Як незалежна держава Україна прагне встановити добрі відносини з усім світовим співтовариством. Цьому сприяє обрання Україною статусу неприєднання до будь – яких військових блоків, добровільна відмова від володіння ядерною зброєю.
Взаємозв’язки України з іншими державами відбуваються на двох рівнях - на рівні міжнародному і на рівні двосторонніх відносин.
Україна співробітничає з багатьма міжнародними організаціями, при тому будучи одним з фундаторів окремих з них. Так, вона була серед засновників ООН у 1945 р. У Генеральній Асамблеї ООН Україна має рівні права з усіма членами, декілька разів обиралася непостійним членом Ради Безпеки.
Україна - активний учасник у головному економічному органі ООН – Економічній і соціальний раді (ЕКОСОР), а також в ЮНІДО, ЮНКТАД та інших, пов’язаних з економікою. Після здобуття незалежності Україна вступила у 1992 році до таких могутніх у світовій економіці організацій, як Міжнародний валютний фонд та Світовий банк
Міжнародний валютний фонд є найбільшим серед міжнародних організацій кредитором України, його частка становить 60%. За станом на 1999 рік МВФ виділив Україні кредитів на суму у 4, 8 млрд. дол. Вони спрямовані на економічну трансформацію в Україні: перш за все - на покриття дефіцитів платіжного балансу й погашення внутрішнього боргу. Завдяки кредитам МВФ вдалося приборкати гіперінфляцію та ввести в обіг нову грошову одиницю – гривню. Стабілізація гривні у 2000 – 2001 роках відбувалася також не без допомоги МВФ. МВФ регулює потоки капіталу між державами світу: члени МВФ умовно поділяються на країни – донори (це розвинені країни) і країни – споживачі допомоги, до яких належить і Україна. Хоча квота України в МВФ становить лише 0, 7 %, її членство у цій організації дуже важливе для нашої держави, причому не тільки через можливість безпосередньо отримувати від неї кредити. Фонд не лише впливає на ситуацію світового валютно–кредитного ринку. Від позицій Фонду багато в чому залежить політика комерційних банків та інших кредитних закладів. Неурівноваженість української економіки сприймається як істотний ризик для надання кредиту. Авторитет МВФ створює так званий “ демонстраційний ефект ” – тобто пом’якшує цей ризик.
Україна є членом всіх структур Світового банку: міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародної фінансової корпорації (МФК); Міжнародної асоціації розвитку (МАР) та багатосторонньої агенції гарантування інвестицій (БАГІ). Серед міжнародних кредитно-фінансових оргацій МБРР є другим після МВФ кредитором України. Його частка становить 33% всіх позик. Кошти використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані також на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту. Умови надання кредитів від Світового банку більш сприятливі. Термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років (для країн ІІІ категорії, де рівень доходів нижче середнього). За рахунок Світового банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2 895 млн. дол. та 15 млн. нім. марок. Значне місце займають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі, на реконструкцію сільського господарства, впровадження ринкових відносин в аграрнопромисловому комплексі.
Третьою організацією за обсягом кредитів України є Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Позики його безпосередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їх частка прямується на підтримку приватних малих і середніх підприємств. ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаються за умов ринкових ставок. За обсягом кредитів банку Україна посідає друге місце. В галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно харчову промисловість, видобуток нафти й газу, агробізнес, телекомунікації, портове господарство, а також вкладає кошти у фінансову сферу. Україна прагне увійти до глобальної організації – СОТ (світова організація торгівлі), чи СТО (світова торгівельна організація). Те, що Україна не є її членом, суттєво погіршує її позиції у міжнародній торгівлі, оскільки країни – члени цієї організації (а їх більшість серед країн світу), підвищують тарифні ставки, обмежують імпортні квоти, ставлять інші перепони для країн не членів. Україна подала заявку про вступ до ГАТТ (так називалася ця організація раніше) ще у 1993 р. З 1997 року йдуть двосторонні переговори майже з 30-ма країнами – членами СОТ.
Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу. Бажання України не реалізується через невідповідність економічного механізму України нормам і вимогам ЄС. У 1994 році була підписана угода про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною. Вона набула чинності у 1998 році. Основні пункти угоди: розвиток тісних політичних стосунків шляхом постійного діалогу з політичних питань; сприяння торгівлі та інвестиціям гармонійним економічним стосункам; забезпечення основ для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва; підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та завершення переходу до ринкової економіки. У 1999 році була прийнята “Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України”, мета якої - сприяння демократичним перетворенням в Україні як фактора зміцнення миру, стабільності та процвітання в Європі.
Один з напрямків співробітницва України з ЄС є програма ТАCІS – Технічна допомога СНД. Зокрема, на економічні реформи в Україні виділено гранти для 32 проектів (проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні та інше). ТАСІS передає ноу-хау, яким володіють державні й приватні організації, що дозволяє сполучати досвід з професійними знаннями й навичками на місцях.
Тема 3.
