Додатки
Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках і розміщують їх у порядку появи в тексті роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
4.10. Оформлення рефератів іноземною мовою
Реферат англійською та другою іноземною мовою розміщується після Додатків і є складовою практичної частини. Оформлюється згідно вимог до виконання кваліфікаційної роботи: до 60 символів у рядку та до 29-30 рядків на сторінці. Стандарт комп’ютерного шрифту: Times New Roman, розмір шрифту 14, інтервал – 1,5.
Цей структурний підрозділ починається з нової сторінки і не містить назви «РЕФЕРАТ». Починається текст з назви кваліфікаційної роботи, яку друкують відповідною іноземною мовою великими літерами симетрично до тексту (шрифт – 14 напівжирний), заголовок центрується. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Між заголовком та текстом пропускають один рядок.
Наступним елементом реферату є ключові слова кількістю 3-8, які друкуються курсивом. Після ключових слів пропускається один рядок.
Приклад оформлення реферату іноземною мовою:
| THE AMERICAN VECTOR OF BRAZIL’S FOREIGN POLICY DURING THE PRESIDENCY OF DILMA ROUSSEFF Key words: Brazilian-American relations, economic upturn, regional leader, foreign policy of Dilma Rousseff, mutually beneficial partnership, competition. Текст реферату |
РОЗДІЛ 5.
ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ
Випускна кваліфікаційна робота має бути написана у певний термін і вчасно подана на кафедру твердому переплетенні. Обов’язковою процедурою допуску до захисту є попереднє обговорення роботи на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин у формі передзахисту. Термін подання роботи на кафедру: за 15 днів до захисту. Кафедра призначає рецензента. Ознайомитися з відгуком наукового керівника та рецензією можна особисто за тиждень до захисту.
До захисту бакалаврських або магістерських робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану та освітньої програми зі спеціальності Країнознавство.
Допуском до захисту кваліфікаційної роботи бакалавра або магістра є наказ ректора.
5.1. Основні документи, що надаються екзаменаційній комісії
Повністю підготовлена до захисту робота подається науковому керівникові, який ще раз проглядає таку роботу в цілому. Свої думки він викладає у письмовому відгуку. Він пишеться довільною формою, одначе у ньому можна виявити і деякі загальні положення:
- у першу чергу вказується, на відповідність виконаної роботи спеціальності та галузі знань, за якими екзаменаційна комісія уповноважена провести захист кваліфікаційної роботи;
- характеризується виконана робота, її актуальність, теоретичний рівень, практичне значення, повнота, глибина й оригінальність рішення поставлених завдань, висновків дослідження;
- закінчується письмовий відгук наукового керівника вказівкою на ступінь відповідності її вимогам, які висуваються до робіт такого типу, також дається рекомендація роботи до захисту.
Робота обов'язково рецензується. Виконується рецензія, як правило, викладачем, спеціалістом тієї галузі знань, за тематикою якої виконана кваліфікаційна робота. Рецензент зобов’язаний провести кваліфікований аналіз сутності і основних положень рецензованої роботи, а також оцінити актуальність обраної теми, самостійність підходу до її розкриття, наявність власної точки зору, вміння користуватися методами наукового дослідження, ступінь обґрунтованості висновків та рекомендацій, достовірність одержаних результатів, їхню новизну та практичну значимість. Він також має оцінити і вивести на перший план сильні сторони роботи, її досягнення, стрункість, широту й ретельність охоплення матеріалу, а також перспективи, які вона відкриває.
Поряд із позитивними сторонами такої роботи відзначаються і недоліки, зокрема, вказуються відступи від логічності й грамотності викладу матеріалу, виявляються фактичні помилки і т.д. Заради справедливості слід вказати також на деяку незавершеність, що завжди виправдовується широтою, складністю й перспективністю теми, а також обіцянкою і в подальшому над нею працювати.
Якщо рецензент встановив брак джерельної бази або недостатню обґрунтованість висновків роботи, виявив помилки або порушення вимог щодо оформлення роботи (запозичення чужих праць або наведення даних без відповідних посилань і. т. ін.), у рецензії мають бути вказані конкретні причини, через які студенту не може бути поставлена позитивна оцінка.
