Отримання калібрувальних розчинів

№ про би	Калібрувальний розчин натрію пірувату, мл	Дистильована вода, мл	Піровиноградна кислота	Активність АлАТ, нмоль/(с.л)
мкг	мкмоль
	0,05	0,55	4,4	0,05
	0,10	0,50	8,8	0,10
	0,15	0,45	13,2	0,15
	0,20	0,40	17,6	0,20
	0,25	0,35	22,0	0,25

 

Активність АлАТ вираховують за формулою:

 

С × 1000

Активність =

30 × 0,1 [мкмоль/(хв. л) або МО/л]

 

де: С – вміст піровиноградної кислоти, знайденої за калібрувальним графіком (у мкмолях);

1000 – коефіцієнт перерахунку на 1 л сироватки;

0,1

30 – коефіцієнт перерахунку на 1 хв.;

Коефіцієнт перерахунку в нмоль/(с·л) дорівнює 16,67.

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Активність АсАТ у крові зростає через 4-6 год. після інфаркту міокарда і звичайно повертається до норми на 3-7 день. При стенокардії АсАТ залишається в нормі. Зниження нормальних показників амінотрансфераз у плазмі може бути при недостатності вітаміну В₆, а також при нирковій недостатності. Найвища активність АлАТ характерна для захворювань печінки – особливо в інкубаційному періоді інфекційного гепатиту.

Зростання активності ферментів у сироватці крові викликають некроз печінки або їх пошкодження будь-якої етіології, включаючи холестатичну і обструктивну жовтяницю, хронічні гепатити, алкогольний гепатит (АсАТ зазвичай більше АлАТ); вірусні і хронічні гепатити (АлАТ > АсАТ), метастази в печінку і гепатома; інфекційний мононуклеоз; некроз, травма, запальні захворювання серцевого або скелетного м’язу; після гострого інфаркту міокарда АсАТ > АлАТ; тяжке фізичне навантаження, серцева недостатність, тяжкі опіки, тепловий удар, гіпотиреоідизм, молочнокислий ацидоз та ін.

Нормальні значення або незначне підвищення спостерігається при цирозі печінки, неврологічних захворюваннях, церебральному інфаркті, гострому панкреатиті, гемофілії, порушенні процесів всмоктування в кишківнику, ожирінні та ін.

Діагностично важливим є одночасне визначення активності АлАТ і АсАТ та розрахунок коефіцієнта де Рітіса – АсАТ/АлАТ, який в нормі дорівнює приблизно 1,3. При інфекційному гепатиті він нижчий норми, при інфаркті міокарда – вищий норми.

Нормативні величини: для АлАТ – 28-190 нмоль/(с·л)

[0,1-0,68 мкмоль/(год.мл)] при 37 ^оС або 11,4 МО/л.

 

 

Дослід 2. Уніфікований метод визначення креатиніну за кольоровою реакцією Яффе (метод Поппера і співавторів)

Принцип методу. В результаті реакції креатиніну і пікринової кислоти в лужному середовищі утворюється кольорова сполука, інтенсивність забарвлення якої прямопропорційна концентрації креатиніну.

Матеріальне забезпечення: Насичений розчин пікринової кислоти (2 г пікринової кислоти розчиняють в 100 мл гарячої (70-80оС) дистильованої води) залишають на добу при кімнатній температурі, фільтрують, зберігають у темному посуді; основний стандартний розчин креатиніну (8,8 мМ 100 мг креатиніну розчиняють в 100 мл 0,1 н розчину хлоридної кислоти) зберігають у холодильнику з притертим корком; розчин їдкого натрію – 10 г/100 мл; 0,1 н розчин хлоридної кислоти; центрифуга, водяна лазня, фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Хід роботи: 2 мл сироватки змішують в пробірці з 6 мл прозорого насиченого розчину пікринової кислоти. Через 5 хв пробірку поміщають на 15-20 с в кип’ячу водяну баню, потім вміст пробірки центрифугують (або фільтрують). До 4 мл супернатанту додають 0,2 мл розчину NаОН, перемішують і доводять водою до 10 мл. Через 10 хв проби колориметрують при зеленому світлофільтрі (довжина хвилі 530 нм) у кюветі з товщиною шару 20 мм проти контрольної проби. Контрольну пробу готують наступним чином: до 3 мл насиченого розчину пікринової кислоти додають 0,2 мл розчину NаОН і доводять водою до 10 мл. Стандартну пробу готують аналогічно до дослідної, але з тою різницею, що замість сироватки беруть 2 мл робочого стандартного розчину і вміст пробірки не центрифугують.

Розраховують концентрацію креатиніну (Х) за формулою:

Х =

Адосл . Аст.

× 0,088 (ммоль/л)

Х =

Адосл . Аст.

× 88 (мкмоль/л)

 

 

або

 

 

де: А_досл. – екстинкція дослідної проби;

Аст. – екстинкція стандартної проби;

0,088 ммоль/л (88 мкмоль/л) – концентрація креатиніну в стандартній пробі.

Зробити висновки.

Клініко-діагностичне значення. Креатинін – кінцевий продукт обміну креатину. Концентрація креатиніну в крові є досить постійною величиною, що відображає м’язову масу і не залежить від харчування та інших факторів. Креатинін не реабсорбується в ниркових канальцях, тому з діагностичною метою використовується його визначення в крові та сечі для оцінки швидкості клубочкової фільтрації нирок.

У нормі вміст креатиніну у жінок – 0,044-0.097 ммоль/л або 44-97 мкмоль/л; у чоловіків – 0,044-0,115 ммоль/л або 44-115 мкмоль/л. Підвищені показники можуть бути на фоні приймання нефротоксичних препаратів, при лейкемії, гемолізі, кетоацидозі, занижені – при жовтяниці.

Підвищена концентрація креатиніну в крові спостерігається при гострих і хронічних захворюваннях нирок, активній акромегалії, гігантизмі, гіпертиреозі. Зниження даного показника може спостерігатись протягом І і ІІ триместрів вагітності, а також при зменшенні м’язової маси (обумовленому віком або м’язовою дистрофією).