Фітофтороз. Збудник – гриб Phytophtora infestans.
Хвороба виявляється на листках, стеблах, плодах. Перші симптоми фітофторозу на рослинах помідорів можна виявити через 1,5-2 тижні після появи його на посівах картоплі.
На листках, переважно по краях, з’являються бурі плями, а з нижнього боку – наліт. Уражені листки швидко засихають, а в дощову погоду - гниють. На черешках і стеблах плями бурі, видовжені, без нальоту. На плодах з’являються коричнево-бурі тверді, з нерівною поверхнею розпливчасті плями без нальоту спороношення. Плоди швидко загнивають, стають повністю непридатними для споживання.
Розвитку хвороби сприяють холодні ночі й порівняно теплі дні за високої вологості повітря (часті дощі, тривалі тумани і великі роси).
Джерела інфекції – уражене насіння і рослинні рештки уражених рослин. Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, просторову ізоляцію від посадок картоплі, знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.
Альтернаріоз, або рання суха плямистість. Збудник - гриб Alternarіa solani. Хвороба виявляється на листках, черешках і плодах. На листках, починаючи з нижніх, з’являються сухі, округлі з вираженою зональністю бурі плями до 5-8 мм у діаметрі. Плями зливаються, охоплюючи значну частину листкової пластинки. За вологої погоди на плямах утворюється темно-бурий оксамитовий наліт. Уражені листки завчасно засихають і опадають. На плодах - плями темно-бурі, округлі, вдавлені, з темним, майже чорним, оксамитовим нальотом, розміщені здебільшого біля плодоніжок або в місцях механічних ушкоджень. Такі плоди швидко загнивають. Інтенсивному поширенню і розвитку хвороби сприяє спекотна погода з періодичними дощами і рясними росами.
Джерело інфекції - уражені рослинні рештки, насіння.
Захисні заходи передбачають вирощування стійких сортів, просторову ізоляцію від посадок картоплі, знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.
Септоріоз, або біла плямистість листків. Збудник - гриб Septoria lycopersici. Уражує листя, зрідка стебла і плоди. Перші ознаки хвороби проявляються на сіянцях та розсаді у вигляді бруднувато-білих плям з темним обідком і численними темними крапками (спори гриба). Листки жовтіють і засихають, що призводить до значного зниження врожаю. Розвитку хвороби сприяє волога тепла погода.
Джерело інфекції – уражені рослинні рештки. Захисні заходи передбачають вирощування відносно стійких сортів, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.
Фузаріозне в’янення. Збудник - гриб Fusarium oxysporum. Уражуються рослини на всіх етапах органогенезу. Однак хвороба найбільш шкодочинна при ураженні дорослих рослин на початку плодоношення.
Перші симптоми хвороби проявляються у вигляді пожовтіння і в’янення нижніх листків. В’янення швидко поширюється угору на всю рослину, призводить до її загибелі. Іноді рослини не гинуть, однак вони пригнічені, відстають у рості, малопродуктивні. На поперечному зрізі стебла хворих рослин добре помітно темне забарвлення судин, оскільки гриб паразитує у судинній системі рослини.
Джерело інфекції - уражені рослинні рештки, ґрунт. Зараження рослин відбувається через корені. Поширюється збудник розсадою, ґрунтообробним реманентом, поливною і дощовою водою. У теплиці патоген потрапляє із зараженим ґрунтом.
Захисні заходи передбачають знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.
Вертицильозне в’янення (вілт). Збудник - гриб Vertiсіllium albo-atrum. Перші симптоми захворювання проявляються в період утворення плодів. Нижні листки спочатку жовтіють, згодом на них з’являються бурі плями із світло-бурою облямівкою. На відміну від фузаріозного, в’янення відбувається повільно. Рослини в’януть, однак їх тургор вранці та у похмуру вологу погоду відновлюється. З настанням спекотної погоди в’янення посилюється. На поперечному розрізі стебел добре помітне побуріння судинного кільця.
Джерело інфекції - уражені рослинні рештки і ґрунт.
Захисні заходи передбачають знезараження насіння, застосування фунгіцидів, видалення рослинних решток.
Чорна бактеріальна плямистість, або бородавчастість. Збудник - бактерія Xanthomonas campestris pv. vesicatoria.
Хвороба поширена скрізь, уражує рослини помідора як у відкритому, так і у закритому ґрунті впродовж усієї вегетації. Виявляється на листках, черешках, стеблах і плодах.
На листках з’являються численні дрібні водянисті плями з жовтуватою облямівкою, які швидко збільшуються у розмірі і набувають темного, майже чорного забарвлення. На черешках і стеблах плями чорні, видовжені.
Уражені рослини погано розвиваються, мають пригнічений вигляд, час-то гинуть. На зелених плодах спочатку з’являються темні опуклі цятки з водянистою облямівкою, а на зрілих плодах вони стають чорними, блискучими, опуклими, неправильної форми. При сильному розвитку хвороби плями вкривають значну частину плоду, істотно погіршуючи товарні і смакові якості. Часто тканина плодів під плямами загниває, утворюючи глибокі виразки.
Патоген поширюється краплинами дощу, водяними бризками при поливі, комахами, вітром. Хвороба інтенсивно розвивається за умов теплої погоди з невеликими частими дощами.
Джерела інфекції - неперегнилі рослинні рештки і насіння.
