Ризики реального інвестування - це ймовірність втрат доходів або майна підприємства у результаті реалізації проекту. Кількісно оцінити втрати і їх імовірність дуже складно, особливо в інвестиційній діяльності, де необхідно розробляти прогнози на декілька років уперед. Тому існують різні опосередковані методи оцінки ризиків, які зводяться до аналізу мінливості показників проекту. Чим більша мінливість, тис вища імовірність втрат, а отже і рівень ризику. Для виміру інвестиційних ризиків можуть бути використані різні методи: еквівалента впевненості, аналізу чутливості (еластичності), аналізу сценаріїв, імітаційного моделювання.
Найбільш простим є метод еквівалента впевненості. Суть його полягає у наступному. В грошовому потоці виділяється безпечна складова. Безпечний грошовий потік дисконтується за безпечною ставкою і, якщо його сума перевищує або дорівнює капітальним інвестиціям (NPV>0), то ризик проекту є прийнятним.
Перевагою цього методу є простота й можливість оцінки ризику окремого проекту, одначе якість оцінок є невисокою.
Метод аналізу чутливості передбачає перевірку міри реагування одного з показників ефективності проектів, наприклад, чистої теперішньої вартості, на зміни факторів, що формують його рівень. Частіше всього таким фактором є ставка для дисконтування грошового потоку. При цього розраховується еластичність NPV кожного проекту (ENPV):
де NPV1, NPV - чиста теперішня вартість проекту відповідно після і до зміни фактора.
Проекти з більшим значенням показника ЕNPV є більш ризикованими.
Перевагою методу аналізу чутливості є незначна трудомісткість розрахунків. Недоліком є те, що він враховує зміни лише одного фактора, а не всіх або більшості з них, як це має місце в реальному житті: зниження ціни може вплинути на збільшення обсягу продажів; збільшення змінних витрат призвести до зростання ціни тощо.
Одночасну варіацію багатьох вхідних факторів дозволяє врахувати метод аналізу сценаріїв. Він передбачає зміну їх у певних межах, якими є найгірший і найкращий варіант прогнозу. Аналізу підлягають варіанти розвитку подій: базовий (сталий), оптимістичний, песимістичний. Найбільшу 
ймовірність розвитку подій передбачає базовий варіант прогнозу. Відповідно до нього визначаються можливі межі зміни факторів: обсягу виручки, ціни, змінних витрат на одиницю продукції або послуг, ставок податку на прибуток, капітальних вкладень, індексу інфляції і т.д., а також імовірність розвитку подій за кожним із сценаріїв. Динаміка факторів визначається суб'єктивним шляхом у процесі відповідної експертизи. На підставі граничних значень факторів розраховують чисту теперішню вартість проекту за оптимістичним й песимістичним сценаріями.
Далі визначається міра мінливості NPV за коефіцієнтом варіації. Найменш ризикованим є проект із мінімальним значенням коефіцієнта.
При всіх перевагах, недоліком методу аналізу сценаріїв є те, що він розглядає лише декілька, частіше три варіанти розвитку подій у майбутньому, хоча в дійсності їх кількість нескінчена. Цей недолік дозволяють уникнути методи імітаційного моделювання, які наближують прогнозні ситуації до реальних. Для оцінки ступеню ризикованості інвестиційного проекту може бути використаний метод статистичного моделювання (метод Монте-Карло). Він дозволяє визначити коефіцієнт варіації чистої теперішньої вартості проекту для сотень варіантів прогнозу при варіації усіх вхідних показників. Одначе цей метод трудомісткий, а отже - дорогий. Тому його використовують при аналізі великих проектів, втрати від "провалу" яких дорівнюють або перевищують власний капітал підприємства.
