Основні адаптації рослинних та тваринних організмів до водного та наземного середовища.

Особливості адаптації рослин до водного середовища. Водні рослини мають значні відмінності від наземних рослинних організмів. Так, здатність водних рослин поглинати вологу і мінеральні солі безпосередньо з навколишнього серед відбивається на їх морфологічної і фізіологічної організації. Характерним для водних рослин є слабке розвинувши тя провідної тканини і кореневої системи. Коренева системою служить головним чином для прикріплення до підводного субстрату та не виконує функції мінерального живлення і водопостачання, як у наземних рослин. Харчування ж водних рослин здійснюється всією поверхнею їх тіла.

Значна щільність води дає можливість існування рослин у всій її товщі. У нижчих рослин, що заселяють різні шари і провідних плаваючий спосіб життя, для цього є спеціальні придатки, які збільшують їх плавучість дозволяють їм утримуватися в підвішеному стані. Вищий гидрофіти мають слабо розвинуту механічну тканину. Гідрофіти відрізняються великою поверхнею листя при малому загальному обсязі рослини, що забезпечує їм інтенсивний газообмін при нестачі розчиненого у воді кисню та інших газів.У ряду водних організмів розвинена різнолистний, або Гетерофілія. Так, у сальвініі (Salvinia) занурені листя забезпечують мінеральне живлення, а плаваючі – органічне.

Важливою особливістю адаптації рослин до проживання в водної середовищі є й те, що листя, занурені у воду, як правило, дуже тонкі. Часто хлорофіл в них розташовується в клітинах епідермісу, що сприяє посиленню інтенсивності фотосинтезу при слабкому освітленні. Такі анатомо-морфологічні особливості найбільш чітко виражені у водяних мохів (Riccia, Fontinalis), валиснерия (Vallisneria spiralis), рдестов (Potamageton). Від вимивання у водних рослин з клітин мінеральних солей або вилуговування захистом є виділення спеціальними клітинами слизу та освіта ендодерми з більш товстостінних клітин у вигляді кільця.

Відносно низька температура водного середовища обумовлює відмирання вегетуючих частин у занурених у воду рослин після утворення зимових нирок і заміну літніх тонких ніжних листя жорсткішими і короткими зимовими. Низька температура води негативно позначається на генеративних органах водних рослин, а висока її щільність утрудняє перенесення пилку.

У водному середовищі світла найбільше у верхніх шарах. Тому тут поширені зелені рослини. А глибоководні тварини, наприклад деякі риби і черви, живуть на глибині кількох кілометрів.Мешканці водного середовища дихають киснем, розчиненим у воді. Проте його у водному середовищі значно менше, ніжу наземно-повітряному.

Вода — середовище життя багатьох організмів. Із тваринних організмів водного середовища зазвичай першими згадуємо риб. І справді, все їх життя проходить у воді. Вони можуть швидко переміщуватися в ній на великі відстані. Мешканці водного середовища— раки, краби, морські зірки — не лише переміщуються у воді, ай можуть пересуватися по дну. Серед тварин водного середовища еістоти, які швидше нагадують рослини, наприклад корали. Вони прикріплюються до дна водойми. У водному середовищі мешкають і теплокровні тварини. Та найбільше у водному середовищі бактерій та одноклітинних водоростей.

Пристосування організмів до життя і переміщення у водному середовищі. Риби і раки дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер. Кити і дельфіни живуть постійно у воді, але дихають атмосферним повітрям. Тож час від часу тварини виринають із води, щоб вдихнути повітря. Жаби дихають легенями на суходолі і шкірою — у воді. Тюлені, моржі перед зануренням у воду роблять глибокий вдих, набираючи в легені повітря.Проживання у водному середовищі вплинуло на будову органів руху. Риби рухаються за допомогою плавців, водоплавні птахи, бобри і жаби — за допомогою кінцівок, що мають перетинки між пальцями. Тюлені й моржі мають широкі ласти. Якщо на крижинах вони доволі неповороткі, то у воді — спритні й швидкі, у жуків-плавунців плавальні ніжки нагадують весла.