Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕерспективи розвитку юриспруденц≥њ




 

ќсновн≥ шл€хи розвитку юриспруденц≥њ. «агальн≥ об´Їкт, методолог≥€ юридичних та ≥нших наук, потреби комплексного досл≥дженн€ соц≥альних процес≥в припускають подальшу ≥нтеграц≥ю ≥ диференц≥ац≥ю наукового знан≠н€, причому передус≥м саме по л≥н≥њ досл≥дженн€ "стикових", сум≥жних на≠укових проблем. ” цьому аспект≥ можна вид≥лити к≥лька шл€х≥в удоскона≠ленн€ юридичноњ науковоњ д≥€льност≥:

1) ≥нтеграц≥ю, взаЇмопроникненн€, взаЇмоузгоджен≥сть, взаЇмну пере≠в≥рку ≥стинност≥ отриманих результат≥в на м≥ждисципл≥нарному р≥вн≥, що спр€мовано на створенн€ ц≥л≥сноњ науковоњ картини правовоњ сфери св≥ту;

2) прагматичну ор≥Їнтован≥сть наукових досл≥джень на комплексне ви≠вченн€ актуальних соц≥ально-правових проблем. ѕринциповою дл€ бага≠тьох юридичних наук, особливо нормативних (галузевих), Ї переор≥Їнтуван≠н€ з вивченн€ ≥ тлумаченн€ нормативно-правових акт≥в на проведенн€ емп≥≠ричних досл≥джень, зокрема конкретно-соц≥олог≥чних, соц≥ально-психоло≠г≥чних ≥ психолог≥чних, на основ≥ використанн€ метод≥в математичноњ ста≠тистики, математичного моделюванн€ ≥ т. ≥н.;

3) прогностичний характер наукових юридичних досл≥джень, що не т≥льки по€снюють ≥ описують сучасний стан державно-правових €вищ, а й ви€вл€≠ють ≥мов≥рн≥ вар≥анти њх подальшого розвитку, зд≥йснюють њх оц≥нку, ви€в≠л€ють причини й умови, що спри€ють або перешкоджають њх настанню. ѕри≠чому такий прогноз не повинен мати т≥льки короткочасний, "тактичний" ха≠рактер, а бути розрахованим на довгострокову перспективу, в≥дбивати "стра≠тег≥ю" й альтернативн≥сть правового розвитку;

4) пр≥оритетний розвиток фундаментальних юридичних дисципл≥н. ѕраг≠матичн≥сть наукових досл≥джень не повинна "затьмарювати" розвиток фун≠даментальних юридичних досл≥джень, без результат≥в €ких н≥коли не ос€г≠нути стратег≥њ правового розвитку;

5) розум≥нн€ вар≥ативност≥ й альтернативност≥ перспектив правового роз≠витку, що зумовлюЇ необх≥дн≥сть докор≥нноњ перебудови методолог≥чноњ бази юриспруденц≥њ, на€вних парадигм, методолог≥чних п≥дход≥в, метод≥в, досл≥дницьких програм ≥ методик, насамперед за рахунок њх комплексного застосу≠ванн€ з використанн€м можливостей комп´ютерних технолог≥й, математич≠ного ≥ соц≥ального моделюванн€;

6) розширенн€ емп≥ричноњ бази юридичних досл≥джень, що не може бути обмежена в≥тчизн€ним досв≥дом соц≥ального та правового розвитку, а маЇ охоплювати досв≥д ≥нших крањн, р≥зних цив≥л≥зац≥й. ” цьому аспект≥ важко переоц≥нити роль ≥ значенн€ пор≥вн€льних правових досл≥джень, €к≥ дають можлив≥сть не т≥льки ви€вити р≥зноман≥тн≥ способи вир≥шенн€ соц≥альних проблем, а й оц≥нити њх ефективн≥сть, розробити механ≥зми ≥ процедури ре≠цепц≥њ цього досв≥ду дл€ забезпеченн€ внутр≥шнього розвитку. ѕор≥вн€ль≠ний анал≥з спр€мований також на ви€вленн€ глобальних проблем, законо≠м≥рностей, тенденц≥й розвитку, на забезпеченн€ ефективного про€ву њх по≠зитивних стор≥н у внутр≥шньому розвитку ≥, навпаки, створенн€ ефективних механ≥зм≥в попередженн€ негативних вплив≥в;

7) розвиток критичност≥ наукових досл≥джень, покликаних ви€вл€ти не т≥льки позитивне в соц≥альному ≥ правовому розвитку, а ≥ його негативн≥ сто≠рони, що потребуЇ ви€вленн€ вченими певноњ громад€нськоњ см≥ливост≥, а також забезпеченн€ њх соц≥альноњ захищеност≥, п≥двищенн€ соц≥альноњ в≥дпо≠в≥дальност≥ за ≥стинн≥сть ≥ обірунтован≥сть результат≥в досл≥джень, забезпе≠ченн€ об´Їктивност≥ њх оц≥нки. ¬ир≥шенн€ цих завдань потребуЇ зм≥ни форм орган≥зац≥њ юридичноњ науки ≥ п≥дготовки юридичних наукових кадр≥в, сти≠мулюванн€ прац≥ вчених, њњ техн≥чного ≥ ф≥нансового забезпеченн€.

ѕроблеми удосконаленн€ методолог≥њ та структури юриспруденц≥њ. ¬од≠ночас ≥нтеграц≥€ наукового знанн€ маЇ меж≥, що зумовлено об´Їктивними чинниками. ≤нтеграц≥€ юриспруденц≥њ з ≥ншими науками йде шл€хом адап≠тац≥њ њх методолог≥њ щодо особливостей њњ предмета.

ѕредметна ц≥л≥сн≥сть юридичноњ науки, Їдн≥сть њњ предмета ≥ методу, внут≠р≥шн€ посл≥довн≥сть ≥ несуперечн≥сть юридичноњ теор≥њ припускають, що в юридичн≥й науц≥ методи ≥нших наук можуть ≥ повинн≥ використовуватис€ лише €к способи ≥ прийоми саме юридичного п≥знанн€, тобто €к п≥знавальн≥ засоби ≥ компоненти самого юридичного методу.

ёридизац≥€ методолог≥њ припускаЇ адаптац≥ю неюридичних метод≥в ≥ дисципл≥н, перетворенн€ њх в≥дпов≥дно до особливостей правовоњ реальност≥ й побудови юридичних наукових знань, що забезпечуЇ методолог≥чну ≥ пред≠метну однор≥дн≥сть юриспруденц≥њ.

≈фективн≥сть використанн€ в юриспруденц≥њ таких ф≥лософських ≥ загальнонаукових метод≥в, €к лог≥чний, системний, структурний, функц≥ональний, синергетичний, моделюванн€, експериментуванн€ та багатьох ≥нших, зале≠жить в≥д ступен€ њх юридичного "заломленн€" ≥ конкретизац≥њ €к прийом≥в ≥ засоб≥в саме юридичного п≥знанн€ Ч д≥алектики €к юридичноњ д≥алектики, тобто специф≥чноњ д≥алектики специф≥чного юридичного предмета, систем≠ного методу щодо особливостей правових систем, методи моделюванн€ й екс≠перименту мають бути методами юридичного моделюванн€ або юридичного експерименту ≥ т. ≥н.

