1. Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу, української культури, мови тощо.
2. 1863 р. – видання таємного Валуєвського циркуляра (автор – міністр внутрішніх справ П. Валуєв), у якому заявлено, що української (малоруської) мови не було, не має і не може бути; призупинено видання шкільних і релігійних видань українською мовою.
3. 1876 р. – видання Емського указу російським імператором Олександром ІІ, який заборонив друкувати книги українською; ставити українські театральні вистави; викладати українською; перекладати українською; ввозити українську літературу …
РОСІЙСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
50-60-ті рр. ХІХ ст. – діяльність радикальних організацій (М.Чернишевський), метою яких було створення справедливого суспільства на базі селянських громад.
Організації радикалів: «Земля і воля» (1861р.)
70-80-ті рр. ХІХ ст. – діяльність народників («чайковці», «Земля і воля»), метою яких було розбудова на основі селянських общин соціалістичного суспільства (справедливого суспільства рівних людей).
Ідеї народників: селянство готове для повалення царизму і побудови соціалізму; соціально-економічні та національні проблеми будуть вирішені шляхом революції.
Народники поширювали свої ідеї «ходіння в народ».
Народницькі організації в Україні: «Чайковці» (1872 р., діяли в Києві та Одесі), «Київська комуна» (1873 р., Київ), «Південні бунтарі» (1875 р., Одеса).
1877 р. – «Чигиринська змова» – спроба народників підняти селянське повстання під Чигирином, але невдало.
Із 1878 р. народники переходять до тактики терору.
У 1879 р. «Земля і воля» розділилася на «Чорний переділ» (продовжувала займатися агітацією) та «Народну волю» (зосередилася на терорі).
У 1881 р. народники вбили імператора Олександра ІІ.
На початку 80-х рр. ХІХ ст. народницькі організації були розгромлені російською владою.
ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
У 1863-1864 рр. відбулося польське повстання проти Російського панування в Польщі. Масової підтримки в Україні повстання не отримало.
УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ТА ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
Рух хлопоманів
Хлопомани – частина українських і польських (з українським корінням) студентів Київського університету, які вирішили присвятити себе дослідженню української культури. Очолив гурток хлопоманів В.Антонович. Хлопомани ходили по селах і збирали український фольклор. Поляки зневажливо називали їх хлопами (неосвіченими простолюдинами), звідси і походить назва – хлопомани.
У 50-60-ті рр. ХІХ ст. починається становлення громадівського руху.
Громади – напівлегальні непартійні об’єднання української інтелігенції, що займалися культурно-просвітницькою діяльністю.
Перша громада заснована в Петербурзі в 1859 р. Учасники: В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко. Видавали в Петербурзі перший український журнал наддніпрянських українців «Основа» (1861 – 1862 рр.).
Громадівський рух поширюється в Україні (Київ, Полтава, Одеса, Харків, Чернігів…). Найбільшою була Київська громада, яку очолив В.Антонович.
Громади на деякий час припинили свою діяльність після видання Валуєвського циркуляру у 1863 р.
70-ті рр. ХІХ ст. – відновлення громадівського руху. За ініціативи В.Антоновича відновлює свою діяльність Київська громада, яка отримала назву Стара громада.
Культурно-просвітницька діяльність Старої Київської громади:
У 1873 р. – заснування Історичного товариства Нестора-літописця.
У 1873 р. – заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства на чолі з Г.Галаганом. До складу відділа також входив автор слів українського гімну П.Чубинський.
У 1873-1875 рр. – видання газети «Київський телеграф».
Емський указ 1876 р. Олександра ІІ заборонив громади і закрив Південно-Західний відділ Російського географічного товариства. Громади переходять на нелегальну основу.
У 70-80-х рр. ХІХ ст. активізує свою діяльність українська молодь, яка виховувалась у громадах. Молоді громади відходять від культурно-просвітницької діяльності й ставлять собі за мету політичну боротьбу за соціалістичні ідеї та ідеї незалежності чи автономії України.
Видатні члени Київської громади: М.Драгоманов, Ф.Вовк, О.Потебня.
М.Драгоманов – український учений та громадсько-політичний діяч ХІХ ст., один з організаторів «Старої громади» в Києві. Пізніше бере участь і в молодих громадах. Емігрував до Женеви (Швейцарія), де видавав журнал «Громада». Відстоював соціалістичні ідеї. Майбутнє України вбачав у якості автономії в межах демократичної Російської федерації.
У 1892 – 1893 рр. – діяльність таємної організації «Братство тарасівців» (І.Липа, М.Міхновський, В.Шемет), яка ставила за мету здобуття державної незалежності України. «Братство тарасівців» виникло під час відзначення дня народження Т.Шевченка, на могилі великого Кобзаря.
У 1896 р. у Києві було утворене таємне товариство «Молода Україна», члени якого згодом утворили одну з перших українських соціал-демократичних груп.
У 1897 р. з ініціативи В. Антоновича була утворена «Всеукраїнська загальна організація».
