Новелістика Ольги Кобилянської

Поряд В. Стефаником, М. Коцюбинським, Г. Хоткевичем, М. Яцковим та іншими митцями О. Кобилянська творила певну віху в становленні модерної української літератури. В час розмаїття нових мистецьких течій і стилів, багатства пошуків реалізації творчих інтенцій поч. XX ст. у літературі цього періоду формується ''естетико-літературна концепція неоромантизму, в якій своєрідно відбилися спроби універсалізації людини і світу, особистості і суспільства, кінечного і безкінечного, реальності й ідеалу, причому основою такого синтезу служила естетична ілюзія, духовно-творчий порив особистості''.Мистецтво є тим першим крилом-відповіддю на заданий письменницею пошук, у ньому, зокрема в музиці, О. Кобилянська вбачала розв'язок своїх запитів. Неперевершеним зразком малої прози в цьому сенсі є новела ''Valse melancolique''. У цій новелі персонажем стає власне Музика. Вслухайся в те, що промовляє до нас музика через Ганну-малярку, Софію-піаністку, Марту-вчительку; пізнай красу поривань до вічного, ''артизм'' (мистецтво) понад життя, неземну любов (абсолютну любов до мистецтва) понад любов земну (кохання). Вслухайся в те, як музика промовляє до нас: у багатстві звуків і кольорів, зміні настроєвих переходів, у відтінках і напівтонах світла й теміні, радості і смутку, злету і падіння. Зазирни в бурхливий внутрішній світ Музики-Софії, почуй дисо-нансну драму обдарованого, проте надтріснутого молодого житгя. Відчуй вплив мелодії на композиційну побудову новели…

Друге крило-відповідь на творчий пошук О. Кобилянської становить світ Карпат. Його мешканці – гуцули нічим не поступаються іншим героям – зі сфери мистецтва й інтелігенції. Це також багаті й цікаві особистості, самобутні та обдаровані, пристрасні і чутливі, а водночас вільні, природні, повні снаги до життя.

Цей вільнолюбний народ, чий гордий дух вихований на вершинах гір, спрямованих до безмежного піднебесся, а його краса як зовнішня, фізична, так і внутрішня, душевна, викохана в мальовничій барвистості глибоких пралісів, – він мислиться як органічна складова самої природи; зливаючись та розчиняючись у ній, становить з нею одне ціле.

Такою є гуцулка Параска з новели ''Некультурна''. Кожен епізод її житія, про який дізнаєшся з її розповіді, наскрізь просякнутий відчуттям, а відтак і сприйняттям того, що все у світі вже наперед визначено, кожна річ або подія є закономірною, логічною ланкою велично задуманого плану, продиктованого Богом і природою.

Природність її єства, щирість та напоєність внутрішнім щастям, мов яке сяйво, освітлює все її багате й нелегке життя: дозволяє їй одружитися і спізнати родинне життя, допомагає їй пережити пригоду у страшному, наповненому злими духами і силами лісі поблизу Чортового млина; перемагає в ній несвідомий потяг до зла і помсти за невдалий жарт; сповнює її беззастережною вірою у свою добру долю, коли віщування сну, в яке завжди вірила і яке завжди справджувалося – ''Тепер відступило твоє щастя від тебе; тепер ти вже без нього будеш проживати на світі!'' – вона заперечує одним-єдиним словом: сон «брехливий».

Справжньому митцеві ніколи не загрожує одноманітність, він завжди оригінальний і неповторний. Будучи вірною концепції своїх» героя, водночас володіючи тонким відчуттям світу, О. Кобилянська створює образ ще однієї відміни сильної особистості – гордої, незалежної, самодостатньої, – у шедеврі ''пейзажної новели''''Битва». Цього разу нею стає ліс (власне природа), який із небувалою силою експресії переростає в живу істоту – здатну відчувати красу, яку дарує життя, біль і страждання, які приносить смерть. Бачене на власні очі вирубування лісу виливається на сторінки у тужливий реквієм за карпатським пралісом, за знищеною навіки його первозданною красою. Правічний і величний, розкішний і неприступний, мов сам король, мудрий та непорушний у святій тишині Божої присутності (створений-бо від віків), ліс зазнає вторгнення чужого – мізерного у своєму дочасному триванні створіння – людини, що наважується порушити одвічний спокій. І наче людина, ліс протистоїть своєму ворогові, вступає у запеклий і жорстокий, не на життя, а на смерть, бій. Художнє експериментування О. Кобилянської в руслі модерністичних тенденцій знайшло також своє вираження у жанрі поезії в прозі.

Питання для самостійної роботи:1. Творчість О. Кобилянської у контексті німецьких літератури.2. Морально – етичні проблеми часу в творах О. Кобилянської.3. Галерея образів інтелігенції в прозі О. Кобилянської. Тема І.4. Розвиток малих прозових форм в українській літературі на межі ХІХ – ХХ століть Мета вивчення: розкрити характерні риси самобутнього розвитку малих прозових форм в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століть Навчальний час: 6 год. Обладнання:- План лекції:

1. Тема понівеченої долі людини в малій прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

2. Проблема статевої дискримінації в оповіданнях межи століть.

3. Морально-психологічна проза кінця ХІХ – початку ХХ ст. Здобутки, імена.

4. Тема української інтелігенції.

 

Література:

1. Білецький О. І.Борис Грінченко // Зібр. праць: У 5т. – К, 1965. – Т 2.

2. Грінченко Борис Твори: У 2т. – К, 1990-1991.

3. Левчик Н. В.Борис Грінченко// Історія української літератури, XIX століття: У З кн. – Кн. 3: Навч. посібник / За. Ред. М. Т. Яценка. – К: Либідь, 1997. – с. 241-272.

4. Погрібний А. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. – К, 1986.

5. Погрібний А. Г. Борис Грінченко в літературному процесі кінця XIX – початку ХХст. – К., 1990.

6. Погрібний А. Іскри вогню живлющого: 3 життєпису Бориса Грінченка // Україна – 1988. – №44. – с. 13-15.

7. Процюк С.Драматургія Бориса Грінченка: Традиція і новаторство // Слово і час. – 1993. – №5. – С. 17-21.

 

Ключові поняття: громадянський пафос, суспільно-політична атмосфера, побутописання, історичний злам, літературно-фольклорний аналіз.

 

Основний зміст