≤ншим напр€мом розвитку юриспруденц≥њ Ї становленн€ нових юридич≠них дисципл≥н м≥ждисципл≥нарного характеру: ф≥лософ≥њ права, соц≥олог≥њ права, психолог≥њ права, юридичноњ пол≥толог≥њ, правовоњ к≥бернетики, пра≠вовоњ риторики, правовоњ л≥нгв≥стики, правовоњ сем≥отики, юридичноњ антро≠полог≥њ, юридичноњ лог≥ки, правовоњ статистики, правовоњ ≥нформатики ≥ низ≠ки ≥нших або, навпаки, в≥докремленн€ в≥д юриспруденц≥њ €к самост≥йних наук пол≥толог≥њ, державознавства.

–ан≥ше под≥бн≥ досл≥дженн€ проводилис€ в межах ≥снуючих юридичних та ≥нших дисципл≥н, проте розвиток ≥ ускладненн€ наукового знанн€, зб≥льшенн€ його обс€г≥в, розвиток пон€т≥йного апарату, а головне потреби соц≥ального розвитку зумовили актуальн≥сть њх ≥снуванн€ €к самост≥йних юридичних дисципл≥н. ѕри цьому не виключаЇтьс€, а навпаки, передбача≠Їтьс€ формуванн€ таких же за найменуванн€м дисципл≥н, але що вход€ть до структури сум≥жних наук. Ќаприклад, ф≥лософ≥€ права €к ф≥лософська на≠ука, юридична психолог≥€ €к психолог≥чна наука тощо.

Ќезважаючи на те, що р≥вень розвинутост≥ цих нових юридичних дис≠ципл≥н неоднаковий, методолог≥чне ≥ теоретичне значенн€ њх таке, що вони повинн≥ мати статус не нормативних (галузевих) або прикладних, а юридич≠них наук загальнонаукового в межах юриспруденц≥њ характеру, статусу ≥ проф≥лю, що п≥двищуЇ розвинен≥сть, динам≥чн≥сть юриспруденц≥њ в ц≥лому, в≥дбиваЇ њњ спроможн≥сть до саморозвитку.

√лава 1. ѕредмет теор≥њ держави ≥ права

 ожна самост≥йна наука маЇ св≥й об'Їкт ≥ предмет досл≥дженн€, €к≥ повн≥стю не зб≥гаютьс€. ѕредмет - це той чи ≥нший конкретний аспект об'Їкта, досл≥джуван≥ даноњ наукою, коло основних питань, €к≥ вона вивчаЇ. якщо об'Їкт виступаЇ загальним дл€ р€ду наук, то предмет одн≥Їњ науки не може зб≥гатис€ з предметом ≥ншоњ. Ѕудь-€ка наука маЇ властивий т≥льки њй предмет, €ким ≥ визначаютьс€ самост≥йн≥сть ≥ особливост≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ науки, њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д ≥нших систем знань.

ƒл€ теор≥њ держави ≥ права в €кост≥ об'Їкта виступають держава ≥ право, €к≥ в той же час досл≥джуютьс€ ≥ ≥ншими науками: €к юридичними, так ≥ не юридичними - ф≥лософ≥Їю, пол≥толог≥Їю, економ≥кою, соц≥олог≥Їю та ≥ншими).

ѕредмет теор≥њ держави ≥ права в юридичн≥й л≥тератур≥ визначаЇтьс€ по-р≥зному. ѕо-перше, теор≥€ держави ≥ права вивчаЇ законом≥рност≥, притаманн≥ держав≥ ≥ праву €к особливим €вищам, що формуЇтьс€ в сусп≥льств≥, законом≥рност≥ функц≥онуванн€ держави ≥ права на певному етап≥ ≥сторичного розвитку (онтолог≥чний аспект). ѕо-друге, теор≥€ держави ≥ права вивчаЇ законом≥рност≥ походженн€ (джерела) державно-правових €вищ (гносеолог≥чний аспект). ѕо-третЇ, теор≥€ держави ≥ права будуЇ весь процес п≥знанн€ державно-правових €вищ в залежност≥ в≥д того, €кий тип розум≥нн€ права покладено в основу праворозум≥нн€ (теор≥њ права), в той чи ≥нший побудова курсу.

” предмет≥ теор≥њ держави ≥ права звичайно вид≥л€ють два наступн≥ блоки:

1. Ќайб≥льш загальн≥ законом≥рност≥ виникненн€, розвитку ≥ функц≥онуванн€ держави ≥ права, а саме:

Ј виникненн€ держави ≥ права;

Ј зм≥на њх ≥сторичних тип≥в;

Ј розвиток њх сутност≥;

Ј еволюц≥€ форм держави ≥ права;

Ј побудова системи орган≥в держави та системи права;

Ј зд≥йсненн€ функц≥й держави та права;

Ј меж≥ регулюючого впливу держави ≥ права на сусп≥льн≥ в≥дносини;

Ј розширенн€ ≥ збагаченн€ прав особистост≥ ≥ посиленн€ њх захисту;

Ј зм≥цненн€ принцип≥в демократ≥њ, законност≥ та правопор€дку;

Ј розвиток правосв≥домост≥ ≥ правовоњ культури громад€н, посадових ос≥б, всього сусп≥льства;

Ј дотриманн€, виконанн€, використанн€ та застосуванн€ норм права;

Ј розвиток юридичноњ науки теор≥њ держави ≥ права 1.

2. —истема основних пон€ть юриспруденц≥њ, €к≥ пронизують вс≥ юридичн≥ науки. “ут специф≥ка предмета теор≥њ держави ≥ права пол€гаЇ в тому, що теор≥€ держави ≥ права розробл€Ї систему пон€ть не т≥льки дл€ Ђсебеї, а й дл€ вс≥Їњ юриспруденц≥њ, виступаючи свого роду њњ фундаментом. ƒо таких пон€ть можна в≥днести, наприклад, право, джерела права, правов≥ акти, норма права, ≥нститут, галузь права, система права ≥ система законодавства, правов≥ в≥дносини, суб'Їкт ≥ об'Їкт права, правоздатн≥сть та д≥Їздатн≥сть, юридичний факт, правотворч≥сть ≥ законотворч≥сть, застосуванн€ ≥ тлумаченн€ права, юридичн≥ кол≥з≥њ.

—л≥д зазначити, що предмет теор≥њ держави ≥ права €к науки не може не включати ≥ вивченн€ окремого, важливого в конкретно-≥сторичних умовах державно-правового процесу. Ќаприклад, сучасному юристу важливо знати ≥ розум≥ти зм≥ни, що в≥дбуваютьс€ в держав≥, його еволюц≥ю в нов≥ державн≥ форми. “ому розгл€д на теоретичному р≥вн≥ цих зм≥н, њх осмисленн€ також стаЇ предметом теор≥њ держави ≥ права.

