Надходять рослинам безпосередньо;

Адаптивне;

екологічне.

4. Землеробство конкретної природної зони:

біологічне;

екологічне;

богарне;

Зональне.

5. Здатність ґрунту забезпечувати рослини водою, повітрям та поживними речовинами протягом їхнього життя називається:

елементами родючості ґрунту;

родючістю ґрунту;

умовами родючості ґрунту;

сприятливими умовами.

6. Підвищення родючості ґрунту фізичними, хімічними та біологічними методами – це:

знищення бур'янів;

оструктурення;

травосіяння;

Окультурення.

7. Види родючості ґрунту:

штучна, хімічна, біологічна;

Природна, штучна, ефективна;

біологічна, агротехнічна, економічна;

ефективна, агрохімічна, фізична.

8. Родючість ґрунту, що формується в процесі ґрунтотворення:

штучна;

ефективна;

Природна;

економічна.

9. Родючість, що формується в процесі використання землі як засобу сільськогосподарського виробництва, це:

Штучна;

ефективна;

природна;

економічна.

10. Ефективна родючість ґрунту – це:

природна родючість;

забезпечення рослин повітрям та вологою;

забезпечення рослин мінеральними речовинами;

сукупність природної і штучної родючості.

11. Показники родючості ґрунту поділяють на:

меліоративні, агрофізичні, біологічні;

фізико-хімічні, агрохімічні, агрофізичні;

агрофізичні, агрохімічні, біологічні;

біологічні, агрохімічні, фізико-хімічні.

12. До умов родючості ґрунту належать:

поживні речовини;

повітря;

тепло;

фізичні властивості ґрунту.

13. До елементів родючості грунту належать:

поживні речовини, вода;

теплові властивості;

фізичні властивості ґрунту;

чистота поля від бур’янів, хвороб.

14. До агрофізичних показників родючості грунту належать:

наявність у ґрунті мікро- та макроорганізмів, біологічна активність ґрунту;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

вміст поживних елементів, наявність у ґрунті органіки;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ.

15. До агрохімічних показників родючості ґрунту належать:

гранулометричний склад ґрунту;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ, уміст поживних елементів;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

твердість ґрунту, зв’язність та пластичність.

16. До біологічних показників родючості грунту належать:

вміст органічної речовини, біологічна активність ґрунту;

структура ґрунту, об’ємна маса ґрунту, питома маса ґрунту;

сума увібраних основ, реакція ґрунтового розчину, ступінь насичення основами;

гранулометричний склад ґрунту, вміст доступних елементів живлення.

17. Теплові властивості ґрунту:

теплоємність, теплопровідність;

термоізоляція, теплообмін;

теплоємність, теплообмін;

теплопровідність, віддача тепла.

18. Основні водні властивості ґрунту:

вологовіддача, вологомісткість;

водопроникність, випаровування;

водопідіймальна здатність, зволоження;

вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність.

19. Нижня межа доступної вологи для сільськогосподарських культур:

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

20. Кількість води, виражена у відсотках до маси сухого ґрунту:

вологість ґрунту;

капілярна вологоємність;

польова вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

21. Здатність грунту утримувати воду:

вологоємкість ґрунту;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

22. Найбільша кількість води, яку може утримувати ґрунт за умови заповнення всіх пор водою як капілярних, так і некапілярних:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

23. Найбільша кількість капілярно підпертої вологи, яка може вміщуватися в ґрунті в межах капілярної облямівки:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

24. Об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, яка дорівнює найменшій його вологоємкості:

повітроємкість;

повітропроникність;

повітрообмін;

дифузія газів.

25. Здатність ґрунту проводити тепло від більш нагрітих місць до холодніших:

теплоємність;

теплопровідність;

тепловіддача.

26. Найбільшу теплопровідність має:

тверда фаза ґрунту;

рідка фаза ґрунту;

газоподібна фаза ґрунту;

загальна пористість.

27. Аерація ґрунту – це:

процес накопичення повітря в ґрунті;

обмін газами між ґрунтовим та атмосферним повітрям;

об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, що дорівнює його вологоємкості;

процес використання повітря в ґрунті.

