Методика спортивного відбору на етапі початкової підготовки (первинний відбір) визначається основним завданням першого ступеня відбору — допомогти дитині правильно вибрати вид спорту для спортивного вдосконалення. Правильне рішення цього завдання не лише свідчить про ефективність роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл, окремих тренерів, але і має достатньо глибокий соціальний зміст. Успішні заняття спортом дозволяють молодій людині розкрити свої природні задатки, яскраво відчути результати вкладеної праці і впевненість у власних силах, є шляхом самоствердження. Все це створює гарний фундамент для подальшого життя та активної позиції в будь-яких сферах діяльності.
Одним з основних моментів, що визначають подальші спортивні успіхи дитини, є вік початку занять спортом (табл. 1, 2). У цьому віці приступили до занять спортом більшість найсильніших спортсменів. В окремих випадках не можна відмовляти в прийомі у спортивну секцію і дітям, чий вік кілька перевищує наведені межі. Достатньо сказати, що прославлена лижниця Г. Кулакова почала займатися спортом у віці 20 років, олімпійська чемпіонка у швидкісному бігу на ковзанах Г. Степанська — в 17 років, відомі велосипедисти Н. Горєлов, В. Камінський, А. Чуканов — у віці 17-19 років.
Таблиця 1.
Сприятливий вік початку занять у
різних видах спорту
 |
Таблиця 2.
Вікові межі прийому дітей і підлітків в групи
початкової підготовки (Волков, Філін, 1983)
 |
Слід зазначити, що в спортивних школах багатьох країн світу протягом багатьох років існує тенденція штучного омолодження спорту вищих досягнень. Це відбивається у програмах дитячо-юнацьких спортивних шкіл, системі змагань, введенні різних обмежень для дорослих спортсменів. Практика переконливо свідчить про те, що такий підхід призводить до негативних наслідків. На цю обставину багато разів звертали увагу фахівці. Специфіка кожного виду визначає оптимальний час початку занять спортом, що накладає свій відбиток і на систему відбору та орієнтації.
Необхідною умовою первинного відбору дітей у дитячо-юнацьку спортивну школу є проведення його після курсу обов'язкового навчання дітей основам видів спорту. Бажано, щоб такий курс включав не менше 30 уроків. Це забезпечує не тільки оволодіння дітьми корисними для життя навичками, але і значно підвищує ефективність оцінки перспективності дітей. За відсутності масового навчання легко помилитися і прийняти краще плаваючих, бігаючих або тих, хто катається на велосипеді, за більш здібних.
При початковій оцінці перспективності дітей необхідно спиратися на якості та здібності, які обумовлюють успіх у спорті вищих досягнень. Ознаки, що мають тимчасовий характер і проявляються тільки при навчанні, не можуть бути використані в якості критеріїв відбору. При визначенні здібностей, наприклад, не можна орієнтуватися на швидкість оволодіння технікою виду спорту. Досвід показує, що при початковому навчанні діти невеликого зросту і міцного складу краще освоюють спортивну техніку, швидше прогресують. Однак саме вони «відсіваються» як малоперспективні вже на перших етапах багаторічної підготовки. У той же час худорляві, високого зросту діти, які часто на ранніх етапах важче освоюють техніку, згодом стають спортсменами високого класу в різних видах спорту.
При початковому відборі в першу чергу необхідно орієнтуватися на стабільні (малозмінні в ході розвитку і в малому ступені залежні від тренувальних впливів) ознаки. У найбільшій мірі цим вимогам відповідають морфологічні ознаки.
У видах спорту, де вирішальну роль відіграють функціональні можливості аеробної системи енергозабезпечення (лижні гонки, біг на довгі дистанції, велосипедний спорт) вже при первісному відборі необхідно оцінювати такі показники, як V02max і життєву ємність легень (ЖЄЛ). Було встановлено, що максимальне споживання кисню (МПК), показники, що відображають стійкість організму до гіпоксії, генетично обумовлені, а отже стабільні. МПК можна виміряти в лабораторних умовах, а стійкість до гіпоксії найпростішою пробою Штанге. Затримка дихання 10-12-річними підлітками на 70 с і більше — надійний критерій оцінки перспективності у тих видах спорту, де змагальна діяльність здійснюється при високому рівні кисневого боргу.
