1. Аналітичний правовий позитивізм (Бентам, Остін, Ієрінг, Кельзен).
2. Герменевтика та тлумачення законів.
3. Громадянське суспільство: історичний філософсько-правовий екскурс.
4. Давньогрецька філософія права: Сократ, Платон, Арістотель.
5. Деонтологічна концепція природного права І. Канта.
6. Діалектика права: діалектичний метод та соціально-правові суперечності.
7. Етико-правові ідеї у філософії І. Канта і сучасність.
8. Зміст і структура правової реальності.
9. Історична школа і марксизм як форми правового обʼєктивізму.
10. Концепції відродженого природного права ХХ століття.
11. Критична філософія права К. Маркса та Ф. Енгельса.
12. Методологічні основи філософії права Г.В.Ф. Гегеля.
13. Німецька класична філософія права: загальна характеристика.
14. Основні ідеї і принципи сучасної європейської філософії права.
15. Основні ідеї і принципи сучасної української філософії права.
16. Основні ідеї і принципи філософії права епохи Відродження.
17. Основні ідеї і принципи філософії права Античності.
18. Основні ідеї і принципи філософії права Нового часу.
19. Основні ідеї і принципи філософії права Середньовіччя.
20. Основні ідеї російських філософів права ХІХ-ХХ століття.
21. Основні питання та функції філософії права.
22. Основні теорії співвідношення права і моралі.
23. Особливості використання категорій діалектики щодо аналізу структури та елементів у праві.
24. Перспективи розвитку людської цивілізації і права.
25. Підсвідомі основи злочинної діяльності (З. Фрейд).
26. Позитивізм та його історичні форми в сучасній філософії права.
27. Покарання як філософсько-правова та соціальна проблема.
28. Порівняльний аналіз філософсько-правових поглядів Сократа і Платона
29. Право як засіб реалізації загальнолюдських цінностей.
30. Правова антропологія: антропологічні основи права.
31. Правова епістемологія: категорія істини як центральна категорія правової епістемології.
32. Правова культура: сутність та структура.
33. Правова онтологія: онтологічна природа права та правова реальність.
34. Правосвідомість як проблема філософії права.
35. Предмет філософії права. Значення парадигми новітньої науки для розуміння права.
36. Природне право як ідея та ідеал права.
37. Релігійні витоки держави і права. Церква в системі державно-правових відносин.
38. Римська й середньовічна філософія права.
39. Свобода та відповідальність як цінності. Право як форма свободи.
40. Співвідношення філософії права, загальної теорії права та соціології права.
41. Справедливість як одна з основних правових цінностей.
42. Структура філософії права. Філософсько-правова рефлексія.
43. Суспільний та правовий прогрес, їх основні критерії.
44. Сутність сучасних концепцій природно-правового мислення.
45. Сутність та особливості філософського підходу до права.
46. Сучасна дискусія про предмет філософії права.
47. Теорія природного права Дж. Локка.
48. Теорія справедливості Арістотеля.
49. Теорія справедливості Дж. Роулза.
50. Типологія концепцій природного права Нового часу.
51. Філософія злочину та покарання.
52. Філософія права в системах філософії та юриспруденції.
53. Філософія права в Україні: виникнення, світоглядно-методологічні підстави.
54. Філософія права як наука.
55. Філософські проблеми права і влади у посттоталітарному суспільстві.
56. Філософсько-правові ідеї західноєвропейського просвітництва ХVIII століття: загальна характеристика.
57. Характерні риси правового позитивізму як способу осмислення права.
58. Характерні риси природно-правового мислення як філософського способу осмислення права.
59. Цивілізаційне і специфічно-культурне у правосвідомості.
60. Цінності у праві та право як цінність.
АГРАРНЕ ПРАВО
Аграрне право України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та повʼязаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними субʼєктами.
Ця галузь виникла у 70-х рр. минулого століття, пройшла дискусійний етап свого становлення, утвердилась у комплексну, інтегровану та спеціалізовану галузь права, яка істотно розширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок здійснення в Україні земельної та аграрної реформ.
При вивченні аграрного права студентам необхідно зʼясувати, якою є аграрна політика України. У посланні Президента України до Верховної Ради України підкреслюється, що одним з основних пріоритетів стратегії економічного та соціального розвитку України є здійснення активної аграрної політики, спрямованої на швидке подолання кризових процесів, забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової конʼюктури, зміцнення їхнього фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством.
Метою курсу є ознайомлення студентів з аграрним правом, яке регулює тісно звʼязані між собою земельні, майнові, трудові і управлінські відносини, які складаються в процесі виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій і їх обʼєднань, а також фермерських господарств і громадян, що ведуть особисте підсобне господарство.
Основними правовими інститутами аграрного права є: управління сільським господарством; право власності на землю і землекористування сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств і громадян; право власності в сільському господарстві; правове регулювання організації, оплати, дисципліни і охорони праці в сільському господарстві. Саме основні інститути аграрного права і виносяться на семінарські і практичні заняття для їх грунтовного вивчення.
Знання теоретичних основ і регулюючої ролі аграрного права необхідні юристу будь-якого профілю. Вивчення студентами аграрного права збагачує знаннями аграрної політики нашої держави, підвищує теоретичний і науковий рівень.
Крім того, добра обізнаність в аграрному законодавстві має велике практичне значення. Вона сприяє: правильному застосуванню норм аграрного права в багатогранній діяльності юристів, забезпеченню охорони права власності в сільському господарстві, веденню профілактичної роботи, зміцненню законності в аграрних правовідносинах.
Семінарські і практичні заняття, як і підготовка до них, є активними формами навчального процесу. При підготовці до аудиторних занять студентам необхідно уважно опрацювати навчальну і наукову літературу з конкретної теми, добре вивчити діючі закони та інші нормативні акти, передбачені навчальною програмою і планом семінарських і практичних занять.
Студенти повинні вести робочий зошит, в якому треба конспектувати або реферувати обовʼязкову літературу з теми, записувати детальне розвʼязання задач, занотовувати план виступу тощо.
Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів на запитання плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають грунтуватися на положеннях чинного законодавства.
На семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення, наукові доповіді і повідомлення студентів та виконуватись тестові завдання, що сприятиме поглибленому вивченню студентами аграрного права.
Практичне заняття проводиться у вигляді обговорення розвʼязань задач з дотриманням таких же вимог.
Вирішення задач має здійснюватися тільки у письмовій формі з обовʼязковою аргументацією та посиланням на відповідні правові норми.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
з нати:
- поняття, предмет та особливості методу аграрного права;
- місце аграрного права в загальній системі права;
- основні джерела аграрного права;
- поняття, зміст та види аграрних правовідносин;
- особливості членських і трудових правовідносин у системі аграрних правовідносин;
- організаційно-правові форми управління діяльністю сільськогосподарських підприємств;
- регулювання виробничої, фінансової, господарської та інших видів діяльності сільськогосподарського підприємства;
- правове становище фермерського господарства, сільськогосподарських кооперативів та інших сільськогосподарських підприємств;
уміти:
- орієнтуватися в системі нормативних актів, які регулюють аграрні правовідносини;
- проводити розмежування членських і трудових правовідносин;
- аналізувати та тлумачити аграрне законодавство;
- володіти вмінням застосовувати юридичні засоби захисту права власності.