28. Повний зміст наукового поняття "шпаруватість ґрунту":

сумарний об’єм капілярних і некапілярних пор у ґрунті;

співвідношення об’ємів твердої фази ґрунту і капілярних і некапілярних пор;

об’єм капілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму ґрунту;

об’єм некапілярних пор, виражений у відсотках до загального об’єму грунту.

29. Оптимальна загальна пористість ґрунту, % від об’єму грунту:

45 – 50;

50 –55;

55 –65;

50 – 60.

30. Будова ґрунту – це:

гранулометричний склад;

співвідношення між об’ємами твердої фази ґрунту і загальною пористістю;

співвідношення між об’ємами твердої та рідкої фази ґрунту;

співвідношення між об’ємами твердої та газоподібної фази ґрунту.

31. Об’ємна маса ґрунту – це:

маса одного см³ сухого ґрунту за непорушеної будови;

маса одного см³ сухого ґрунту;

маса одного см³ ґрунту;

маса одного см³ сухого ґрунту, який не обробляється.

32. Відношення маси відповідного об’єму твердої фази ґрунту до маси такого самого об’єму води за t 4⁰^С:

питома маса ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

структура ґрунту;

будова орного шару ґрунту.

33. Пластичність ґрунту – це:

такий стан ґрунту, за якого він добре обробляється;

здатність ґрунту у зволоженому стані набувати відповідної форми, не утворюючи тріщин, і зберігати її після припинення дії зовнішніх сил;

здатність ґрунту зберігати відповідну форму, утворену в процесі обробітку;

здатність ґрунту добре оброблятися, а також утворювати і зберігати форму;

34. Сукупність агрегатів різної величини, форми, міцності і зв’язності властивих цьому ґрунту:

структура ґрунту;

тверда фаза ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

питома маса ґрунту.

35. Щільність ґрунту, що є оптимальною для рослин, г/см³:

0,8 – 0,9;

0,9 –1,2;

0,9 – 1,3;

1,1 – 1,3.

36. Агрономічно цінними вважаються частинки ґрунту розміром, мм:

понад 5;

від 0,1 до 10;

від 0,5 до 10;

від 0,25 до 10.

37. Розміри ґрунтових агрегатів, які належать до мікроструктури, мм:

понад 5;

Менше 0,25;

понад 10;

від 0,25 до 10.

38. Властивість ґрунту розпадатися на окремі частинки або агрегати:

структура ґрунту;

структурність ґрунту;

питома маса ґрунту;

фізична спілість ґрунту.

39. На які групи поділяються умови середовища:

земні, космічні, агротехнічні;

грунтові, фітологічні, агротехнічні;

грунтові, агрохімічні, агрофізичні;

кліматичні, біологічні, земні.

40. Фактори життя рослин:

вода, тепло, світло, поживні речовини;

вода, тепло, кисень;

світло, тепло, кисень, вода, поживні речовини;

світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини.

41. Фактори життя рослин, до яких належить вода, повітря, поживні речовини:

космічні;

фітологічні;

земні;

біологічні.

42. Фактори життя рослин, до яких належать тепло і світло:

космічні;

земні;

фізичні;

кліматичні

43. Як використовуються рослинами космічні фактори життя:

надходять через повітря;

надходять через ґрунт;

надходять рослинам безпосередньо;

надходять через повітря і ґрунт.

44. Найбідніший на гумус грунт:

чорнозем опідзолений;

світло-сірий лісовий;

темно-сірий лісовий;

чорнозем типовий.

45. Найбільш високий уміст гумусу має тип ґрунту:

дерново-підзолистий;

Чорнозем;

темно-сірий опідзолений;

сірозем.

46. Руйнування верхніх горизонтів ґрунту під впливом води:

деградація;

рекультивація;

ерозія;

перемішування.

47. Положення, що визначають розвиток землеробства як науки і розкривають основні принципи технологій землеробства як галузі виробництва:

принципи використання різних видів с.-г. угідь;

стратегія розвитку с.-г. виробництва прийнята на рівні держави;

розвиток систем землеробства на основі формування ринкових пріоритетів щодо с.-г. продукції;

Закони землеробства.

