Автор подає знання, що були накопичені в еристиці, логіці, риториці та психології спілкування. По-справжньому творчий доробок автора в галузі мистецтва суперечки було оцінено тільки наприкінці ХХ століття. Багато з тих прийомів, що розглянув автор, не втратили своєї актуальності і понині.[44]
Активний наступ техноцивілізації, посилення національного гноблення українців, значні соціальні зрушення позначилися і на розвитку гуманітарного циклу наук, зокрема, риторики. Від 1850р. по 1917 р. із шкіл і вузів вилучаються ораторські види промов (ділові, наукові), що негативно позначилося і на якості освіти Російської імперії, і на національних зв’язках. Саме в цей час з’являється Валуєвський циркуляр 1863 року, який проголосив, що ні малоруського народу, ні його мови не існує.
Визначний сучасний український ритор, засновниця школи академічного красномовства Галина Михайлівна Сагач вважає, що останньою «риторичною хвилею» в 20-х роках було відкриття у 1919 році у Петрограді унікального навчального закладу – Інституту Живого Слова – на чолі з професором В. М. Воєволодським-Гернгросом та його сподвижниками М. С. Гумільовим, Ф. Ф. Зелінським, А. Ф. Коні, А. Ф. Луначарським, Л. В. Щербою, та іншими. Тут готували педагогів загальноосвітньої школи, викладачів – спеціалістів з мистецтва мовлення, ораторів судових, духовних, політичних, а також співаків, письменників тощо. До програми формування риторичної особистості входили унікальні предмети: теорія та історія ораторського мистецтва, теорія та історія канонічного (культового) мовлення, теорія поезії, прози, історія декламації, ритміка вірша, ритміка прози тощо.
Активно й плідно працювали усі три відділення Інституту Живого Слова – науковий, навчальний і просвітницький, сприяючи розробці, популяризації, впровадженню питань, пов’язаних з наукою про живе слово і споріднені дисципліни. Інститут сприяв об’єднанню усіх творчих і наукових сил цієї галузі, організовував конференції, з’їзди, конкурси. Короткотермінові курси, клуби, гуртки, публічні лекції, диспути, мітинги, сприяючи запровадженню у програми навчальних закладів і позашкільних загальноосвітніх установ спеціальних риторичних курсів. Відкриття Інституту Живого Слова було унікальним явищем не лише для історії Росії, а й за її межами. У той час лиш е в Оксфордському університеті існувала кафедра теорії поезії.[45]
Дослідниця помічає, що саме академічне красномовство стало основою лекційної пропаганди, яка набула особливої популярності та масовості в 60-80 р. р. ХХ століття. У 90-ті роки вона переживає кризу: йшов пошук нових форм і методів роботи з масовою аудиторією, позбувається догматизму, схоластичності, заідеологізованості.[46]
Засновниця сучасної риторичної школи України
Професор Сагач Галина Михайлівна та старший викладач
Інна Михайлівна Снігур
На розвиток академічного красномовства незалежної України вирішальний вплив мала педагогічна та риторична спадщина Ф. С. Бацевича, Н. П. Волкової, І. А. Зязюна, С. П. Іванової, Н. І. Колотілової, А. С. Макаренка, Л. І. Мацько, Г. С. Онофрієнка, Г. М. Сагач, О.М. Семеног, Л. С. Спанатій, В. О. Сухомлинського, та ін.
Запитання. Завдання.
1. Розкрийте витоки академічного красномовства.
2. Назвіть три джерела красномовства, визнані античною риторикою.
3. Де, на вашу думку, витоки українського академічного красномовства?
4. Поясніть, що таке учительська література?
5. Поясніть значення слова «казнодій».
6. Вмотивуйте роль Києво-Могилянської академії у становленні академічного красномовства.
7. Розкажіть про перший підручник з риторики Києво-Могилянської академії.
8. Розкажіть про підручник з риторики Іоаникія Галятовського.
9. Розкажіть про доробок у вітчизняну академічну риторику Феофана Прокоповича.
10. Розкрийте особливості розвитку академічної риторики в Україні в ХІХ – на початку ХХ ст.
11. Розкрийте значення Інституту Живого Слова для розвитку риторики і академічної зокрема.
12. Розкажіть про роль професора Галини Михайлівни Сагач у розвитку академічного красномовства України.
