Стиль спілкування керівника

Психологічно стиль спілкування керівника визначається трьома компонентами: а) домінуванням; б) партнерством; в) байдужістю. Усе розмаїття буде формуватися відношенням цих компонентів.

Наприклад, для авторитарного стилю домінують жорсткість, скритність та прагнення маніпулювати під час спілкування з людьми.

Партнерський стиль відрізняється своєю відкритістю, довірою, пошаною до особистості – всім тим, що називається партнерським спілкуванням.

Ліберальному стилю властива неприхована байдужість у спілкуванні зі співробітниками.

Імперативне спілкування – це авторитарна форма впливу на партнера з метою досягнення контролю над його поведінкою та внутрішніми установками. Партнер по спілкуванню розглядається як об'єкт дії та виступає пасивною стороною. Особливість імператива в тому, що кінцева мета спілкування – примус партнера – не прихована. Як засіб дії використовуються накази, вказівки, розпорядження та вимоги.

Маніпулятивне спілкування – це дія на партнера з метою досягнення своїх прихованих намірів. Як і імперативне спілкування, маніпуляція ставить за мету досягти контролю над поведінкою та розумом іншої людини. Докорінна різниця в тому, що партнера не інформують про достеменні цілі спілкування. Техніки маніпулятивного спілкування можуть включати використання загальнолюдських потреб – як фізіологічних, так і духовних. Як правило, маніпулюють відчуттям страху втратити якісь блага, або зазнати страждань, чи просто фізичного або душевного дискомфорту. Разом з цим ефективна і дія «пряника». Найбільш поширені способи – лестощі, подарунки та обіцянки благ.

Імперативну та маніпулятивну форми спілкування можна охарактеризувати як монологічне спілкування. Людина, розглядаючи іншу людину як об’єкт впливу, спілкується сама з собою. Вона не враховує інтересів співрозмовника, ігнорує його. Маніпулютивне відношення до іншого призводить до руйнування близьких, довірливих зв’язків між людьми.

Наведемо деякі відомі прийоми маніпулятивної поведінки:

- підкреслення промахів та недоліків інших, знущання над людиною та піднесення себе;

- маніпулятор завжди вважає себе правим та бажає привласнити ваші ідеї, винаходи, аргументи;

- маніпулятор не бачить достоїнств інших, але дуже точно розпізнає недоліки;

- він не дозволить наявності в інших високих мотивів поведінки, прагне принизити значення етичних вчинків, але себе вважає етичною людиною;

- добрим та щедрим маніпулятор проявляє себе тільки по відношенню до вузького кола найближчих людей;

- у діловій бесіді маніпулятор прибігає до таких прийомів, як узагальнення та перебільшення („що буде, якщо всі зроблять так?”), анекдоту, щоб висміяти партнера; використовує авторитет, дискредитує співрозмовника; заплутує партнера, вириваючи слова з контексту.

Менеджеру краще протистояти маніпуляції з боку своїх співробітників, прийнявши позицію відкритості: „Ви мене шантажуєте?”, „Ви мені погрожуєте?”, „Ви бажаєте улестити мене?”, „Якщо ви закінчите маніпулювати мною, ви доб’єтеся більшого”. Використовується і прийом «пропускання крізь вуха», іронія.

Діалогічне спілкування властиве більш демократичним стилям (колегіальному, партисипативному) та являє собою альтернативу монологічному спілкуванню. Тут домінує установка на співбесіду. Таке спілкування відбувається за наступними правилами:

1. Психологічний настрій на актуальний стан співрозмовника та особистий актуальний стан.

2. Безоціночне сприйняття особистості партнера, апріорна довіра до його намірів.

3. Увага до думки та рішення партнера.

4. Змістом спілкування мають бути не прописні істини та догми, а проблеми та невирішені питання партнерів.

5. Персонізація спілкування – розмова від свого імені, без посилання на думки та авторитети. Тут характерне вираження своїх істинних почуттів та бажань.

Привабливий стиль у спілкуванні: щедрість, ентузіазм, енергійність, комунікабельність, рішучість. Відштовхуючий стиль: скупість, холодність, апатичність.

Дослідження виявили групи людських якостей, які є неприємними для інших.

По-перше, самозакоханість, зверхність, самовдоволеність, пихатість. Людей ображає неувага до себе з боку егоїстів.

По-друге, догматичність, постійна схильність не погоджуватись, суперечити співрозмовнику.

По-третє, лукавість, не відвертість. У спілкуванні з такими людьми з’являється почуття тривоги, до них немає довіри.