48. Закон землеробства, що вимагає повернення в ґрунт всіх біологічно важливих елементів, втрачених під час вирощування попередньої культури:

мінімуму, оптимуму, максимуму;

автотрофності рослин;

плодозміна;

Повернення.

49. Закон оптимуму:

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за оптимальної кількості всіх факторів життя рослин;

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за максимальної кількості всіх факторів життя рослин;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

всі фактори життя рослин повинні бути присутні під час формування врожаю і не можуть бути замінені один одним.

50. Закон обмежувального фактора:

рівень урожаю визначається фактором, який знаходиться в недостатній чи надмірній кількості;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

мінімальний фактор життя рослин найбільш продуктивно буде використовуватися тоді, коли інші фактори життя будуть в оптимумі;

для отримання високих і сталих врожаїв та для підвищення родючості ґрунту не допускати зниження вмісту будь-якого фактора до мінімальної кількості.

51. Закон мінімуму, оптимуму і максимуму дійсний для:

елементів живлення, тепла, світла;

тепла;

світла;

води, тепла, світла;

елементів живлення, тепла, світла, повітря, води.

52. Суть закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

не можна замінити одні добрива іншими;

у ґрунт необхідно вносити лише ті добрива, яких там не вистачає;

всі фактори життя рослин рівнозначні і незамінні;

всі фактори життя однаково потрібні рослинам і жоден з них не може бути замінений іншим.

53. Автор закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

Костичев П.А.;

Стебут І.А.;

Вільямс В.Р.;

Виноградов О.П.

54. Автор закону обмежувального фактору життя рослин:

Лібіх Ю.;

Теєр А.Д.;

Лібшер;

Вольні Е.

55. Відповідно до закону сукупної дії факторів, найвищий урожай можна отримати в разі:

забезпеченості рослин поживними речовинами;

забезпеченості рослин водою;

забезпеченості рослин поживними речовинами і водою;

одночасного забезпечення рослин усіма факторами життя.

56. Розробляючи агротехнічні заходи вирощування сільськогосподарських культур у контексті використання законів землеробства, слід звернути увагу в першу чергу на:

забезпеченість рослин поживними речовинами;

забезпеченість рослин усіма факторами життя;

забезпеченість рослин земними факторами життя;

забезпеченість рослин космічними факторами життя.

57. Методи регулювання світлового режиму:

оптимальна густота рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль забур’яненості посівів, напрям рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, хімічна меліорація ґрунтів, запровадження сидератів;

глибина загортання насіння, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту.

58. Методи регулювання водного режиму:

запровадження правильної сівозміни, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, контроль забур’яненості посівів, запровадження чистих та кулісних парів, снігозатримання;

хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин;

правильна система удобрення, запровадження сидератів, формування густоти рослин, напрям рядків під час сівби, вибір схилу, мульчування ґрунту.

59. Методи регулювання поживного режиму:

запровадження науково-обгрунтованої сівозміни, обробітку ґрунту, системи удобрення; хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, запровадження сидератів, запровадження чистих та кулісних парів, контроль забур’яненості посівів;

осушення і зрошення, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин, глибина загортання насіння, формування густоти рослин;

гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, напрямок рядків під час сівби, снігозатримання, вибір схилу, своєчасна сівба с.-г. культур, мульчування ґрунту.

60. Методи регулювання теплового режиму:

осушення і зрошення, обробіток ґрунту, внесення органічних добрив, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль забур’яненості посівів, напрямок рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин.

61. Фактори, що впливають на повітрообмін між ґрунтом і атмосферою:

температура, атмосферний тиск, зміна рівня підгрунтових вод, вітер;

обробіток ґрунту, снігозатримання;

внесення мінеральних добрив;

використання хімічних меліорантів, гербіцидів.

62. Кількість витраченої вологи на створення одиниці сухої речовини рослиною:

коефіцієнт транспірації;

відносна транспірація;

інтенсивність транспірації;

продуктивність транспірації.

