В побуті поняття цивілізація виступає синонімом слова культура.в науці немає єдиної думки щодо визначення цього поняття. За античних часів це протиставлення античного суспільства варварському оточенню. В добу просвітництва-для характеристики суспільства,заснованого на розумі, справедливості,оствіті.
Першим різницб між поняттями культура і цивілізація побачив кант.він поділив цивілізацію на аграрну індустріальну постіндустріальну.отже цивілізація це 1)певний рівень сусп. Розвитку,2)вищий ступінь розвитку культури яка пройшла свій апогей і стала на рівень занепаду.
56.ПореволюціЙниЙ національно-культурний розвиток в Україні (1917-1930 рр.).
. Етап національного відродження початку XX ст. був логічним продовженням процесу, започаткованого наприкінці XIX ст. і тісно пов'язаного з утворенням національної державності. У Першому Універсалі (23.07.1917 р.) новоутвореного українського парламенту — Центральної Ради сутність національного відродження була визначена словами: «Віднині самі творитимемо наше життя». За короткий час, у 1917—1921 рр., сформувалися соціально-полі-тнчні та національно-духовні вартості, які протягом усього XX ст. визначали тенденцію розбудови національної державності та культури. Під час національного відродження створився той особливий клімат, який благотворно позначився на розвитку усієї нації і багато в чому визначив усю подальшу історію України. Це відродження відбувалося за умов проголошення національної суверенної держави при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що жили на території України.
З 1923 р. бере початок нова хвиля українського відродження, відома під назвою «українізації». Ідеологи та організатори цього процесу — українські націонал-комуністи, передусім О. Шумський та М. Скрипник, розглядали українізацію як прилучення широких мас до національної освіти та культури, як «дерусифікацію пролетаріату». Закінчився швидкоплинний період національного відродження трагіч-но. Уже в 1926 р. Й. Сталін та його підручні на Україні -почали наступ на національну культуру, що супроводжувався переслідуванням, а далі й фізичним знищенням кращих сил творчої інтелігенції. «Розстріляне відродження» — під такою назвою увійшла в українську історію ця сторінка національної культури.
Для другого етапу (початок 30-х—середина 50-х років) в історії української культури XX ст. був характерним монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до приниження і врешті-решт морального занепаду духовної культури в її різних формах: від літератури до образотворчого мистецтва, від філософії до релігії. Офіційний, «салонний» соціалістичний реалізм орієнтувався на штучну ідею диференціації єдиної національної культури на культуру «соціалістичну, демократичну, народну», з одного боку, та культуру «буржуазно-націоналістичну, реакційну»— з іншого. Насильно привнесені ідеологічні постулати есте-'тики соціалістичного реалізму, далекі від потреб розвитку української національної культури, мали, принаймні, два негативні наслідки: по-перше, сприяли формуванню кількох поколінь денаціоналізованих бездуховних конформістів; по-друге, призвели до поширення кон'юнктури в мистецтві, філософії, гуманітарних науках, фронтального знищення національних шкіл у мистецтві тощо. Основний 'наслідок цієї доби — фізичне й духовне знищення найяскравіших представників національної інтелігенції. Тільки в 1934—1938 рр. було репресовано більше половини членів та кандидатів в члени Спілки письменників України.
57.Примордіалістські та політичні моделі «нації».
Примордіалістська теорія нації (В. Карлов, М. Шульга) виходить з об’єктивного існування нації як соціальної спільноти. Це соціально-політичне утворення формаційного характеру, яке поєднує через ринкові відносини більшість членів етнічної спільноти, має самосвідомість і сформувалося в надрах цієї спільноти. Нація розглядається винятково як сукупність людей, що солідаризуються на загальній платформі. Нації беруть початок у рефлексованому історичному часі і мають сталі ледь не споконвічні характеристики.
Політична теорія нації (засновник голландський вчений Гуго Гроцій, початок XVII ст.). Нація – це політична (соціальна) спільнота, яка об'єднує громадян якоїсь однієї держави незалежно від їх етнічного та соціального походження, культурно-мовних та іншихособливостей (громадянська нація, політична нація). Більшість західних вчених є прихильниками політичної теорії нації (“статистами”) – оскільки вони визнають націю як територіально-політичне утворення.
