Із сучасним розвитком заповідної справи пов'язані такі її наукові основи як з'ясування та підвищення ролі природно-заповідних територій як важливої складової сталого розвитку держави та побудови її екологічної мережі.
Ідея сталого розвитку була проголошена вищезгаданою конференцією ООН у Ріо-де-Жанейро. Для України принципи, проголошені там, є важливими та актуальними. Їх головна методологічна передумова – пріоритет проблем соціально-економічного прогресу та якості навколишнього середовища. Ці дві складові підсилюють та доповнюють одна одну. Для забезпечення сталого розвитку держави необхідним є створення здорового природного життєвого середовища для людини, збереження і примноження біорізноманіття.
В аспекті розвитку заповідної справи в т.ч. розвитку природно-заповідної мережі показниками сталого розвитку є:
1. Значна площа природно-заповідної території в абсолютній та відносній кількості (для країн Центральної Європи вона складає в середньому 6-8 % території держави).
2. Формування природно-заповідної мережі, яка стане "зеленим каркасом" екологічної мережі України.
3. Належний якісний (категорійний) склад природно-заповідної мережі, яка має об'єднувати крім науково цінних територій із режимом суворої заповідності та унікальних об'єктів, також поліфункціональні об’єкти та території із регламентованим режимом. Все це обумовлює можливість збереження різних груп біорізноманіття.
4. Наявність програми перспективного розвитку заповідної мережі держави, яка б враховувала попередні показники та їх позитивний розвиток.
5. Створення мережі міждержавних природно-заповідних територій, що в Європі з'єднують між собою заповідні мережі різних країн.
До появи в 1990-х роках концепції створення екологічної мережі стратегії охорони живої природи були спрямовані на індивідуальну та територіальну охорону, насамперед видів, у подальшому – екосистем та ландшафтів. Оскільки всі існуючі природно-заповідні території мають острівний локалізований характер, в рамках Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття було прийнято рішення про створення європейської екологічної мережі, що випливає з ідеї цілісності природи, взаємопов'язаності і нерозривності її складових систем всіх рангів (Розбудова..., 1999). Екологічна мережа є комплексною багатофункціональною системою, основними функціями якої є збереження біорізноманіття, стабілізація екологічної рівноваги, покращення стану довкілля і врешті – стабільний розвиток держави. Ще раз необхідно підкреслити, що в основі екологічної мережі лежить природно-заповідна мережа, яку складають численні природно-заповідні території та об'єкти різних категорій.
Екологічні мережі різних країн Європи з'єднані міждержавними природно-заповідними територіями. Нині в Європі їх нараховується більше 50, а в світі – більше 100. Міжнародний союз охорони природи надає важливого значення створенню таких територій, які об'єднують країни в їх зусиллях щодо вивчення та збереження біорізноманіття. Розвиток заповідної справи України враховує ці міжнародні положення. Оптимізована мережа природно-заповідних територій України повинна виконувати екологічну та соціальну функції, які зростуть при побудові екологічної мережі, центром якої буде природно-заповідна мережа.
Природно-заповідна мережа України, розвиваючись якісно та кількісно, зберігає як класичні наукові підвалини заповідної справи, так і розвиває сучасні підходи, що базуються на міжнародному та європейському науковому досвіді.Контрольні запитання:
- Перерахуйте основні наукові напрямки ведення заповідної справи.
- У чому полягає сучасність наукових поглядів Г.Конвенца, В.В.Докучаєва, В.І. Талієва, Г.О. Кожевнікова на розвиток природоохоронних територій?
- Як проблема сталого розвитку пов’язана із заповідною справою?
Розділ 2