63. Кількість сухих речовин, що утворюється з розрахунку на одиницю маси витраченої рослиною води:

коефіцієнт транспірації;

відносна транспірація;

інтенсивність транспірації;

продуктивність транспірації.

64. Тип водного режиму зони Полісся України:

періодично промивний;

непромивний;

Промивний;

осушувальний.

65. Тип водного режиму Лісостепу України:

мерзлотний;

непромивний;

промивний;

періодично промивний.

66. Тип водного режиму у Степу України:

іригаційний;

Непромивний;

промивний;

періодично промивний.

67. Форми води в ґрунті доступні рослинам:

неміцнозв’язана, пароподібна;

гравітаційна, капілярна;

міцнозв’язана, гравітаційна;

кристалізаційна, капілярна.

68. Інтервал польової вологості, за якою найкраще обробляється чорноземний важкосуглинковий ґрунт, %:

10-12;

15-18;

18-20;

25-30.

69. Вміст вуглекислого газу в ґрунтовому повітрі, %:

0,01-0,03;

0,03-0,04;

0,08-0,10;

0,10-10,0.

70. Закон землеробства, що об'єднав теорію фотосинтезу і мінерального живлення рослин:

плодозміни;

повернення поживних речовин;

сукупної дії факторів;

автотрофності рослин.

71. Співвідношення площ посівів різних с.-г. культур, виражених у відсотках до загальної площі сівозміни:

посівна площа;

сівозміна;

структура посівних площ;

система сівозмін.

72. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в полі сівозміни – це:

ротаційна таблиця;

схема сівозміни;

структура посівних площ;

польова сівозміна.

73. Сукупність прийнятих у господарстві різних типів і видів сівозмін:

плодозмінна система землеробства;

травопільна система землеробства;

система сівозмін;

прифермські та лукопасовищні сівозміни.

74. Сівозміна – це:

чергування культур та парів на території;

науково обґрунтоване чергування культур і парів на території;

чергування культур і парів на території та в часі або тільки в часі;

чергування культур у часі і на території.

75. Рівновеликі ділянки сівозмінної території:

поле сівозміни;

парове поле;

вивідне поле;

збірне поле.

76. Частина сівозміни, яка складається з двох-трьох сільськогосподарських культур або чистого пару та однієї – двох культур:

ланка сівозміни;

сівозміна;

тип сівозміни;

вид сівозміни.

77. Проміжок часу, протягом якого культури або пар проходять через кожне поле сівозміни у послідовності, передбаченою її схемою:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

ланка сівозміни;

поле сівозміни.

78. План розміщення культур і парів на полях сівозміни в роки її ротації:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

сівозміна;

тип сівозміни.

79. Сільськогосподарська культура чи пар, що займали це поле минулого року:

передпопередник;

Попередник;

основна культура;

беззмінна культура.

80. Поле сівозміни, на якому окремо вирощують кілька сільськогосподарських культур одночасно:

парове поле;

збірне поле;

вивідне поле;

поле сівозміни.

81. Сільськогосподарська культура, яка займає поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду і використовується для отримання основної продукції:

Основна культура;

проміжна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

82. Класифікація проміжних культур:

післяукісні, підпокривні, післяжнивні;

післяукісні, післяжнивні, озимі проміжні, підсівні;

післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні, підпокривні;

післяукісні, післяжнивні, озимі.

83. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на полі сівозміни, у вільний від основної культури проміжок часу:

проміжна культура;

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура.

84. Проміжна культура, яку вирощують і збирають на полі сівозміни після вирощування основної культури в тому самому році:

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

основна культура;

підсівна культура.

85. Сільськогосподарська культура, яку висівають у полі сівозміни під покрив основної культури:

підсівна культура;

післяукісна культура;

основна культура;

післяжнивна культура.

86. Проміжна культура, яку вирощують у поточному році після збирання основної культури на зелену масу:

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

87. Проміжна культура, яку висівають на початку осені після основної культури, а збирають на зелену масу навесні наступного року до сівби пізніх ярих культур:

післяукісна культура;

підсівна культура;

післяжнивна культура;

озима проміжна культура.