Бактеріальний рак. Збудник - бактерія Corynebacterium michiganense pv. michiganense.
Уражуються рослини у будь-якому віці. Хвороба розвивається дуже повільно; на рослинах, уражених у молодому віці, симптоми починають проявлятися в період плодоутворення. В окремих випадках в’януть і гинуть молоді рослини.
Розрізняють два типи ураження рослин: дифузне і місцеве (локальне). При дифузному типі уражується судинна система, що призводить до в’янення рослин і зараження внутрішніх тканин плодів. Часто в’янення супроводжується засиханням листків. На черешках, стеблах - темні смужки, тріщини або виразки, на поперечному зрізі стебла - ураження судин. Плоди стають потворними, насіння набуває темного забарвлення і втрачає схожість.
При місцевому (локальному) типі ураження на листках, черешках, плодоніжках з’являються дрібні коричневі виразки і тріщинки. На плодах - плями округлі, світлі, з темною серединою, що мають вигляд «пташиного ока».
Найсприятливішими умовами для поширення й розвитку хвороби є тепла дощова погода і загущені посадки помідорів, що погано провітрюються. Під час вегетації рослин хвороба поширюється комахами, краплями дощу, інвентарем.
Основне джерело інфекції - уражені неперегнилі рослинні рештки і насіння. Захисні заходи передбачають знезараження насіння та видалення рослинних решток.
Мозаїка. Збудник - вірус Tabaco mosaic vinis (Nicotiana virus).
Проявляється мозаїка здебільшого на листках, рідше - на плодах у вигляді чергування світло- і темнозабарвлених ділянок.
За умов недостатньої освітленості і підвищеної вологості грунту, а також надлишкового азотного живлення хвороба провляється у вигляді внутрішнього некрозу плодів, а за недостатньої освітленості, низької вологості і знижених температур - у вигляді ниткоподібності і папоротеподібності листків.
Джерело інфекції - насіння, ґрунт, де патоген може зберігатися у вільному вигляді, часто у вигляді кристалів або адсорбованим на ґрунтових колоїдах.
Стрик (штрихуватість, некротична смугастість). Збудники - віруси Таbасо mosaic virus, Potato virus X, Potato virus Y.
Загальним характерним симптомом хвороби є утворення некротичних плям, смуг на стеблах, листках, черешках, плодах. На листках плями дрібні, кутасті, на черешках - червоно-коричневі штрихи і смужки. Листки стають крихкими і засихають.
На стеблах - темно-коричневі штрихи завдовжки 2-3 см і до 5 мм зав-ширшки. На плодах - темно-коричневі поверхневі некротичні плями неправильної або продовгуватої форми. Плоди розтріскуються, утворюються виразки. Іноді плоди зморщуються, розм’якшуються, деформуються і повністю відмирають.
Поширення хвороби відбувається контактно-механічним шляхом при догляді за рослинами, комахами (попелицями), через кореневу систему (при гідропонній культурі помідорів).
Джерела інфекції - насіння, неперегнилі рослинні рештки, залишки помідорів, заражені бульби картоплі.
Бронзовість, або плямисте в’янення. Збудник - вірус Tomato spotted wilt virus.
Уражуються листки, стебла, плоди. Молоді листки хворих рослин набувають бронзового або брудно-фіолетового відтінку, згодом на них з’являються брудно-фіолетові або бронзові плями й кільця, зигзагоподібні смуги, що зливаються. Листки некротизуються, в’януть, засихають і опадають. При ураженні молодих рослин спостерігається відмирання верхівки, однак вони не гинуть - хвороба виявляється у вигляді жовтуватої мозаїчної крапчастості, плоди не утворюються.
На достигаючих плодах - бурі плями, що чергуються з червоними. На зелених плодах - плями у вигляді концентричних кілець блідо-зеленого або коричневого забарвлення.
Від хворих до здорових рослин вірус передається тютюновим трип-сом.
Джерело інфекції - тютюновий трипс, в організмі якого вірус зберігається тривалий час.
Стовбур. Збудник - мікоплазмовий організм.
Проявляється спочатку на верхівках рослин у вигляді зміни забарвлення листків до червонуватого чи фіолетового відтінку. Нижні листки редуковані (папоротеподібні), стирчать догори.
Найбільш характерна ознака - позеленіння або зростання квіток і здерев’яніння плодів.
Поширюються мікоплазми різними видами цикадок. З насінням і соком патоген не передається, у рослинних рештках не зберігається.
Верхівкова гниль. Непаразитарне функціональне захворювання.
Уражуються молоді, ще недозрілі плоди. Проявляється на верхівках плодів у вигляді водянистих плям, які розростаються, стають темними, вдавленими. За умов підвищеної вологості тканина під плямами розм’якшується, загниває. Уражені плоди втрачають товарну і смакову цінності, часто опадають.
Основною причиною виникнення хвороби вважається недостатня забезпеченість рослин вологою у період плодоутворення. Внаслідок цього тканини на верхівці плоду відмирають. Хвороба інтенсивніше розвивається за умов дефіциту кальцію і надлишку магнію у ґрунті.
Часто зустрічається схожа з непаразитарною верхівковою гниллю хвороба помідорів, що спричинюється бактерією Pseudomonas persicum. Вона, як правило, виникає не на зелених, а на зрілих плодах, які тривалий час лежать на поверхні ґрунту. Крім того, виявляється у вигляді не сухих, а мокрих плям.