Обсяг відгуку та рецензії, як правило, не перевищує 2-х сторінок друкованого тексту. У рецензії пропонується виставити автору кваліфікаційної роботи конкретну оцінку.
Робота допускається до захисту за протоколом рішення кафедри (при наявності позитивного відгуку та рецензії). З рецензією слід ознайомитись до захисту, щоб підготуватися до обговорення зауважень, висловлених рецензентом.
Основним документом, який готується до захисту студентом, і зачитується або переказується на засіданні екзаменаційної комісії, є конспект доповіді.
У випадку, якщо студент порушує встановлені терміни подання роботи на кафедру та деканат, робота до захисту не допускається і може повторно претендувати на допуск до захисту не раніше ніж через рік.
5.2. Підготовка до виступу на засіданні екзаменаційної комісії
Перше і найголовніше, з чого починається підготовка до захисту роботи – це розробка виступу за результатами дослідження у формі усної доповіді, яка покликана розкрити сутність, теоретичне й практичне значення результатів проведеної роботи.
У структурному відношенні доповідь можна поділити на три логічно взаємопов'язані частини, які сукупно характеризує зміст проведеного дослідження, його актуальність, новизну результатів, наукову і практичну цінність виконаної роботи.
Перша частина повторює вступ роботи. Рубрики цієї частини відповідають тим смисловим аспектам, відповідно до яких дається опис наукової проблеми, також формулювання мети роботи. Тут же необхідно вказати методи, за допомогою яких одержано фактичний матеріал робіт, а також охарактеризувати її склад і загальну структуру.
Після першої вступної частини йде друга і найбільша за обсягом частина, яка у послідовності, встановленій логікою проведеного дослідження, характеризує кожну частину роботи. При цьому особливу увагу слід звернути на підсумкові результати. Відзначаються також критичні співставлення та оцінки.
Закінчується доповідь підсумковою частиною, яка будується за висновками роботи. Тут доречно перерахувати загальні висновки з її тексту (не повторюючи більш часткові узагальнення, зроблені при характеристиці розділів основної частини) і зібрати воєдино основні рекомендації.
До тексту доповіді можуть бути додані додаткові матеріали (схеми, таблиці, графіки, діаграми і т.д.), які необхідні для доказів висунутих положень, зроблених висновків і запропонованих рекомендацій.
Коли текст виступу на захист робіт складений, доречно підготувати письмові відповіді, зауваження й побажання, які наявні у відгуку та рецензії, а потім скласти письмові відповіді на всі питання і зауваження, які містяться у рецензії. Письмова підготовка відповідей необхідна для того, щоб під час захисту зайві хвилювання не змогли завадити правильно та спокійно відповідати на питання.
У випадку згоди з рецензентом можливі відповіді типу: «Із чим не можна не погодитися», «Вказані недоліки можуть бути виправлені...», «Я цілком згодний із тим, що...», «Зауваження по роботі досить справедливі...».
У випадку незгоди з зауваженнями рецензента можна заперечувати таким чином: «Я дозволю не погодитися...», «У зв’язку із зауваженнями хотілося б звернути увагу присутніх на таке...», «Це питання поки залишається відкритим...», «Факти (результати, дані) доводять, що...», «Із зауваженнями не можна погодитись, оскільки...», «Думаю, що це не стосується теми нашого дослідження...», «Така постановка питання неправомірна, оскільки...» і т. п.
Відповіді мають бути короткими, чіткими й добре аргументованими. Якщо можливі посилання на тексти робіт, то їх слід робити. Це надає відповідям найбільшої переконливості й одночасно дозволяє підкреслити достовірність наведеного аргументу.
При підготовці до захисту бажано ще раз уважно перегорнути весь текст роботи, зробити позначки на сторінках, вкласти у потрібні місця закладки. Особливу увагу слід звернути на аналітичні таблиці, графіки та схеми, що містять у собі в наочній і концентрованій формі найбільш значущі результати виконаної роботи. Частину таких матеріалів бажано підготувати для ілюстрації у залі засідань екзаменаційної комісії. Вони оформлюються таким чином, щоб студент міг демонструвати їх без особливих ускладнень і вони були доступні усім присутнім у залі.
Доповідь слід розраховувати до 7 хвилин виступу.
