Парша яблуні та груші. Збудники – гриби (на яблуні Venturia inaequalis, на груші V.pirina).
Уражує листя, плоди й пагони. Проявляється на листках яблуні з верхнього, а на листках груші з нижнього боку у вигляді темно-сірих округлих плям з оливковим нальотом. На плодах плями дрібні, округлі, уражена тканина руйнується, корковіє. Плоди деформуються, розтріскуються, загнивають і передчасно опадають.
Передзбиральне ураження плодів за умов тривалої дощової погоди спричинює «комірну паршу», що призводить до їх в’янення та загнивання під час зберігання.
На пагонах – невеликі набряки на корі, верхівки пагонів засихають. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються в ущільнених, погано провітрюваних насадженнях, а також у садах з високими загущеними деревами.
Джерела інфекції – уражене листя, уражена тканина кори і пагонів.
Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, заорювання або згрібання опалого листя, видалення і знищення уражених пагонів, проріджування крони дерев, уникнення високих норм азотних добрив, своєчасне та якісне застосування фунгіцидів.
Борошниста роса. Збудник – гриб Podosphaera lencotricha. Уражує листки, пагони, суцвіття.
Перші ознаки хвороби проявляються відразу після цвітіння у вигляді борошнисто-білого нальоту. Листки деформуються, листкові пластинки на краях закручуються вниз, втрачають тургор, засихають і обпадають. Верхівки уражених пагонів згинаються і засихають. Уражені суцвіття відстають у розвитку, квіти деформовані.
Джерела інфекції – грибниця гриба в листкових і плодових бруньках. Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, дотримання високої агротехніки в садах, уникнення загущення крон, обмеження внесення азотних добрив, видалення уражених пагонів під час обрізки взимку, застосування фунгіцидів.
Моніліоз, або плодова гниль. Збудники – гриби з роду Monilia.
Проявляється у вигляді плодової гнилі. На поверхні плодів, що загнили, утворюється спороношення гриба у вигляді відносно великих (2-3 мм) світло-жовтих подушечок, розміщених концентричними кільцями. Розвитку хвороби сприяє відносна вологість повітря понад 75% і температура 24-28°С, а також пошкодження покривних тканин плодів шкідниками. Уражені плоди часто зморщуються і засихають (муміфікуються).
Шкідливість хвороби полягає в загибелі суцвіть, а також втраті значної частини врожаю не лише в саду, а й під час зберігання.
Джерело інфекції – муміфіковані плоди. Захисні заходи передбачають заорювання рослинних решток, знімання з дерев муміфікованих плодів, си-стематичне збирання падалиці, обробку фунгіцидами.
Чорний рак яблуні. Збудник – гриб Sphaeropsis malorum. Одна з най-шкодочинніших хвороб плодових культур.
Сильніше проявляється в старих запущених садах. Уражує кору штамбів і скелетних гілок. Часто уражуються також листки, квіти, зав’язь, плоди. На корі проявляється у вигляді вдавлених некротичних плям, відмежованих від здорової кори чітко вираженою щілиною. Кора чорніє, на ній – поздовжні і поперечні тріщини. З часом кора відпадає і утворюються рани з характерними концентричними наростами та сажковим нальотом. Хвороба набуває хронічного характеру, спричинюючи різке зниження врожаю і загибель дерев. Зараженню рослин сприяють різні пошкодження кори, а також сонячні та сонячно-морозні опіки.
Джерело інфекції – грибниця в корі уражених дерев.
Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, попередження різноманітнмх пошкоджень кори штамбів і гілок, викорчовування та видалення старих і хворих дерев, побілку штамбів і скелетних гілок вапняним молоком з додаванням мідного купоросу навесні та восени.
Звичайний рак яблуні. Збудник – гриб Dialonectria galligena.
Проявляється у вигляді наростів на штамбах, скелетних і напівскелетних гілках. Розрізняють відкриту і закриту форми ураження. При відкритій – на штамбах і гілках рани з оголеною потемнілою деревиною, на краях яких утворюються горбкуваті напливи. При закритій – нарости і напливи закривають рану, на них утворюються глибокі щілини без оголення деревини. У тканини рослини збудник проникає через різні пошкодження кори. Хронічне захворювання зумовлює порушення функцій провідної системи.
Джерело інфекції – грибниця і перитеції в корі уражених дерев.
Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, попередження пошкоджень кори та належний догляд за насадженнями.