ƒо предмета теор≥њ держави ≥ права також можуть бути пов'€зан≥ з державно-правовими процесами €вища, €к≥ дозвол€ють оц≥нити вплив держави ≥ права на ≥нш≥ соц≥альн≥ ≥нститути сусп≥льства. ÷е в≥дноситьс€ до таких сторонам сусп≥льного житт€, €к, наприклад, пол≥тична система сусп≥льства, правове ≥ пол≥тичне сусп≥льну св≥дом≥сть, моральний стан сусп≥льства.

” предмета науки теор≥њ держави ≥ права ≥снують так≥ особливост≥:

1. “еор≥€ держави ≥ права вивчаЇ державну ≥ правову систему в ц≥лому (форми, типи, функц≥њ, механ≥зм д≥њ, правова система), вона узагальнюЇ досв≥д державного ≥ правового буд≥вництва в сусп≥льств≥ на вс≥х етапах його розвитку;

2. «м≥ст предмета теор≥њ держави ≥ права складають не будь-€к≥, а основн≥ загальн≥ законом≥рност≥ держави ≥ права, в €ких ви€вл€Їтьс€ њх сутн≥сть ≥ соц≥альне значенн€ дл€ всього сусп≥льного житт€;

3. ѕредмет науки складають державу ≥ право в њх Їдност≥, так €к вони Ї орган≥чно взаЇмопов'€заними м≥ж собою частинами системи сусп≥льства ≥ ≥снувати ≥зольовано не можуть. ƒержава видаЇ та охорон€Ї норми права, без його правотворчоњ владноњ д≥€льност≥ вони не можуть придбати оф≥ц≥йну форму регул€тора сусп≥льних в≥дносин. « ≥ншого боку, в нормах права держава одержуЇ своЇ юридичне оформленн€, його д≥€льн≥сть зд≥йснюЇтьс€ т≥льки на основ≥ правових норм, закон≥в, €к≥ визначають форму державного правл≥нн€, структуру держави, систему њњ орган≥в, њх завданн€, компетенц≥ю, форми ≥ методи державноњ д≥€льност≥.

ќднак не вс≥ вчен≥ погоджуютьс€ з тим, що держава ≥ право необх≥дно вивчати в њх Їдност≥. “ак, “. . ЅабаЇв, Ћ.≤.  аски у своњх роботах в≥дзначаЇ повторенн€ досл≥джуваного предмета в пол≥толог≥њ та юриспруденц≥њ. ƒл€ недопущенн€ зазначеного вони пропонують передати теор≥ю держави дл€ вивченн€ пол≥толог≥њ, а теор≥ю права - юриспруденц≥њ. јле, на м≥й погл€д, дана точка зору не повинна бути реал≥зована в силу того, що держава ≥ право дуже сильно пов'€зан≥ м≥ж собою, одне впливаЇ на ≥нше ≥ навпаки, а також з т≥Їњ причини, що сама держава €вл€Ї собою правовий феномен. Ќ.≤. ћатузов, ј.¬. ћалько в≥дзначають наступну взаЇмозв'€зок права

≥ держави:

Ј держава ≥ право виникають внасл≥док однакових причин;

Ј держава зд≥йснюЇ управл≥нн€ сусп≥льством, в той числ≥ за допомогою права;

Ј держава пов'€зана з сусп≥льством через систему права;

Ј право, регулюючи сусп≥льн≥ в≥дносини, над≥лен≥ силою державного примусу;

Ј право закр≥плюЇ основи державного ладу, форму правл≥нн€, права ≥ свободи людини;

Ј право визначаЇ статус державних орган≥в.

як вказувалос€ вище, у кожноњ науки, у тому числ≥ теор≥њ держави ≥ права, ≥снують своњ об'Їкт ≥ предмет досл≥дженн€. ≤снують р≥зн≥ точки зору на сп≥вв≥дношенн€ предмета та об'Їкта даноњ науки:

1. Ѕ≥льш≥сть вчених в своњх роботах ототожнюють об'Їкт ≥ предмет теор≥њ держави ≥ права;

2) ≤нш≥ (наприклад, ¬. —. Ќерсес€нц) вважають, що предметом Ї п≥знана частину об'Їкта, а об'Їктом - те, що ще п≥дл€гаЇ науковому вивченню за допомогою п≥знавальних засоб≥в ≥ прийом≥в науки;

3) Ќаступна наукова позиц≥€, €коњ, на м≥й погл€д, необх≥дно дотримуватис€, Ђговоритьї про те, що наука теор≥€ держави ≥ права маЇ своњ предмет ≥ об'Їкт, €к≥ т≥сно сп≥вв≥днос€тьс€, але повн≥стю не зб≥гаютьс€. ѕон€тт€ об'Їкта ширше, ним охоплюютьс€ €вища зовн≥шнього св≥ту, на €к≥ поширюютьс€ п≥знанн€ та практичн≥ д≥њ людей. ѕредмет - це конкретний аспект об'Їкта. ќб'Їкт може бути сп≥льним дл€ р€ду наук, а предмет одн≥Їњ науки не може зб≥гатис€ з предметом ≥ншоњ. ѕредставниками даноњ точки зору Ї Ѕайт≥н ћ.≤., ¬енгеров ј.Ѕ., ћатузов Ќ.≤. та ≥нш≥.

ѕредмет теор≥њ держави ≥ права не стоњть на м≥сц≥. ¬≥н весь час розширюЇтьс€ в силу динам≥ки сусп≥льних в≥дносин, об'Їктивного п≥двищенн€ рол≥ держави ≥ права, посиленн€ у вс≥х крањнах св≥ту державно-правового втручанн€ в р≥зн≥ сфери соц≥ального житт€. —усп≥льна практика ставить перед наукою все нов≥ й нов≥ завданн€, що вимагають теоретичного анал≥зу й осмисленн€. ƒл€ поглибленого досл≥дженн€ ≥ р≥шенн€ потр≥бн≥ так≥ питанн€, €к шл€хи подальшого розвитку демократ≥њ, вдосконаленн€ форм взаЇмод≥њ законодавчоњ, виконавчоњ та судовоњ влади, формуванн€ правовоњ держави та громад€нського сусп≥льства, вдосконаленн€ орган≥зац≥њ ≥ форм д≥€льност≥ апарату держави, зм≥цненн€ законност≥ та шл€хи подоланн€ правового н≥г≥л≥зму, право ≥ еколог≥€, ефективн≥сть д≥ючого законодавства, проблеми боротьби з м≥жнародним тероризмом, глобал≥зац≥њ державно-правових ≥нститут≥в, м≥жнародний захист прав особи ≥ р€д ≥нших, не менш важливих ≥ актуальних проблем.

