У юридичній науці крім поняття «правова система», існують також і інші поняття, такі як «система права» та «система законодавства», які не є тотожними, і тому їх слід розрізняти. Поняття «правова система» ширше ніж поняття «система права» та «система законодавства».
Правова система безпосередньо взаємодіє з політичною системою, суть якої зводиться до таких моментів:
- політичні та правові інститути належать одночасно до двох систем (так, наприклад, парламент як орган політичної влади включає такі елементи правової системи, як законодавчий, конституційний процеси та процедуру імпічменту);
- правова система, яка визначає статус та функції політичних інститутів влади, формується здебільшого цими інститутами;
- правова система регулює не тільки політико-владні відносини, а й широкий спектр суспільних відносин; правова система повинна забезпечувати в своїй оптимальній формі рівновагу між політичними і громадськими інститутами, державою і суспільством загалом;
- правова система формується не тільки політико-владними інститутами, а й зазнає впливу історичних правових традицій, суспільних груп, міжнародних організацій;
- правова система, яка найбільш відповідає міжнародним стандартам права, забезпечує ефективне політичне управління адміністративним апаратом, всіма сферами суспільного життя, а також впливає позитивно на моральний прогрес суспільства;
- правова система може служити фактором гальмування суспільного розвитку, джерелом корупції і політичної безвідповідальності, коли вона відображає кон’юнктурні інтереси політичної еліти.
У структурному плані правова система складається з безлічі правових явищ насамперед норм і принципів права, за допомогою яких відбувається упорядкування правової системи, а також правовідносин, правосвідомості, правової культури, суб’єктивного права, юридичного обов’язку, юридичної відповідальності тощо.
Основними ознаками правової системи є:
1) формується і функціонує в суспільстві в межах держави;
2) детермінована історичними і географічними факторами розвитку суспільства, відображає національний менталітет, етнокультурний зміст права;
3) являє собою частину (підсистему) соціальної системи;
4) тісно взаємодіє з економічною, політичною, ідеологічною, моральною та іншими соціальними підсистемами; володіє як механізмом перенесення їх вимог на мову юридичних норм, так і зворотним механізмом – переводити нормативно-правові приписи в реальну поведінку особи, групи, суспільства;
5) має в межах країни єдність, суверенність;
6) володіє власною структурною упорядкованістю – являє собою цілісну систему взаємозалежних, погоджених і тісно взаємодіючих правових засобів;
7) є динамічною системою – постійно діє внаслідок відтворення і використання людьми і їх організаціями (у тому числі державою) як суб’єктами права;
8) призначена для досягнення суб’єктами права приватних і публічних цілей.
У правовій системі відбуваються складні і різноманітні внутрішні процеси, пов’язані з зовнішніми. Вони протікають як у системі в цілому, так і в окремих її елементах – підсистемах, до яких відносяться:
1) інституціональна, тобто суб’єктний склад, який включає індивідуальні і колективні суб’єкти права, у тому числі і державу, соціальні спільності та інші суб’єкти права;
2) нормативна (регулятивна), тобто правові норми і принципи, які знайшли своє відображення в нормативно-правових актах, правових прецедентах, нормативно-правових договорах, правових звичаях;
3) ідеологічна (доктринальна), тобто сукупність уявлень про правові норми і принципи, що характеризують ступінь усвідомленості суб’єктів права щодо правомірної поведінки та праворозуміння, а також сукупність правових ідей, концепцій, правосвідомості та правової культури;
4) функціональна (соціологічна), тобто сукупність причинно-наслідкових зв’язків між суб’єктами права, що виникають у процесі їх юридичної діяльності: правореалізація, правозастосування, правовідносини, правомірна поведінка, юридична практика, через які відбуваються дія норм права в соціальному середовищи, а також визначається режим функціонування правової системи як частини соціальної системи;
5) комунікативна, тобто закономірності взаємовідносин між взаємодіючими і взаємозумовленими підсистемами.
Правова система служить комплексною характеристикою юридичної сфери життя конкретного суспільства. Неодмінною складовою правової системи суспільства є правотворчі, правозастосовні, правоохоронні та судові органи. Правова система призначена встановлювати соціальні зв’язки між суб’єктами права; дотримуватися балансу інтересів різних соціальних груп, прошарків, класів суспільства; забезпечувати їх соціальну взаємодію через безконфліктні правовідносини і правомірну поведінку.
