Основні типи уроків з біології, їх завдання і структура

Цьому питанню присвячено чимало досліджень педагогів і методистів-біологів. Загальновідомою є ти­пологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

· урок засвоєння нових знань;

· урок формування вмінь і навичок;

· урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;

· урок узагальнення й систематизації знань;

· урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;

· комбінований урок.

Уроки засвоєння нових знань передбачають вивчення нового мате­ріалу, його закріплення й повторення. Основне завданням таких уро­ків — вивчення нового матеріалу. Структура уроків варіативна, але пе­редбачає такі загальні етапи:

1. організаційний момент;

2. актуалізація опорних знань;

3. мотивація навчально-пізнавальної діяльності;

4. вивчення нового матеріалу;

5. закріплення вивченого матеріалу;

6. домашнє завдання.

Структура уроків даного типу може суттєво змінюватися залежно від особливостей змісту навчального матеріалу, конкретно-педагогіч­них умов. Оскільки головною педагогічною метою уроку є засвоєння нових знань, то в його структурі немає етапу перевірки домашнього зав­дання. Взагалі структура розглядуваних уроків відображує специфіку організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і керівництва нею з боку вчителя з урахуванням специфіки змісту біологічного матеріа­лу, який вивчається.

Метою уроків узагальнення й систематизації знань є повторення, закріплення й систематизація знань. Вони проводяться після вивчення однієї або кількох тем, коли потрібно звести розрізнені знання в певну цілісну систему, й мають таку структуру:

1. постановка завдань уроку;

2. повторення основних питань теми;

3. виявлення провідних ідей і систематизація знань навколо основ­
них понять, їх подальший розвиток і поглиблення;

4. обговорення найскладніших питань теми;

5. підбиття підсумків.

Узагальнення знань на уроці біології може відбуватися через роз­криття суті, закономірностей, зв'язку окремих предметів та явищ у ме­жах якогось цілого. Загальний характер предметів та явищ визначається за допомогою таких розумових операцій, як аналіз, синтез, індукція, дедукція. Тому на узагальнювальних уроках запитання й завдання уч­ням мають бути спрямовані на формування вмінь порівнювати, уза­гальнювати, аналізувати, а також на розвиток розумової діяльності. Мета узагальнювальних уроків може бути досягнута завдяки прове­денню їх у формі кіноуроків, конференцій, лекцій, рольових ігор, се­мінарських занять тощо.

Головною метою уроку перевірки, оцінки та корекції є контроль знань, умінь і навичок учнів. Такий урок проводиться зазвичай напри­кінці вивчення теми, а якщо тема велика, то посеред неї. На контроль­но-перевірному уроці може використовуватися фронтальна та інди­відуальна діяльність учнів. Такий урок можна розпочати вступною фронтальною бесідою для активізації діяльності учнів, згодом — перейти до індивідуальної перевірки знань, умінь і навичок, а завершити — письмовою самостійною роботою. Важливо під час перевірки знань використовувати диференційований підхід, ураховуючи індивідуаль­но-типологічні особливості та рівень підготовки учнів.

Уроки формування вмінь і навичок та уроки комплексного застосу­вання знань, умінь і навичок у чистому вигляді в процесі викладання біології використовуються рідше. Проте деякі етапи цих уроків залеж­но від їхньої дидактичної мети можуть включатися до структури уро­ків інших типів.

У практиці роботи вчителів біології широко використовуються ком­біновані уроки, їхня структура залежить від завдань, які розв'язувати­муться на них. На етапі перевірки домашнього завдання вчитель біоло­гії може використовувати різноманітні методи контролю (індивідуаль­не усне опитування, фронтальна бесіда, письмова самостійна робота, біологічний диктант тощо), а під час вивчення нового матеріалу — різ­номанітні словесні й наочні методи навчання, а також лабораторно-практичний. Уроки цього типу доцільно проводити лише в початкових і частково — в середніх класах, бо за 45 хв майже неможливо розв'яза­ти кілька дидактичних завдань. У зв'язку з цим у старших класах ефек­тивніші одноцільові уроки.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетради­ційні уроки, наприклад уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-віктори-ни, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уро-ки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими кла­сифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сфер людської діяль­ності — гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здо­бувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здіб­ності, вчаться спілкуватися, робити висновки.