Інший погляд на предмет соціології політики дозволяє виокремити в ньому два рівні соціологічного аналізу:
1) дослідження соціальних аспектів функціонування політичної сфери (взаємодії політичних і соціальних систем у процесі функціонування і розподілу влади, закономірностей протікання політичних процесів, розгортання політичних відносин включно з політичними конфліктами, функціонування політичних режимів, здійснення зовнішньополітичної діяльності, розвитку соціально-політичного прогнозування тощо);
2) вивчення характеристик політичної свідомості, поведінки, процесів формування політичної культури населення, взаємодії і взаємовпливів політичних реалій і національного характеру, ментальності того чи іншого народу тощо.
Об'єкти дослідження в соціології політики
Соціологія політики має також свої власні об'єкти: події, процеси, суб'єкти політичної сфери. Водночас вона досліджує й ті об'єкти, які є в економічній, політичній і духовній сферах суспільства. Саме тому вона виходить за межі політології. Прикладом може бути соціологічний опис економічних суб'єктів, які виступають на політичній арені з метою впливати на органи влади (як-от страйки шахтарів з їхніми вимогами до уряду), або контент-аналіз політичної символіки якогось національного руху.
Поняття політичного суб'єкта
Надзвичайно важливою категорією соціології політики є "політичний суб'єкт". Це поняття допомагає зрозуміти механізм перетворення соціального в політичне. Політичним суб'єктом може стати окрема людина (якщо вона бере участь у голосуванні на виборах, входить до політичної партії тощо), соціальна спільнота (наприклад, нація, котра виборює самостійну державу), соціальний інститут (наприклад, армія тієї чи іншої країни, яка здійснює державний переворот).
Політичні суб'єкти та їх різновиди
Російський соціолог В. Амелін називає три основні ознаки політичного суб'єкта:
1) здатність ухвалювати політичні рішення;
2) здатність реалізувати ці рішення у політичній практиці або контролювати їх реалізацію;
3) спроможність відповідати за свої рішення.
Він же пропонує розрізняти політичні суб'єкти за рівнем їхньої активності та соціальної підтримки. У першому випадку вирізняються політичні суб'єкти-генератори політичних відносин (тобто ті, що виробляють політичні рішення або ідеї) та носії цих відносин (тобто ті, що лише реалізують ззовні поставлені цілі). У другому випадку поділ іде на політичних суб'єктів-лідерів (які мають широку соціальну базу й підтримку багатьох людей, партій тощо) та звичайних громадян (які представляють лише самих себе). Отже, якщо соціологію можна визначити як спосіб вивчення суб'єктів загалом, то соціологію політики - як спосіб вивчення суб'єктів (людей, соціальних спільнот і соціальних інститутів) у політиці.
Поняття політики
Що ж таке політика? Для одних - це яскраві політичні лідери, талановиті керманичі держави, які дбають за інтереси й потреби народу. Для других - це нескінченні двобої політичних партій, інтриги, політичні ігри, нехтування моральними нормами заради здобуття влади. Для третіх - це безліч різноманітних організацій і закладів, де кожний чиновник претендує на право керувати людьми. Всі ці неоднозначні судження свідчать про складність і різноманітність такого соціального явища, як політика, зумовлюють широкий спектр його визначень. Українські соціологи зазначають, що політика - це відносини, що включають згоду, підкорення, панування, конфлікт і змагання між соціальними спільнотами, людьми і державами. Соціологія політики вивчає проблеми влади, політичних прав і свобод з погляду конкретної людини, соціальних спільнот, прошарків і груп, громадських об'єднань і організацій, політичних партій тощо.
Визначення політики
Українські соціологи наголошують, що політика є особливим видом регуляції соціального життя, який виникає на певному ступені розвитку людства у зв'язку з поглибленням соціальної диференціації. Розподіл праці, виникнення приватної власності, поглиблення етнічних, професійних, поселенських відмінностей призводить до того, що з'являються соціальні групи з різними, а то й несумісними інтересами. Для їх регуляції вже не досить норм моралі, звичаїв, традицій. Задля збереження цілісності спільноти або суспільства загалом та їх нормального функціонування стають необхідними більш жорсткі нормативні регулятори, які підтримуються вже не всезагальним осудом, а силою і примусом.
Полі́тика (від грец. πολιτική діяльність самоуправління в полісі (місто, держава), а подалі — «мистецтво управління» державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Політика є управлінською діяльністю стратегічного рівня щодо внутрішніх та зовнішніх правостосунків і взаємодій. Це такі інструменти і методи, як дипломатія, торгівля, міграційна політика, співпраця в глобальних проектах та міжнародна співпраця, наукові та освітні проекти, силова (військова) конкуренція та дії політичні, економічні та військові союзи, тощо.
