Навичка письма тісно пов’язана з навичкою читання. Якщо дитина погано читає, то їй буде важко оволодіти письмом. Цей взаємозв’язок полягає в тому, що: уроки письма безпосередньо йдуть за уроками читання; на уроках читання і письма приділяється велика увага роботі з розрізною азбукою, рухомими складами.
Навичка письма – дуже складна. Навчаючись писати, першокласник має оволодіти трьома основними групами навичок письма. 1) технічними – уміння правильно користуватись письмовим приладдям; 2) графічними – правильно зображувати букви поєднувати букви у складі; 3) орфографічними – визначати звуковий і буквений склад слів, написання яких збігається з вимовою.
Навчання письма в сучасній школі спирається на Зошит для письма з друкованою основою, які складаються з трьох частин: добукварної, букварної та післябукварної.
Навчання письма в період оволодіння грамотою здійснюється такими методами: Лінійний метод передбачає використання зошитів з графічною сіткою.Копіювальний метод використовується при виправленні допущених помилок.Тактовий (або ритмічний). Аналітико-синтетичний метод застосовується в школі при навчанні за букварем. За цим методом навчання письма проходить у тій послідовності, яка подається у букварі для навчання читати, а не за порядком складності написання букв, оскільки навчання читання і письма відбувається одночасно. Письмо букв чергується з письмом складів, слів, словосполучень, невеличких речень. Генетичний метод. Навчання будується на основі приєднання нових елементів до вже відомих і раніше засвоєних.
Основні вимоги до техніки і засобів письма.
Уміння дитини користуватись правильними прийомами письма називають технічними навичками. До них належать: дотримання гігієнічних правил письма, вміння правильно користуватись письмовим приладдям, координувати рухи руки.
Вміння правильно сидіти при письмі, правильно тримати ручку і зошит – основа чіткого і красивого письма. Нестійкість і коливання в нахилі і висоті букв говорять про те, що дитина не оволоділа однією з технічних сторінок письма.
Післябукварний період.
Післябукварний період дуже важливий і відповідальний. Це перехідний етап, протягом якого закріплюється те, що засвоєно у букварний період і проводиться підготовка дітей до роботи за Читанкою та Рідною мовою (підручники).
Основне завдання післябукварного періоду – удосконалення вміння читати, писати, робити елементарні аналітико-синтетичні операції з одиницями різних мовних рівнів для розвитку усного мовлення.
Матеріалом для читання є невеликі прозові і віршові тексти. Опрацювання цих текстів сприяє розвитку мовлення першокласників, розширенню їх світогляду, вихованню патріотичних, громадянських почуттів, високих моральних якостей.
Працюючи над текстами післябукварного періоду, необхідно застосувати такі види і прийоми роботи, які сприяли б формуванню навичок свідомого читання.
• проведення екскурсій в музей, на природу; читання творів найвидатніших українських письменників –бесіди за малюнками букваря;словникова робота; бесіда за змістом прочитаного;відповіді на запитання вчителя за змістом;самостійне читання тексту з метою відшуковування відповіді на попередньо пост.пит; вибіркове читання;ділення тексту на частини;знаходження в тексті слів для підпису, що відповідає змісту малюнка; переказ тексту;словесне і графічне малювання.
На уроках письма вдосконалюються графічні вміння і навички: закріплюються вміння писати малі та великі букви, склади, слова з ними. Практикуються такі види письма, як списування з рукописного і друкованого шрифтів, з різними завданнями – логічним, граматико-орфографічним, диктанти букв, складів, слів, коротких речень, письмо по пам’яті, за схемою, творче письмо. На уроці письма, як і на уроці читання, велике місце займає самостійна робота учнів: побудова звуко-складових моделей слова, добір слів до поданих моделей.