88. Поле сівозміни, вільне від сільськогосподарської культури протягом певного періоду, яке обробляють, удобрюють і утримують у чистому від бур'янів стані:

Пар;

чистий пар;

зайнятий пар;

чорний пар.

89. Класифікація парів:

чорні, ранні, чисті;

чисті, зайняті;

чорні, ранні, зайняті;

чорні, ранні, зайняті, сидеральні.

90. Поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом майже всього вегетаційного періоду:

чорний пар;

Чистий пар;

зайнятий пар;

сидеральний пар.

91. Чистий пар, основний обробіток якого виконують у літньо-осінній період у рік збирання попередника:

зайнятий пар;

Чорний пар;

ранній пар;

кулісний пар.

92. Чистий пар, основний обробіток якого виконують рано навесні наступного року після збирання попередника:

чорний пар;

зайнятий пар;

кулісний пар;

ранній пар.

93. Пар, на якому вирощують парозаймаючі культури:

кулісний пар;

Зайнятий пар;

ранній пар;

чорний пар.

94. Зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво:

кулісний пар;

чорний пар;

ранній пар;

Сидеральний пар.

95. Чистий пар, на якому смугами висівають високостебельні культури для затримання снігу і для запобігання ерозії ґрунту:

ранній пар;

сидеральний пар;

кулісний пар;

зайнятий пар

96. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить основний вид отримуваної рослинницької продукції:

тип сівозміни;

вид сівозміни;

різновидність сівозміни;

клас сівозміни.

97. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить співвідношенням площ окремих груп сільськогосподарських культур і парів:

вид сівозміни;

тип сівозміни;

спеціальна сівозміна;

кормова сівозміна.

98. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі поза сівозміною більше 2-х років поспіль:

беззмінна культура;

повторна культура;

монокультура;

основна культура.

99. Культура, яку вирощують у сівозміні на одному і тому самому полі два роки поспіль:

монокультура;

Повторна культура;

беззмінна культура;

основна культура.

100. Культури дуже чутливі на повторне вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза;

Соняшник, цукровий буряк;

озима пшениця, ячмінь;

сорго, гречка.

101. Середньочутливі до повторних посівів культури:

Озима пшениця, овес;

льон-довгунець, соняшник;

коноплі, тютюн;

цукровий буряк, кукурудза.

102. Культури малочутливі до повторного вирощування в сівозміні:

Картопля, кукурудза;

цукровий буряк, соняшник;

ячмінь, овес;

просо, сорго.

103. Наукові основи правильного чергування культур у сівозміні за класифікацією Д.М. Прянішнікова:

хімічні, токсичні, гумусові;

хімічні, фізичні, біологічні, економічні;

хімічні, фізичні, біологічні, агротехнічні;

хімічні, фізичні, біологічні, меліоративні.

104. Хімічні причини необхідності чергування культур:

система обробітку ґрунту в сівозміні;

більш якісне використання рослинами елементів мінерального живлення у різному співвідношенні та з різних шарів ґрунту;

неоднакова кількість кореневих та післяжнивних решток рослин;

застосування засобів захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб.

105. Біологічні причини, що забезпечують кращі умови росту і розвитку сільськогосподарських культур у сівозміні:

поліпшення поживного режиму ґрунту;

поліпшення водного режиму ґрунту;

поліпшення повітряного режиму ґрунту;

поліпшення фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур та полів сівозміни.

106. Причини фізичного порядку, які обумовлюють перевагу вирощування культур у сівозміні:

зменшення засміченості посівів;

поліпшення поживного режиму ґрунту;

поліпшення боротьби із хворобами с.-г. культур;

поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту.

107. Економічною основою сівозміни є:

раціональна науково обґрунтована структура посівних площ;

науково обґрунтована система обробітку ґрунту;

перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування;

грунтово-кліматичні умови зони.

108. Сівозміна, призначена для вирощування кормових культур:

Кормова;

спеціальна;

польова;

грунтозахисна.