√лава 2. ћетоди теор≥њ держави ≥ права

ќсобливост≥ науки теор≥њ держави ≥ права виражаютьс€ не т≥льки в њњ предмет≥, але ≥ в метод≥. “ому п≥сл€ з'€суванн€ того, що Ї предметом вивченн€, зазвичай розгл€дають, €к вивчаютьс€ держава ≥ право.

ѕ≥д методом науки розум≥Їтьс€ сукупн≥сть прийом≥в, засоб≥в, принцип≥в ≥ правил, за допомогою €ких ос€гаЇтьс€ предмет науки, виход€ть нов≥ знанн€. ћетод - це п≥дх≥д до досл≥джуваних €вищ, предмет≥в ≥ процес≥в, планом≥рний шл€х наукового п≥знанн€ ≥ встановленн€ ≥стини.

«а класиф≥кац≥Їю метод≥в теор≥њ держави ≥ права ≥снують суттЇв≥ розб≥жност≥.

“ак≥ вчен≥, €к ¬.ћ. ЋазарЇв, ¬. ѕ.  азимирчук, ѕ.¬. јн≥с≥мов, вид≥л€ють три групи метод≥в даноњ науки:

- «агальн≥: використовуютьс€ вс≥ма науками (анал≥з, синтез, дедукц≥€, системний п≥дх≥д);

- —пец≥альн≥: характерн≥ лише дл€ окремих наук (математичний, статистичний, психолог≥чний);

- ѕриватн≥: характерн≥ т≥льки дл€ науки теор≥њ держави ≥ права (пор≥вн€льно-правовий метод).

≤нш≥ вчен≥ (наприклад, ћ. ≤. Ѕайт≥н, ¬.  . ЅабаЇв) вважають, що при вивченн≥ науки теор≥њ держави ≥ права необх≥дно поЇднувати дв≥ групи метод≥в: загальний метод ≥ приватн≥ методи. «агальний метод €вл€Ї собою метод матер≥ал≥стичноњ д≥алектики. ÷ей метод сполучаЇ д≥алектичний п≥дх≥д до п≥знанн€ навколишнього св≥ту з його матер≥ал≥стичним розум≥нн€м. ѕри вивченн≥ права цей метод про€вл€Їтьс€ в тому, що держава ≥ право розгл€даютьс€ €к €вища, €к≥ визначаютьс€ природою людини, соц≥альноно-економ≥чними умовами, пол≥тичними, духовними умовами; найт≥сн≥шим чином пов'€зан≥ з ≥ншими соц≥альними €вищами, такими €к пол≥тикою, сусп≥льноњ системи, економ≥ки, мораллю, звича€ми; €к≥ пост≥йно розвиваютьс€. ѕриватн≥ методи ≥накше називають спец≥альними чи додатковими. ƒо них в≥днос€тьс€: пор≥вн€льний, соц≥олог≥чний, формально-юридичний, лог≥чний методи.

ѕроанал≥зувавши та узагальнивши р≥зн≥ науков≥ позиц≥њ, можна запропонувати наступну методолог≥ю предмета теор≥њ держави ≥ права:

1. «агальний ф≥лософський метод - його загальн≥сть виражаЇтьс€ в тому, що даний метод використовуЇтьс€ у вс≥х конкретних науках на вс≥х стад≥€х, етапах наукового п≥знанн€;

2. «агальн≥ методи - анал≥з, синтез, абстрагуванн€, системно-структурний п≥дх≥д, сходженн€ в≥д абстрактного до конкретного. «агальн≥ методи також використовуютьс€ у вс≥х конкретних науках. ѕроте сфера њх застосуванн€ обмежуЇтьс€ вир≥шенн€м певних п≥знавальних завдань ≥ не охоплюЇ вс≥х стад≥й наукового п≥знанн€;

3. —пец≥альн≥ методи - статичн≥, конкретно-соц≥олог≥чн≥, психолог≥чн≥, математичн≥, розроблен≥ конкретними науками ≥ використовуютьс€ дл€ п≥знанн€ правових ≥ державних €вищ;

4. ѕриватн≥ методи - до њх числа в≥днос€ть методи тлумачень права, пор≥вн€льно-правовий метод ≥ де€к≥ ≥нш≥;

5. ≤сторико-правовий метод - Ї основним способом п≥знанн€ законом≥рностей становленн€ ≥ розвитку права ≥ держави.

6. ѕрогностичний метод - Ї сукупн≥сть прийом≥в, що дозвол€ють скласти науково-обгрунтован≥ прогнози про майбутн≥ станах державно-правових €вищ. «нанн€ майбутн≥х стан≥в процес≥в ≥ €вищ Ї необх≥дна умова компетентного ≥ ц≥леспр€мованого управл≥нн€ сусп≥льством, економ≥чними, пол≥тичними чи ≥ншими соц≥альними процесами.

‘≥лософський метод.

«м≥ст ф≥лософського методу складають загальн≥ принципи п≥знанн€. —укупн≥сть цих принцип≥в залежить в≥д того, €ке ф≥лософське вченн€ под≥л€Ї досл≥дник. «окрема, вчений-юрист, що дотримуЇтьс€ д≥алектичного матер≥ал≥зму, маЇ реал≥зувати вимоги об'Їктивност≥ та всеб≥чност≥ п≥знанн€, ≥сторичного ≥ конкретно-≥сторичного п≥дход≥в, п≥знанн€ окремого €вища через вид≥ленн€ суперечливих його стор≥н.

ѕринцип об'Їктивност≥ означаЇ, що в процес≥ п≥знанн€ потр≥бно п≥дходити до досл≥джуваних €вищ ≥ предмет≥в так, €к вони ≥снують в реальност≥, не домислюючи ≥ не додаючи до них н≥чого такого, чого в д≥йсност≥ в них немаЇ. ” св≥тл≥ ц≥Їњ вимоги необх≥дно розгл€дати державу ≥ право у процес≥ њх багатов≥кового розвитку, в його д≥йсних зв'€зках ≥ в≥дносинах, вм≥ти в≥др≥зн€ти помисли ≥ спонуканн€ пол≥тик≥в ≥ юрист≥в в≥д д≥йсноњ спр€мованост≥ законодавства, обумовленого, в к≥нцевому п≥дсумку, економ≥чними в≥дносинами сусп≥льства.

ƒл€ розкритт€ сутност≥ держави ≥ права дуже важливим Ї ≥ вимога всеб≥чност≥ п≥знанн€. ƒержава ≥ право перебувають у взаЇмозв'€зку з ус≥ма надбудованими ≥ базисними €вищами. якщо €к≥-небудь з цих зв'€зк≥в залишатьс€ недосл≥дженими, то це спричинить за собою неточне ≥ в р€д≥ випадк≥в нев≥рне розум≥нн€ сутност≥ держави ≥ права. ƒл€ досл≥дженн€ сутност≥ держави ≥ права важлив≥ не т≥льки њхн≥ зв'€зки ≥ в≥дносини, що ≥снують на момент вивченн€, але ≥ в≥дносини, €к≥ ≥снували на р≥зних етапах њх розвитку. Ќауковий п≥дх≥д до п≥знанн€ соц≥альних €вищ зводитьс€ до розгл€ду ≥стор≥њ виникненн€ та головних етап≥в розвитку досл≥джуваного €вища, а також його сучасного стану, €к п≥дсумку, результату попереднього розвитку. «агальн≥ ф≥лософськ≥ принципи не м≥ст€ть ≥ не можуть м≥стити специф≥чних правил, принцип≥в п≥знанн€ права, ≥ тому в конкретних досл≥дженн€х, що провод€тьс€ вченими-юристами, вони застосовуютьс€ в т≥сн≥й Їдност≥ ≥з загальними, спец≥альними та приватними методами.

