Соціальна політика як наука та навчальна дисципліна

1.1.1. Суспільство. Соціальна структура суспільства (соціальна стратифікація)

1.1.2. Соціальні пріоритети й соціальна відповідальність суспільства

1.1.3. Сутність та зміст соціальної політики

1.1.4. Об’єкт та суб’єкти соціальної політики

1.1.5. Принципи соціальної політики

1.1.6. Встановлення та розвиток соціальної політики як науки та навчальної дисципліни. Об’єкт та предмет соціальної політики. Понятійний апарат соціальної політики

1.1.1. Суспільство. Соціальна структура суспільства
(соціальна стратифікація)

Людина – найвищий ступінь живих організмів на Землі, але насамперед – це явище соціальне. Її поведінка визначається передусім впливом певного типу культури. Люди пов’язані між собою мережею численних стійких та тимчасових взаємодій і стосунків, тобто утворюють суспільство.

Cуспільство – сукупність людей, об’єднаних історично зумовленими соціальними формами спільного життя й діяльності.

За своїми змістовними характеристиками суспільство є вкрай гетерогенне, що дає підстави говорити про соціальну диференціацію. Так, у праці «Про походження нерівності між людьми» Р. Дарендорф зазначив: «Навіть у суспільстві, яке успішно розвивається, нерівний стан людей є важливим неперехідним явищем… Окрім більш загальних поділів за розміром власності і доходів, престижу і влади, наше суспільство характеризується множиною рангових різниць». Соціальна диференціація викликає власницьку, владну і статусну нерівність. Наслідком цього є: нерівність особистісна, нерівність можливостей досягнення бажаних результатів (нерівність стартових і наступних умов реалізації потенційних здібностей особистості), нерівність умов життя (економічна самодостатність, соціальний добробут, освіта тощо), нерівність результатів у різних сферах життєдіяльності.

Структура суспільства (суспільна структура, соціальна структура) – це його будова, устрій, диференційована і якісно поновлювана єдність елементів суспільства, які взаємодіють між собою. Структура суспільства утримує (поновлює), по-перше, організованість суспільства як цілісності і, по-друге, порядок дій частин в суспільстві, що не порушує його життєздатності.

Відносно проблематики соціальної політики соціальна структура – це сукупність соціальних груп, пов’язаних із суспільством структурними відношеннями, які визначають їх відносний соціальний стан і сукупність соціальних інститутів, у межах яких задовольняються соціальні потреби членів суспільства.

Соціальні групи – це елементи соціальної структури, типові форми існування в суспільстві більш чи менш поширеної множини суб’єктів, що мають достатньо стійкий подібний соціальний стан.

Існує багато різноманітних підходів до визначення критеріїв формування типів соціальних угруповань, зокрема, виділення загальних та специфічних критеріїв. Перші дозволяють виявити кардинальні (і стійкі) розбіжності за суттєвими параметрами соціального стану. Специфічні критерії дають окремі характеристики соціальних груп. В аспекті соціальної політики соціальні групи доцільно поділяти на:

· статичні – групи, що виділяються відповідно до певної, такої, що піддається вимірюванню, характеристики (вік, стать, місце проживання тощо);

· реальні – групи, що виступають суб’єктами й об’єктами реальних відносин (влади, експлуатації, відносин до власності тощо).

Реальна соціальна група – це соціальна цілісність, що характеризується спільністю умов життя, причиново взаємопов’язаними подібними формами діяльності в різних сферах життя, єдністю соціальних норм, цінностей, рис стилю життя, що зумовлені цими реальними відносинами.

Для типізації реальних соціальних груп заведено використовувати два основні підходи:

ü соціально-економічний – згідно з яким соціальні групи поділяють на групи-донори, та групи, що вимушують до донорства на свою користь;

ü стратифікаційний