109. Сівозміна, в якій вирощують зернові, продовольчі, технічні й кормові культури:

спеціальна;

кормова;

овочева;

Польова.

110. Сівозміна, в якій вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і технологій вирощування:

кормова;

спеціальна;

польова;

овочева.

111. Кормова сівозміна, розміщена поблизу тваринницьких ферм і призначена для виробництва соковитих і зелених кормів:

лукопасовищна;

Прифермська;

спеціалізована;

спеціальна.

112. Сівозміна, що забезпечує захист ґрунту від водної та вітрової ерозії:

спеціальна;

кормова;

лукопасовищна;

ґрунтозахисна.

113. Найвищий ґрунтозахисний ефект забезпечують:

однорічні трави;

стерня озимих культур;

багаторічні трави;

чорний пар.

114. У структурі посівних площ ґрунтозахисної сівозміни переважають:

чисті пари;

просапні культури;

багаторічні трави;

круп’яні культури.

115. Зерно-трав’яна сівозміна – це:

сівозміна, в якій переважають культури суцільної сівби, що чергуються з просапними культурами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури суцільної сівби, а решта рілля зайнята посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами і однорічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав.

116. Трав’яно-просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, що чергуються з посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, а також є чисті пари та багаторічні трави.

117. Просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій зернові культури чергуються із просапними;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із багаторічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із зерновими та чистим паром;

сівозміна, в якій просапні культури займають більше половини площі ріллі.

118. Сидеральна сівозміна – це:

сівозміна, в якій склад чергування та агротехніка культур забезпечує захист ґрунтів від ерозії;

сівозміна, яка насичена багаторічними травами і зерновими культурами;

сівозміна, яка насичена зерновими культурами, що чергуються з чистим паром та просапними;

сівозміна, в якій одне або декілька полів відводиться для вирощування культур на сидерат.

119. Вид польових сівозмін найбільш придатний для степової зони України:

Зернопарова;

зернопросапна;

зернопаропросапна;

плодозмінна.

120. Вид польових сівозмін найбільш придатний для лісостепової зони України:

зернотрав’яна;

плодозміння;

зернопарова;

просапна.

121. Тип наступної сівозміни: 1– пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – буряк цукровий; 4 – горох; 5 – ячмінь озимий; 6 – соняшник:

Польова;

кормова;

грунтозахисна;

спеціальна.

122. Вид наступної сівозміни: 1 – пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – кукурудза на зерно; 4 – кукурудза на силос; 5 – ячмінь озимий; 6 – соняшник:

зернопарова;

зернопросапна;

Зернопаропросапна;

плодозмінна.

123. Покривна культура для багаторічних бобових трав:

ячмінь;

горох;

льон;

суданська трава.

124. Попередники льону в зоні Полісся:

кукурудза на силос, цукровий буряк;

багаторічні трави, пшениця озима, картопля;

просо, суданська трава;

соняшник, ячмінь.

125. Кращий попередник для пшениці озимої в Лісостепу України є:

багаторічні трави на 1-й укіс;

соняшник;

цукровий буряк;

суданська трава.

126. Розміщення буряків цукрових у сівозміні:

після озимих;

після ярих зернових;

після кукурудзи на силос;

після гороху.

127. Соняшник доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

7-8 років;

5-6 років;

4-5 років;

3-4 роки.

128. Льон доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

2-3 роки;

3-4 роки;

5-6 років.

6-7 років.

129. Оптимально складене збірне поле сівозміни:

кукурудза на силос, льон, горох;

озима пшениця, кукурудза на зерно;

Буряк цукровий, картопля;

багаторічні трави, жито озиме.

130. Освоєною вважають сівозміну, в якій:

встановлено правильне співвідношення між групами культур;

витримана структура посівних площ і розміщення культур по попередниках і передпопередниках відповідає прийнятій схемі чергування;

дотримуються розміщення культур відповідно до прийнятої схеми.

131. Найвища азотфіксуюча здатність у культури:

Люпин;

соя;

горох;

квасоля.

132. Оптимальна ланка сівозміни для соняшнику:

кукурудза на зерно, ячмінь, соняшник;