5.3. Публічний захист кваліфікаційної роботи
Захист відбувається на засіданні екзаменаційної комісії публічно. Він носить характер наукової дискусії і проходить в обстановці високої вимогливості, принциповості та дотримання наукової етики, при цьому докладному аналізу мусять піддавати достовірність і обґрунтованість усіх висновків та рекомендацій наукового і практичного характеру, які знаходяться у кваліфікаційних роботах.
Засідання екзаменаційної комісії починається з того, що головуючий оголошує про захист робіт, вказуючи їх назву, прізвище, ім'я та по-батькові автора, наукового керівника та рецензента.
Далі слово для повідомлення надається самому авторові роботи. Свій виступ він будує на основі вільного викладу раніше підготовленого конспекту доповіді, яка має продемонструвати високий теоретичний рівень підготовки, ерудицію і здатність доступно викласти основні наукові результати проведеного дослідження. Зазвичай, доповідь починається зі звернення: «Шановний пане голово! Шановні члени екзаменаційної комісії! Шановні присутні!...» Дуже важливо, аби мова автора роботи була науковою, ясною, граматично точною, впевненою, що робить її зрозумілою та переконливою, гарно аргументованою за змістом. Промова має бути виразною, що залежить від темпу, гучності та інтонації. Не припускається порушення норм літературної вимови, зокрема, вживання неправильних наголосів.
Слід також врахувати й таке питання, як вибір одягу. Це важливо для доповідача. Елегантність, підтягнутість в одязі сприяє гарному враженню на членів екзаменаційної комісії та присутніх на захисті.
Автор роботи доповідає за кафедрою, звертаючи увагу на об'єкти, відображені на плакатах, малюнках, пояснює особливості експонатів. Після виступу надається слово науковому керівникові (якщо він присутній), у разі відсутності головуючий зачитує відгук. Після цього починається наукова дискусія, в якій можуть брати участь всі присутні на захисті. Члени екзаменаційної комісії і особи, запрошені на захист, в усній формі можуть ставити питання із проблем роботи, методів дослідження, уточнюючи результати й процедуру експериментальної роботи і т.п.
Відповідаючи на поставлені запитання, слід торкатися суті справи. Авторам робіт слід виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів і тактовність до тих, хто ставить запитання.
Перш ніж відповідати на запитання, необхідно його вислухати або при потребі й записати. При цьому слід враховувати, що чітка, логічна, аргументована відповідь на попереднє питання може виключити наступне.
Інколи виникають нижче наведені ситуації:
- питання зрозуміле і Ви даєте на нього відповідь. Від Вас чекають розгорнутої відповіді, яка демонструє Вашу ерудицію;
- питання незрозуміле. Тоді слід попросити уточнити або повторити його, а потім відповісти на нього;
- питання зрозуміле, але відповісти на нього Ви не можете. У цьому випадку можливі репліки: «Це не входило у завдання даної роботи»; «Це виходить за рамки цієї роботи»; «Це питання, на жаль не розглядалося нами (з якоїсь причини)» і т.п.
Далі надається слово рецензентові (при відсутності – зачитується рецензія).
Після закінчення дискусії за бажанням автора роботи йому може надаватися заключне слово, після якого можна вважати, що основна частина процедури захисту завершена.
На закритому засіданні екзаменаційної комісії підбиваються підсумки захисту і приймається рішення про оцінку («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» та згідно шкали ЄКТС). Це рішення приймається простою більшістю голосів членів комісії, що беруть участь у засіданні. При рівному числі голосів голос Голови є вирішальним.