Ѕудь-€кий метод, €к би не велика була його роль у п≥знанн≥, дозвол€Ї отримати результати лише в обмеженому взаЇмод≥њ з ф≥лософськими методом в €кост≥ одн≥Їњ з форм конкретизац≥њ певноњ сукупност≥ його принцип≥в. ” сукупност≥ загальних, спец≥альних ≥ приватних метод≥в, що складають методолог≥ю теор≥њ держави ≥ права, ф≥лософський метод реал≥зуЇтьс€ повн≥стю.

ѕринципи ф≥лософ≥њ не пов'€зан≥ з €кимись одними загальними, спец≥альними або приватними методом, а реал≥зуЇтьс€ в дек≥лькох методах, що виконують однаков≥ п≥знавальн≥ завданн€.

” методолог≥њ предмета теор≥њ держави ≥ права Ї широке коло способ≥в вивченн€ соц≥ально-правовоњ практики, анал≥зу та узагальненн€ одиничних факт≥в, що св≥дчить про досить високий р≥вень њњ розробки. ‘≥лософський метод залишаЇ велику свободу дл€ вибору ≥ досл≥дженн€ окремих загальних ≥ спец≥альних метод≥в у в≥дпов≥дност≥ з≥ специф≥кою фактичного матер≥алу, завданн€ми досл≥дженн€, р≥вн€ми науки. „им р≥зноман≥тн≥ше ≥ досконал≥ший метод конкретноњ науки, чим повн≥ше в ньому в≥дображен≥ дос€гненн€ науки ≥ умови, в €ких прот≥каЇ процес п≥знанн€, тим повн≥ше ≥ глибше зд≥йснюЇтьс€ п≥знанн€ предмета ц≥Їњ науки.

“аким чином, основою ф≥лософського методу теор≥њ держави ≥ права виступаЇ д≥алектика - тобто вченн€ про найб≥льш загальн≥ законом≥рност≥, становленн≥ та розвитку бутт€ ≥ п≥знанн€.

Ќайб≥льш загальними законами д≥алектики Ї: перех≥д к≥льк≥сних зм≥н у €к≥сн≥ (розширенн€ та звуженн€ сфери державного соц≥ального страхуванн€ ≥ соц≥ального забезпеченн€ фактично спри€ють зм≥н≥ сутност≥ держави); закон Їдност≥ ≥ боротьби протилежностей (розвиток держави ≥ права буквально пронизане ц≥Їю боротьбою); закон запереченн€ (у нов≥й державно-правов≥й систем≥ завжди присутн≥ елементи староњ ≥ зародки новоњ системи).

Ќайважлив≥шою категор≥Їю д≥алектики Ї матер≥€; передус≥м категор≥€ матер≥њ не обумовлена ​​н≥€кими передумовами, а сама складаЇ початкову д≥алектичну форму дл€ розгортанн€ вс≥х ≥нших категор≥й. « нею нерозривно пов'€зан≥ основн≥ форми ≥снуванн€ матер≥њ: рух, прост≥р, час. Ќеск≥нченне р≥зноман≥тт€ форм матер≥њ дозвол€Ї вирахувати той чи ≥нший об'Їкт досл≥дженн€, констатувати його бутт€, розкрити його властивост≥, встановити в≥дм≥нн≥сть ≥ тотожн≥сть. ќсновоположне методолог≥чне положенн€ дл€ теоретик≥в-правознавц≥в ≥ державознавц≥в, €к≥ спов≥дують матер≥ал≥зац≥онное вид≥ленн€ з системи загального зв'€зку €вищ права ≥ держави з економ≥чним базисом сусп≥льства. ¬изначальна, в к≥нцевому рахунку, роль економ≥ки, виробництво матер≥альних благ не заперечують найсуттЇв≥шою залежно права ≥ держави в≥д великоњ к≥лькост≥ найр≥зноман≥тн≥ших надбудовних чинник≥в: пол≥тики, морал≥, традиц≥й, рел≥г≥њ, культури в ц≥лому. „асом ≥ суб'Їктивн≥ моменти, Ђлюдський факторї, наприклад р≥вень ментал≥тету законодавц€, можуть надати дуже суттЇв≥ дл€ форми про€ву того чи ≥ншого правового феномена або процесу.

«агальн≥ методи теор≥њ держави ≥ права.

—еред загальних метод≥в вивченн€ предмету Ђ“еор≥њ держави ≥ праваї ≥стотне м≥сце займають вз€т≥ в Їдност≥ ≥сторичний ≥ лог≥чний методи. ƒо останнього часу ц≥ методи розгл€далис€ не ≥накше, €к в €кост≥ складових частинок ≥сторичного матер≥ал≥зму. ќднак ≥сторичний ≥ лог≥чний методи мають ≥ самост≥йне значенн€.

«б≥гаючись по к≥нцев≥й мет≥ досл≥дженн€, ≥сторичний ≥ лог≥чний методи розр≥зн€ютьс€ м≥ж собою вих≥дними матер≥алами, а також безпосередн≥ми завданн€ми досл≥дженн€.

≤сторичний метод характеризуЇтьс€ конкретно-≥сторичними, ≥сторико-емп≥ричними формами матер≥ал≥в; лог≥чний метод - абстрактно-теоретичними формами. ”загальненим в≥дображенн€м ≥сторичного аспекту в розгл€д≥ питань держави ≥ права Ї лог≥чне. ÷е той самий ≥сторичний спос≥б, т≥льки зв≥льнений в≥д його форми ≥ випадковостей, €кий дозвол€Ї ви€вити в ≥сторичному процес≥ найб≥льш суттЇве, законом≥рне ≥ виразити в наукових категор≥€х. ≤сторичний ≥ лог≥чний методи розгл€дають державу ≥ право не просто у розвитку, а в посл≥довн≥й зм≥н≥ одного ≥сторичного плану ≥ншим, €к правило б≥льш прогресивним ≥ досконалим, при цьому жоден з ≥сторичних темп≥в не може розгл€даЇтьс€ €к ≥сторичний зразок.

