РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Сутність, характеристика інтелектуального потенціалу підприємства.
Інтелектуальний потенціал - це сукупність знань, умінь і творчих обдарувань індивідів, їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, які дають змогу засвоювати набуті та творити нові знання, тобто це здебільшого можливості, якими володіє особа [8].
Зокрема, Ю.М. Канигін розглядає інтелектуальний потенціал як скла-дову соціального інтелекту в контексті загальної соціалізації суспільства [4]. Він вважає, що під соціальним інтелектом варто розуміти здатність суспіль-ства та його підсистем сприймати, зберігати, нагромаджувати знання, проду-кувати нові ідеї та використовувати їх заради прогресу. Б.А. Малицький дос-ліджує інтелектуальний потенціал у контексті реалізації наукового потенці-алу суспільства [6].
В.Куценко, В. Удовиченко, І. Опалєва, поняття "інтелектуальний по-тенціал" здебільшого ототожнюють з поняттями "освітній потенціал" та "людський капітал" [5]. Подібної концепції дотримується В. Орищенко, на думку науковця, "інтелектуальний потенціал - це духовно-освітянський стан нації, що забезпечує здатність народу до виконання актуальних суспільно-економічних завдань, створення необхідних умов всебічного розвитку моло-дого покоління на базі найвищих духовних цінностей нації" [7].
Наведені вище підходи до визначення сутності інтелектуального потенціалу зрештою допомагають краще дослідити деякі складники інтелектуального капіталу, проте вони не враховують формалізованих форм цього виду капіталу - інтелектуальних засобів виробництва, які дають змогу людині розумової праці акумулювати знання та інформацію і творити нові ідеї, або за їх допомогою отримувати прибуток. Наприклад, від інформа-ційно-комунікаційних технологій та об'єктів інтелектуальної власності.
Інтелектуальний потенціал - це здібності людини взагалі, які не залежать від їх використання у виробництві, тобто вони не розглядаються в аналітичній економії як економічний ресурс. Очевидно, що інтелектуальний потенціал є значно ширшим поняттям, ніж інтелектуальний капітал.
Більшість економістів стверджують, що інтелектуальний капітал - це ефективно використаний в економічній діяльності інтелектуальний потенціал. Схематично процес перетворення інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал наведено на рис. [1].
У цьому контексті варто розглянути визначення інтелектуального капіталу у колективній праці вітчизняних науковців "Україна: інтелект нації на межі століть", які стверджують, що "інтелектуальний капітал - це інтелектуальний потенціал, який активно використовується у процесах економічного розвитку" [9]. Тим самим, якщо інтелектуальні ресурси активно використовуються у процесах економічного розвитку, то інтелектуальний потенціал трансформується в інтелектуальний капітал.
Інтелектуальний капітал - це інтелектуальний потенціал, який активно використовується в економічній діяльності задля досягнення певної мети.
Від ефективності його залучення до господарської діяльності залежить соціально-економічний розвиток країни.
Кожна із складових інтелектуального капіталу важко вимірюються (якщо взагалі піддаються вимірюванню), а їх значення для суспільства залишається дуже важливим. Так при створенні, перерозподілу, та впровадженні в комерційний оборот нематеріальних активів виникає багато проблем, які пов’язані з використанням, обліком, аналізом та оцінкою. Недосконалість законодавчої бази, недостатня теоретична розробка методики обліку, оцінки та аудиту об’єктів інтелектуальної власності, які фактично ототожнюються з поняттям нематеріальних активів підприємства – ці та інші проблеми стають сьогодні предметами дослідження.