5.4. Критерії оцінювання кваліфікаційних робіт
Оцінка роботи згідно національної шкали оцінювання визначається за такими основними критеріями:
– кваліфікаційна робота, яка відповідає вище вказаним вимогам: чітко викладений матеріал на основі власної оцінки спеціально підібраних джерел та наукової літератури (в окремому методологічному розділі), використані наукові підходи та методи дослідження, на підставі самостійно проведеного дослідження досягнуто певних результатів, що дало змогу зробити аргументовані висновки та обґрунтувати власні пропозиції, та за умов, що під час захисту студент проявив вміння доповісти суть свого дослідження, вірно відповів на запитання екзаменаційної комісії, показав здатність відстоювати свою позицію, проводити наукову дискусію і визначити свої недоліки та помилки, оцінюється на «відмінно»;
– робота, що містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою, у ній студент зробив оцінку використаних джерел, чітко сформулював мету та завдання дослідження, зробив логічні висновки та обґрунтував власні пропозиції, та має несуттєві відхилення від вимог до кваліфікаційної роботи, які не знижують її загальної оцінки як закінченого самостійного дослідження (окремі неточності, мовні та стилістичні огріхи тощо), дозволяють при відповідному захисті виставляти «добре»;
– робота, в якій розкрито обрану тему, але лише на основі реферування опублікованих джерел, проблема в цілому розглянута, але не зроблено самостійних аргументованих висновків і автор не врахував деякі обов’язкові вимоги до дослідження, оцінюється на «задовільно»;
– представлена кваліфікаційна робота, яка не відповідає вищевказаним вимогам, отримує оцінку «незадовільно». Студент, робота якого не отримала позитивної оцінки, має право доопрацювати її та захищати на засіданні екзаменаційної комісії повторно, і не пізніше, ніж три роки, але тільки один раз і не раніше наступного року.
Екзаменаційна комісія також оцінює кваліфікаційну роботу та її захист за шкалою ЄКТС згідно наступним критеріям відповідності:
| Оцінка за національною шкалою | Оцінка в балах | Оцінка за шкалою ECTS | |
| Оцінка | Пояснення | ||
| Відмінно | 90-100 | А | Відмінно (відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок) |
| Добре | 85-89 | B | Дуже добре (вище середнього рівня з кількома помилками) |
| 75-84 | С | Добре (в цілому правильне виконання з певною кількістю суттєвих помилок) | |
| Задовільно | 70-74 | D | Задовільно (непогано, але зі значною кількістю недоліків) |
| 60-69 | E | Достатньо (виконання задовольняє мінімальним критеріям) | |
| Незадовільно | 35-59 | FX | Незадовільно (з можливістю повторного складання) |
Голова екзаменаційної комісії оголошує всім присутнім цю оцінку, повідомляючи, що кожному, хто захистився, присуджується відповідний ступінь вищої освіти та присвоюється відповідна кваліфікація.
Після завершення захисту всі роботи передаються до архіву ЗНУ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Про вищу освіту [Електронний ресурс]: закон України [прийнято Верхов. Радою 1 липня 2014 року № 1556-VII]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – Назва з екрану. – Дата доступу: 01.06.2015.
2. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи: Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003,IDT): Вид. офіц. – К.: Держспоживстандарт України, 2007.
3. ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. – Введ. 01.07.98. – К.: Держстандарт України, 1998.
4. ДСТУ 6095:2009. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікації (ГОСТ 7.88–2003, MOD) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://library.nulau.edu.ua/index.php?option=com_k2&view= item&id=32:derzhavni-standarti-ukraini-dstu-do-oformlennya-disertaczijnix-robit&Itemid=129.– Назва з екрану. – Дата доступу: 12.04.2015.
5. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. Здобувачу наукового ступеня: Метод. рекомендації
/ Упоряд. С.В.Сьомін. – К.: МАУП, 2002.
6. ДСТУ 7093:2009. Системи стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://library.nulau.edu.ua/index.php?option=com_k2&view= item&id=32:derzhavni-standarti-ukraini-dstu-do-oformlennya-disertaczijnix-robit&Itemid=129. – Назва з екрану. – Дата доступу: 12.04.2015.
7. Баскаков А. Я. Методология научного исследования. / А. Я. Баскаков, Н. В. Туленков. – К.: МАУП, 2004.
8. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник / М. Т. Білуха. – К.: АБУ, 2002.
9. Грищенко І. М. Основи наукових досліджень / І. М. Грищенко, О. М. Григоренко, В. О. Борисенко. – К.: КНТЕУ, 2001.
10. Ковальчук В. В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник / В. В. Ковальчук, Л. М. Моїсєєв. – К.: Професіонал, 2004.
11. Краснобокий Ю. М. Словник-довідник науковця-початківця / Ю. М. Краснобокий, К. М. Левківський. – К.: НМЦВО, 2001.