¬ €кост≥ загальних метод≥в теор≥њ держави ≥ права використовуютьс€ анал≥з ≥ синтез, що представл€ють собою процеси у€вного ≥ фактичного под≥лу ц≥лого на складов≥ частини ≥ возз'Їднанн€ ц≥лого з частин.. –озчленуванн€ ц≥лого на складов≥ частини дозвол€Ї ви€вити будову, структуру досл≥джуваного об'Їкта, (структуру механ≥зму держави, системи права). ќдна з форм анал≥зу - класиф≥кац≥€ предмет≥в ≥ €вищ (наприклад, класиф≥кац≥€ державних орган≥в, функц≥й держави, норм права, суб'Їкт≥в правов≥дносин, юридичних факт≥в).

—интез - Ї процес об'Їднанн€ в Їдине ц≥ле частин, властивостей, в≥дносин, вид≥лених за допомогою анал≥зу. Ќаприклад, на основ≥ об'Їднанн€ ≥ узагальненн€ основних ознак, що характеризують держава формуЇтьс€ њх загальн≥ пон€тт€. —интез доповнюЇ анал≥з ≥ перебуваЇ з ним у нерозривн≥й Їдност≥.

ѕриватн≥ методи

ѕор€д ≥з загальними теор≥€ми держави права використовуютьс€ так само ≥ приватн≥ методи сучасного п≥знанн€, а саме, методи системно-структурного анал≥зу, функц≥ональн≥, статистичн≥, метод моделюванн€, конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень, пор≥вн€льний метод.

—истемний метод в теор≥њ держави ≥ права - це сукупн≥сть методолог≥чних п≥дход≥в, принцип≥в вивченн€ ≥ конструкт≥рован≥€ держави ≥ права, багатьох державно-правових €вищ €к систем. ƒаний метод виходить з того що:

1) система €вл€Ї собою ц≥л≥сний комплекс взаЇмозалежних елемент≥в;

2. вона утворюЇ Їдн≥сть з навколишн≥м середовищем.

јналог≥чну картину будови взаЇмних в≥дносин ≥ р≥зноб≥чних зв'€зк≥в складових частин (елемент≥в) будь-€кого державно-правового €вища €к ц≥л≥сноњ системи даЇ структура (структура державного апарату, структура правовоњ системи, структура норми права).

« системно-структурними п≥дходами пов'€заний функц≥ональний метод, €кий використовуЇтьс€ дл€ вид≥ленн€ у державно-правових системах складових структурних частин з точки зору њх соц≥ального призначенн€, рол≥, функц≥й, зв'€зку м≥ж ними. ƒаний спос≥б застосовуЇтьс€ в теор≥њ держави ≥ права при вивченн≥ функц≥й держави, державних орган≥в, права, правосв≥домост≥, юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ та ≥нших державно-правових €вищ.

ќдним з ефективних ≥нструмент≥в вивченн€ держави ≥ права служить статистичний метод, що грунтуЇтьс€ на к≥льк≥сних способах отриманн€ даних, об'Їктивно в≥дображають стан, динам≥ку та тенденц≥њ розвитку державно-правових €вищ. —татистичн≥ досл≥дженн€, що оперують цифрами, включають в себе дек≥лька стад≥й:

1. статистичне спостереженн€;

2. зведену обробку статистичних даних;

3. анал≥з отриманих даних.

—татистичний п≥дх≥д особливо поширений при вивченн≥ державно-правових €вищ, що в≥др≥зн€ютьс€ масов≥стю ≥ повторимо, зокрема, таких €к, форми представницькоњ ≥ безпосередньоњ демократ≥њ, правотворчий ≥ правозастосовний процес, боротьба з≥ злочинн≥стю.

—еред частонаучних способ≥в п≥знанн€ держави ≥ права вид≥л€Їтьс€ метод моделюванн€ - це вивченн€ державно-правових €вищ, процес≥в та ≥нститут≥в на њх модел€х, тобто шл€хом розумового, ≥деального в≥дтворенн€ об'Їкт≥в, що досл≥джуютьс€. ћетод моделюванн€ маЇ самост≥йне значенн€, ≥ разом з тим використовуЇтьс€ €к один з прийом≥в б≥льш широкого методу конкретних соц≥олог≥чних державно-правових досл≥джень. ћетод моделюванн€, €к спос≥б вивченн€ державно-правових €вищ, пошуку њх оптимальних моделей спр€мований на в≥дтворенн€ структур механ≥зму функц≥онального д≥њ держави ≥ права, процес≥в демократ≥њ та правового регулюванн€.

ќсобливе м≥сце в р€ду частонаучних метод≥в вивченн€ проблем держави ≥ права займаЇ метод конкретно-соц≥олог≥чних досл≥джень, зд≥йснений на основ≥ Їдност≥ системно-структурного, функц≥онального, статистичного метод≥в та методу моделюванн€.

—уть методу конкретно-соц≥олог≥чних досл≥джень зд≥йснюЇтьс€ на основ≥ ≥нших метод≥в, в анал≥з≥ переробки та в≥дбор≥ необх≥дноњ достов≥рноњ ≥нформац≥њ про найважлив≥ш≥ сторони юридичноњ практики, розвиток ≥ функц≥онуванн€ державних ≥ правових ≥нститут≥в з метою проведенн€ певних теоретичних узагальнень ≥ прийн€тт€ в≥дпов≥дних практичних р≥шень. ƒаний метод дозвол€Ї не т≥льки глибоко, з урахуванн€м запит≥в сусп≥льноњ практики п≥д≥йти до вир≥шенн€ багатьох традиц≥йних державно-правових питань, а й поставити р€д нових проблем. ÷≥лий р€д прийом≥в, так≥, €к спостереженн€, анкетуванн€, ≥нтерв'юванн€, експеримент використовуютьс€ в рамках конкретно-соц≥олог≥чного методу дл€ пошуку оптимальних вар≥ант≥в правових р≥шень, розробки обгрунтованих прогноз≥в у галуз≥ проведенн€ соц≥ально-правових реформ, в галуз≥ контролю над злочинн≥стю. –озгл€нутий метод вимагаЇ, щоб передбачуван≥ науков≥ рекомендац≥њ грунтувалис€ на докладному вивченн≥ та врахуванн≥ вс≥х соц≥альних фактор≥в.

ѕор≥вн€льно-правовий метод маЇ важливе значенн€ в методолог≥њ державознавства ≥ правознавства. –еформуванн€ та вдосконаленн€ державно-пол≥тичноњ ≥ правовоњ практики неможливо без з≥ставленн€ схожих об'Їкт≥в п≥знанн€, що ≥снують одночасно або розд≥лених в≥домим пер≥одом часу. ѕор≥вн€но можуть бути п≥ддан≥ держави або правов≥ системи р≥зних ≥сторичних тип≥в, крањн, одн≥Їњ й т≥Їњ ж крањни на р≥зних етапах њњ ≥снуванн€, при цьому дл€ пошуку ≥стини необх≥дно анал≥зувати к≥льк≥сн≥ та €к≥сн≥ сторони об'Їкта, теоретичн≥ та емп≥ричн≥ його характеристики. Ўироке впровадженн€ пор≥вн€льно-правового методу досл≥джень в державно-правову теор≥ю може призвести ≥ призводить до по€ви нових наукових дисципл≥н, €кщо в ход≥ таких досл≥джень вивчаЇтьс€ певна сукупн≥сть в≥дносно самост≥йних законом≥рностей державно-правовоњ сфери, €ка не входить безпосередньо в предмет традиц≥йних юридичних наук.