В останні роки при відборі перспективних спортсменів все ширше використовуються дані м'язової біопсії. Відомо, що від структури м'язової тканини в значній мірі залежить схильність спортсменів до досягнення високих результатів на дистанціях різної довжини. Тренування не робить великого впливу на скоротливі властивості волокон різних видів і їх процентне співвідношення; індивідуальні відмінності в структурі м'язової тканини в основному обумовлені генетично.
У процесі початкового відбору слід широко використовувати прості педагогічні тести, що дозволяють оцінити рівень рухових здібностей дітей. При цьому перевагу слід віддавати тим тестах, які характеризують рухові здібності, значною мірою зумовлені природними задатками.
Необхідно підкреслити, що при первинному відборі орієнтація на показники фізичної працездатності є малопрогностичною. Це пов'язано з тим, що в основному вони не стабільні, залежать від тренувальних впливів і є другорядними в процесі відбору. Не ефективні при первинному відборі неспецифічні для того чи іншого виду спорту тести, які часто використовують недостатньо кваліфіковані тренери. Стосовно циклічних видів спорту це, наприклад, підтягування у висі, віджимання в упорі лежачи, стрибки в довжину з місця, станова і кистьова динамометрія. Оцінка результатів подібних тестів не може бути критерієм перспективності спортсмена. В той же час фізичні можливості у профільних якостях можуть допомогти у відборі дітей, перспективних для занять тим чи іншим видом спорту. Інформативність показників фізичної працездатності для вирішення завдань відбору підвищується, якщо ці показники використовуються після одного і більше років занять спортом.
При відборі дітей для занять складно-технічними видами спорту і спортивними іграми одним із стабільних критеріїв є здатність керувати своїми рухами, творчо вирішувати рухові завдання. Дуже важливо при цьому відрізнити підлітка, який просто вміє виконувати якісь рухові дії, від здатного.
Величезне значення при відборі дітей має оцінка стану їх здоров'я. Відсутність порушень в нормальній діяльності організму — одна з найважливіших умов досягнення успіху в сучасному спорті. Навіть незначні відхилення у стані здоров'я можуть істотно знизити пристосувальні можливості організму.
Важливим моментом огляду дітей під час відбору для занять спортом є зіставлення їх паспортного і біологічного віку. Добре відомо, що від темпів статевого дозрівання залежать відмінності в рівні розвитку дітей однакового паспортного віку.
Істотне значення на ранніх етапах відбору має і врахування психічних показників схильності до спортивної діяльності. При первинному відборі основними психічними показниками є бажання новачка займатися спортом, прагнення отримувати високі оцінки при виконанні завдань, рішучість і наполегливість в ігрових ситуаціях, сміливість при виконанні незнайомих завдань.
При початковому відборі обов'язково враховуються соціологічні критерії схильності до успішного спортивного вдосконалення: спортивні традиції родини, відносини членів сім'ї новачка до занять спортом, успішність у школі та ін. В даний час приділяється все більша увага аналізу родоводів видатних спортсменів.
Остаточне рішення про залучення дитини до занять тим чи іншим видом спорту має ґрунтуватися на комплексній оцінці за всіма перерахованими критеріями відбору, а не на врахуванні якого-небудь одного або двох ознак. Особлива важливість комплексного підходу на цьому ступені багаторічного відбору обумовлена тим, що спортивний результат тут практично не несе інформації про перспективність юного спортсмена.
Організація відбору повинна будуватися на основі орієнтації дитини на заняттях тією чи іншою групою видів спорту, заснованої на масовому тестуванні всіх придатних до занять спортом дітей. В основі такого підходу — дуже гуманний принцип: не дитину відбирати для занять видом спорту, а для кожної дитини підібрати вид спорту, що найбільшою мірою відповідає його задаткам.
