у науку і технології;
· створення складної, інтелектуальної системи для підготовки до здійснення спеціалізованих ролей;
· поява нових індивідуальних орієнтацій, звичок, характеристик, що виявляють себе у більшій можливості пристосовуватися до дедалі ширших соціальних горизонтів;
· розширення сфер інтересів;
· усвідомлення того, що винагорода повинна відповідати вкладові індивідуума, а не яким-небудь іншим його особливостям;
Модернізм – це світоглядна, філософська концепція, певна естетика, з якої вже випливає літературний напрям. Модернізм засвідчив духовне пробудження особистості, що зацікавилася сама собою і почала блукання в лабіринтах внутрішніх потреб і протиріч. Філософською базою модернізму є:
· інтуїція, яка здатна проникати в таємничу сутність буття;
· ідея незалежності та активності суб’єкта;
· пошук універсальних підстав свідомості, які приховані в її глибині;
· проблема глибинної сутності людини, яка має релігійне походження;
· віра в невидиме, в те, що не відчувається, про існування та функціонування якого можна лише здогадуватися завдяки певним знакам (обмовка,боротьба за виживання, соціальні революції), котрий здатний прочитувати лише обраний (філософ, лідер, аналітик).
Причини виникнення модернізму:
Соціальна криза у політичному, економічному і культурному житті
↓
Невпевненість у майбутньому, передчуття близьких історичних і соціальних перетворень
↓ ↓
Тривога в душі людей Пошуки нових ідеалів життя
↓
МОДЕРНІЗМ
3. Поняття модернізму. Його основні ознаки.
Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.
Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. У цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі "потоку свідомості", відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.
Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукав до виступу проти жорстокість соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.
Загальні риси модернізму:
o особлива увага до внутрішнього світу особистості;
o проголошення самоцінності людини та мистецтва;
o надання переваги творчій інтуїції;
o розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у глибини існування особистості і одухотворити світ;
o пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);