‘ормально-юридичний метод Ї традиц≥йним, властивим юридичн≥й науц≥, виходить з њњ природи. ¬же в пер≥од середньов≥чч€ склалис€ ц≥л≥ школи та напр€мки, розвиваюч≥ прийоми тлумаченн€ правових норм ≥ формального анал≥зу д≥ючого законодавства. ‘ормально-юридичний розгл€д державно-правових €вищ у правов≥й науц≥ необх≥дно. ‘ормал≥зм - нев≥д'Їмна властив≥сть права, формальний п≥дх≥д генетично вид≥лив право Їдност≥ соц≥альних рецептор≥в. ‘ормальний метод складаЇ обов'€зкову, необх≥дну ступ≥нь в науковому п≥знанн≥ права ≥ держави, бо допомагаЇ описати, узагальнити, класиф≥кувати, систематизувати, передати отримане знанн€ €сним, ц≥лком певним чином. ≈лементи формально-юридичного методу можна ви€вити ≥ в ≥нших способах вивченн€ права ≥ держави (наприклад, метод правового моделюванн€).

јнал≥з державно-правових об'Їкт≥в €к складних систем, суперечливих за характером ≥ р≥зноман≥ттю прот≥кають в них процес≥в, вимагаЇ застосуванн€ ц≥лого комплексу метод≥в, в тому числ≥ ≥ тих, €к≥ усп≥шно застосовуютьс€ ≥ ≥нших галуз€х знанн€.

—писок використаноњ л≥тератури

Ќормативний матер≥ал:

1.  онституц≥€ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њї(прийн€та всенародним голосуванн€м 12.12.1993).

—пец≥альна л≥тература:

1. ћелех≥н ј.¬. “еор≥€ держави ≥ права: ѕ≥дручник дл€ юридичних вуз≥в. ћ., ћаркет ƒ—, 2007 р.

2. јбдулаЇв ћ.≤. “еор≥€ держави ≥ права: ѕ≥дручник дл€ вищих навчальних заклад≥в. ћ., ћаг≥стр-ѕрес, 2004 р.

3. “еор≥€ держави ≥ права: ѕ≥дручник дл€ юридичних вуз≥в. ѕ≥д ред. ј.—. ѕ≥голк≥на. ћ., √ородець, 2003 р.

4. ћатузов Ќ.≤., ћалько ј.¬. “еор≥€ держави ≥ права: ѕ≥дручник. ћ., ћј”ѕ, 2004 р.

5. “еор≥€ держави ≥ права: ѕ≥дручник дл€ вуз≥в. ѕ≥д заг. ред. ќ.¬. ћартишина. ћ., Ќорма, 2006 р.

6. «агальна теор≥€ держави ≥ права. јкадем≥чний курс. ѕ≥д ред. ћ.ћ. ћарченко ћ., Ќорма, 2007 р.

7. јзаров Ќ.≤. ћетод в теор≥њ держави ≥ права / / ¬≥домост≥ ¬ерховноњ –ади, є 11, 1998.

8. Ћ≥вшиць р.3. ƒержава ≥ право в сучасному сусп≥льств≥: необх≥дн≥сть нових п≥дход≥в / / –ад€нська держава ≥ право, є 10, 1990.

9. ≤сторичне ≥ лог≥чне у п≥знанн≥ держави ≥ права. ѕ≥д ред. ј.≤.  орольова. Ћ., 1988 р.

ћетод теор≥њ держави ≥ права

ћетод теор≥њ держави ≥ права Ч це сукупн≥сть лог≥чних при≠йом≥в ≥ конкретних засоб≥в п≥знанн€ загальних ≥ основних зако≠ном≥рностей виникненн€, розвитку ≥ функц≥онуванн€ держави ≥ права. ћетод не сл≥д плутати з методикою (сукупн≥стю засоб≥в доц≥льного вивченн€ €вища). …ого сл≥д розгл€дати €к вих≥дну базисну категор≥ю методолог≥њ.

ћетодолог≥€ (вченн€ про методи) Ч система певних теоретич≠них принцип≥в, лог≥чних прийом≥в, конкретних засоб≥в досл≥д≠женн€ предмета науки. “еоретичн≥ принципи Ч ≥сторизм, Їдн≥сть лог≥чного та ≥сторичного. Ћог≥чн≥ прийоми Ч дедуктивний та ≥ндуктивний умовив≥д, анал≥з ≥ синтез, пор≥вн€нн€, узагальненн€.  онкретн≥ засоби досл≥дженн€ Ч ≥нструменти п≥знанн€, що засто≠совуютьс€ дл€ встановленн€ знанн€ про досл≥джуваний предмет.

ћетоди науки теор≥њ держави ≥ права под≥л€ютьс€ на загальн≥, окрем≥ (конкретн≥) ≥ спец≥альн≥.

«агальним методом теор≥њ права ≥ держави, €к ≥ вс≥х сусп≥льних наук, Ї метод ф≥лософськоњ д≥алектики (матер≥ал≥стичноњ та ≥деа≠л≥стичноњ). ¬≥н пол€гаЇ у п≥дход≥ до вивченн€ держави ≥ права, €кий грунтуЇтьс€ на загальних законом≥рних зв'€зках розвитку бутт€ ≥ св≥домост≥. Ќаприклад, метод ф≥лософськоњ д≥алектики припускаЇ розгл€д права €к €вища, котре: 1) визначаЇтьс€ при≠родою людини ≥ умовами житт€ сусп≥льства; 2) пов'€зано з ≥н≠шими соц≥альними €вищами, пронизуЇ сферу сусп≥льних в≥дно≠син Ч економ≥чних, пол≥тичних, духовних та ≥н.; 3) перебуваЇ у пост≥йному розвитку, €к≥сному в≥дновленн≥ (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокап≥тал≥стичне право).