12. Лудченко А. А. Основы научных исследований / А. А. Лудченко, Я. А. Лудченко, Г. А. Примак. – К.: Знання, 2001.
14. Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій / А. С. Філіпенко. – К.: Академвидав, 2004.
15. Чалий О. В. Синергетичні принципи освіти та науки / О. В. Чалий. – К., 2000.
Додаток А
Поради початківцю-досліднику
(що треба знати про технологію дослідження)
1. Процес наукового дослідження
- Консультація з науковим керівником і складання попереднього плану та концепції.
- Створення бібліографічного архіву.
- Створення науково обробленого архіву; обробка першоджерел дослідження; реферування; концептуальна систематизація зібраного матеріалу.
- Формування концепції наукового дослідження і створення кінцевого плану.
- Створення (написання) та редагування чернеткового рукопису.
- Створення чистового рукопису у відповідності до визначених стандартів.
- Рецензування та публічний захист.
Етапи наукового пошуку
Перший етап у технології наукового дослідження: підготовка до дослідження:
| Вибір теми | Мотивоване обґрунтування обраної теми |
| Вибір об’єкта і предмета дослідження | Визначення явища, що буде аналізуватися, сутності і напрямку аналізу та їх письмова фіксація |
| Попереднє планування | Складання попереднього плану роботи і формулювання робочої концепції (гіпотези) |
| Ознайомлення з науковою літературою за темою | Накопичення наукової інформації. Плановий перегляд бібліографії |
| Оволодіння методами дослідження. Визначення методики | Вивчення теорії питання про методи дослідження. Вибір методів і прийомів для власного дослідження |
| Консультація з науковим керівником | Уточнення свого розуміння теми, плану, концепції, наукового прогнозу, методів, джерел із розумінням наукового керівника |
| Організація «власного бібліографічного архіву» | Складання списку джерел дослідження, бібліографічний їх опис, вибір системи (концепції) в організації «бібліографічного архіву» |
Другий етап у технології наукового дослідження: накопичення наукової інформації, створення науково обробленого архіву:
| Обробка джерел дослідження | Конспектування-реферування джерел дослідження у зручній для дослідника структурі та формі |
| Накопичення власних Наукових фактів | Пошук наукових фактів у наукових текстах, джерельному матеріалі. Уміння виявлення наукового факту, уміння зібрати достатню кількість фактів |
| Оформлення попередніх наукових результатів | Відбір концептуально значущих фактів і оброблених фрагментів, додаючи до них судження особистісного значення |
Третій етап у технології наукового дослідження: написання чернеткового рукопису наукового проекту:
| Уточнення плану і концепції дослідження | Визначення обсягу і композиції (побудови) роботи, послідовність викладення матеріалу |
| Аналіз, узагальнення і теоретичне пояснення фрагментів (розділів) роботи | Словесне оформлення вступу, історії розробки питання у науковій літературі, теорії питання, окремих розділів, обґрунтування висновків |
| Створення чернеткового рукописного варіанту наукового проекту | Словесне оформлення всієї роботи: написання тексту наукового дослідження |
| Попереднє рецензування роботи науковим керівником | В ідеалі: передача на рецензування частинами (фрагментами) |
| Редагування рукопису | Уточнення цитат, посилань, смислових мотивацій, бібліографічних описів; перевірка стилю і грамотності |
| Написання реферату наукової роботи | Формулювання узгоджених цілей і завдань, методів, наукової новизни (гіпотези); зазначення ключових слів |
Четвертий етап у технології наукового дослідження: оформлення і захист наукового проекту:
| Створення чистового варіанту | Оформлення проекту за стандартом |
| Нормоконтроль | Експертиза наукового проекту на дотримання стандартів оформлення |
| Рецензування наукової роботи | Представлення чистого варіанту на рецензію спеціалісту кафедри |
| Захист наукового проекту | Уточнення зауважень рецензента, підготовка до відповідей на зауваження, публічний захист |
Таким чином: загальну схему всього ходу наукового дослідження можна уявити у вигляді логічної схеми:
1. Обґрунтування актуальності обраної теми.
2. Постановка мети й конкретних завдань дослідження.
3. Визначення об’єкта та предмета дослідження.
4. Вибір методу (методики) проведення дослідження.
5. Опис процесу дослідження.