«агальний метод ф≥лософськоњ д≥алектики розкриваЇтьс€ через:

1) лог≥чний метод сходженн€ в≥д простого до складного, в≥д аб≠страктного до конкретного. ÷е метод д≥алектичноњ лог≥ки Ч лог≥≠ки теоретичного в≥дтворенн€ генези предмета. ¬≥дпов≥дно до цього методу п≥знанн€ зд≥йснюЇтьс€ в два етапи. Ќа першому етап≥ п≥знанн€ об'Їкта сприймаЇтьс€ €к де€ке непод≥льне ц≥ле. Ќа другому, за допомогою анал≥зу, об'Їкт п≥знаЇтьс€ конкрет≠ними частинами. јбстрактне розум≥Їтьс€ €к одноб≥чн≥сть знан≠н€, а конкретне Ч €к його повнота, зм≥стовн≥сть. “аким чином, в≥дбуваЇтьс€ рух в≥д менш зм≥стовного знанн€ до б≥льш зм≥стов≠ного. Ќаприклад, теор≥€ держави ≥ права розпочинаЇтьс€ з ана≠л≥зу процесу розпаду перв≥снообщинного ладу ≥ становленн€ дер≠жавно-правових €вищ. ѕот≥м вивчаютьс€ б≥льш складн≥ в≥дно≠сини, що лежать в основ≥ держави ≥ права, причому прост≥ше €вище розгл€даЇтьс€ ран≥ше тому, що його легко зрозум≥ти, ≥ воно ≥сторично передуЇ складн≥шому €вищу;

2) метод (принцип) Їдност≥ лог≥чного та ≥сторичного. —утн≥сть ≥сторичного методу пол€гаЇ у тому, що процес розвитку державно-правових €вищ в≥дтворюЇтьс€ в ус≥й багатогранност≥, в ус≥й повнот≥ Ч ≥з ус≥ма випадковост€ми, зигзагами, частковост€ми, що перекручують об'Їктивну лог≥ку розвитку; ≥з ус≥м позитив≠ним, що накопичено ≥сторичним досв≥дом. ѕри лог≥чному до≠сл≥дженн≥ держави ≥ права важливо в≥двол≥ктис€ в≥д ус≥х випад≠к≥в, окремих факт≥в, особливостей, несуттЇвого, тобто теоретич≠но в≥дтворити об'Їкт у сутн≥сних, законом≥рних зв'€зках, у€вити необх≥дне Ч загальне ≥ особливе Ч у процес≥ розвитку того чи ≥ншого €вища. ћетод Їдност≥ ≥сторичного ≥ лог≥чного в теор≥њ держави ≥ права служить методолог≥чною основою досл≥дженн€ €к законом≥рностей виникненн€ ≥ розвитку держави ≥ права, так ≥ законом≥рностей держави ≥ права, Ђщо встановилис€ї;

3) системно-структурний метод, котрий припускаЇ, що вс≥ дер≠жавно-правов≥ €вища розгл€даютьс€ €к елементи систем. ѕра≠во, держава, њх структурн≥ п≥дрозд≥ли Ї в≥дкритими системами, що складаютьс€ ≥з систем нижчого пор€дку ≥ належать до шир≠ших систем. “ак, первинна кл≥тина права Ч його норма Ч Ї частиною ц≥л≥сноњ системи права; система права Ч частиною правовоњ системи держави. Ќорму права можна п≥знати лише в т≥сному лог≥чному зв'€зку з ≥ншими нормами; систему права Ч у зв'€зку з елементами правовоњ системи: законодавством, пра≠восв≥дом≥стю, правовою культурою та ≥н. Ќайчаст≥ше системно-структурний метод дозвол€Ї ос€гнути взаЇмод≥ю держави ≥ пра≠ва €к комплексний процес з ус≥ма його про€вами, простежити зв'€зки м≥ж причиною ≥ насл≥дком у державно-правових €ви≠щах.

ќсновн≥ окрем≥ (конкретн≥) методи теор≥њ держави ≥ права:

1) формально-догматичний (юридико-техн≥чний) метод припу≠скаЇ вивченн€ права €к такого, у Ђчистому вигл€д≥ї, поза зв'€зку з економ≥кою, пол≥тикою, мораллю та ≥ншими соц≥альними €ви≠щами. …ого призначенн€ пол€гаЇ в анал≥з≥ чинного законодавства ≥ практики його застосуванн€ державними органами, у ви€влен≠н≥ зовн≥шн≥х, очевидних аспект≥в правових €вищ без проникненн€ у внутр≥шн≥ сутн≥сн≥ сторони та зв'€зки. ¬≥н зд≥йснюЇтьс€ за до≠помогою формально-лог≥чних прийом≥в: анал≥зу ≥ синтезу, ≥ндук≠ц≥њ та дедукц≥њ, абстракц≥њ та ≥нших, що спри€ють встановленню зовн≥шн≥х ознак правових €вищ, њхн≥х в≥дм≥нностей одне в≥д од≠ного, виробки пон€ть та њх визначень у стислих формулах. ѕри≠кладами можуть бути пон€тт€ Ђсуб'Їкт праваї, Ђнормативний актї, Ђг≥потезаї, Ђсанкц≥€ї, Ђд≥Їздатн≥стьї, Ђправоздатн≥стьї тощо;

2) соц≥олог≥чний метод пол€гаЇ в досл≥дженн≥ права не на р≥≠вн≥ абстрактних категор≥й, а на п≥дстав≥ конкретних соц≥альних факт≥в. —оц≥олог≥чний метод м≥стить у соб≥ так≥ засоби, €к ана≠л≥з статистичних даних ≥ р≥зного роду документ≥в, соц≥ально-правовий експеримент, опитуванн€ населенн€ ≥ т. ≥н. Ќаприк≠лад, засоби анал≥зу письмових документ≥в (зв≥т≥в, службових за≠писок тощо) забезпечують достов≥рн≥сть знань про под≥њ, факти, необх≥дн≥ дл€ досл≥дника;

3) статистичний метод використовуЇтьс€ дл€ встановленн€ статистичних даних про предмет вивченн€, скаж≥мо, даних про к≥льк≥сть правопорушень, про в≥дсоток економ≥чних злочин≥в тощо;

4) конкретно-≥сторичний метод допомагаЇ вивчити специф≥ку державно-правового €вища конкретного ≥сторичного пер≥оду, простежити динам≥ку його розвитку, наприклад, особливост≥ со≠ц≥ального регулюванн€ в пер≥од перв≥снообщинного ладу, ран≠ньоњ державност≥, сучасноњ правовоњ держави та ≥н.;

5) пор≥вн€льно-правовий метод припускаЇ з≥ставленн€ юри≠дичних пон€ть, €вищ ≥ процес≥в ≥ ви€вленн€ м≥ж ними схожост≥ та в≥дм≥нностей. ѕор≥вн€нн€ дозвол€Ї класиф≥кувати державно-правов≥ €вища, з'€сувати њх ≥сторичну посл≥довн≥сть, генетичн≥ зв'€зки м≥ж ними.

¬икористанн€ пор≥вн€льного методу в правов≥й сфер≥ призве≠ло до формуванн€ в≥дносно самост≥йноњ науки Ч пор≥вн€льного правознавства (пор≥вн€нн€ сучасних правових систем св≥ту), а в державн≥й сфер≥ Ч пор≥вн€льного державознавства.

—пец≥альн≥ методи Ч методи, що грунтуютьс€ на дос€гненн€х сусп≥льних ≥ техн≥чних наук:

математичний;

к≥бернетичний;

психолог≥чний та ≥н.

« метою р≥зноб≥чного п≥знанн€ держави ≥ права сл≥д користу≠ватис€ зазначеними методами у сукупност≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 712 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2107 - | 2031 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.067 с.