6. Обговорення результатів дослідження.
7. Формулювання висновків та оцінка одержаних результатів.
3. Загальна методологія наукового пошуку
3.1. Будь-яке наукове дослідження – від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці – здійснюється досить індивідуально. Але все ж можна визначити деякі методологічні підходи до його проведення, які прийнято називати вивченням у науковому смислі:
- діалектична взаємодія нових наукових результатів і раніше накопичених знань;
- обґрунтоване використання наукового передбачення;
- вивчати у науковому смислі означає бути науково об’єктивним;
- науково вивчати – це означає вести пошук причинно-слідчих зв’язків між фактами, подіями та явищами, що розглядаються;
- науково вивчати – це не тільки дивитися, а й бачити, помічати важливі частковості, велике – в малому, не ухиляючись від накресленої головної лінії дослідження;
- слід пам’ятати, що при науковому дослідженні важливо все: концентруючи увагу на основних та ключових питаннях теми, не можна не враховувати так звані непрямі факти, які на перший погляд здаються малозначимими;
- у науці мало встановити який-небудь науковий факт, важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати загальнопізнавальне, теоретичне або практичне значення;
- розвиток ідеї до стадії вирішення завдання здійснюється як плановий процес наукового дослідження;
- наукове дослідження – трудомісткий і складний процес, який вимагає постійної “високої напруги”, роботи з вогником, творчістю, одержимістю.
3.2. Основні поняття науково-дослідної роботи, що використовуються в науковій роботі.
Розпочинаючи наукове дослідження слід, перш за все, засвоїти мову, якою вчені спілкуються між собою. Ця мова досить специфічна. У ній багато понять і термінів, що використовуються у науковій діяльності. Від ступеня володіння понятійним апаратом науки залежить, наскільки точно, грамотно й зрозуміло дослідник може висловити свою думку, пояснити той чи інший факт, виявити належну дію на читача своїх наукових результатів.
Основу мови науки складають слова і словосполучення термінологічного характеру, деякі з яких ми перераховуємо: аналогія, актуальність теми, аспект, гіпотеза, дедукція, ідея, індукція, інформація, дослідження наукове, спеціальність (напрямок дослідження), дослідницьке завдання, наукова розробка, категорія, концепція, кон’юнктура, коротке повідомлення, ключове слово, метод дослідження, метод наукового пізнання, наукова дисципліна, наукова тема, наукова теорія, наукове дослідження, наукове пізнання, науково-технічний напрямок, науково-дослідна робота, наукова доповідь, науковий звіт, науковий факт, огляд, об’єкт дослідження, визначення (дефініція), об’єкт дослідження, предмет дослідження, поняття, постановка питання, принцип, проблема (дослідницька, комплексна, наукова), судження, теорія, умовивід, фактографічний документ, формула винаходу, формула відкриття.
До цього слід також додати специфічні терміни галузі, в якій виконується робота – категорії та поняття науки про міжнародні відносини.
3.3. Використання методів наукового пізнання.
Загальні методи наукового пізнання, як правило, поділяються на три групи:
1) методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент, контент-аналіз тощо);
2) методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція, дедукція, моделювання тощо);
3) методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного тощо).
Дослідник має бути добре обізнаним зі проблемами, що досліджуються, і навіть окремі етапи його дослідницької роботи вимагають застосування спеціальних методів рішення, оригінальних методик. Такі методи мають специфічний характер. Природно тому, що вони вивчаються, розробляються й удосконалюються в конкретних спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.
3.4. Застосування логічних заходів і правил.
Оскільки у науковому тексті використовуються поняття і судження, цілком зрозуміло, що, перш за все, саме ці смислові одиниці повинні задовольняти вимозі визначеності. До основних логічних законів і правил слід віднести:
- закон тотожності;
- закон суперечності;
- закон виключення третього;
- закон достатньої підстави;
- дедукції та індукції;
- аргументування;
- вимога автономності;
- вимога достатності аргументів;
- вимога спростування доказів (критика [спростування] тези; критика аргументів, критика демонстрації).
3.5. Технології дослідження.
Мета і завдання дослідження спираються на методологічну і теоретичну базу, в основу якої покладені діалектичні принципи пізнання реальності.
