Соціально-організаційна специфіка навчання у ВНЗ

Поступивши до ВНЗ, студент мимовільно порівнює його з школою. Для нього виникає непроста ситуація, що вимагає від нього готовності до перебудови своєї навчальної діяльності. Особливо складно це буває для тих, хто в загальноосвітній школі зумів знайти ефективні способи отримання високих балів, способи побудови стосунків із вчителями тощо. У порівнянні з навчанням у школі, ВНЗ має наступні важливі соціально-організаційні особливості:

По-перше, із самого початку студент стає членом особливої соціальної спільноти - студентства.Звичайно, у більшості випадків він до цього себе наперед готує психологічно і цілком усвідомлює свій новий соціальний статус. Студент фактично засвоює не тільки навчально-професійну діяльність, але і спосіб життя (і спосіб думання) студентів, якими вони є на рівні суспільної свідомості. З часом навчання у ВНЗ і перебування у студентському середовищі він поступово змінює своє уявлення про образ студента, одночасно змінюючи уявлення і про самого себе як справжнього чи несправжнього студента.

У престижних ВНЗ на цій основі може формуватися деяка «студентська (а потім — і «професійна») зарозумілість, яка особливо небажана для представників гуманітарних професій, адже їм реально потім доведеться спілкуватися з різними людьми з різних (не тільки психолого-педагогічних) професійних груп.

Адміністрація ВНЗ, викладачі, однокурсники і батьки ставлять певні вимоги до студента, яких йому доводиться дотримуватися, частіше із задоволенням, але іноді без особливої радості. Правда, з часом студенту все це поступово надокучає і йому все більше хочеться бути просто людиною, а не стереотипним студентом. Але комусь дуже подобається роль справжнього студента і він продовжує її виконувати навіть після закінчення навчання, сам повною мірою цього не усвідомлюючи та не рефлексуючи. Правда, частина студентів, навпаки, прагне якнайшвидше відчути себе справжнім психологом, трохи дратуючи своїх однокурсників і одночасно радуючи (а іноді і звеселяючи) викладачів. Але і тут студент має право на своє розуміння професійного розвитку.

По-друге, навчання в університеті має прагматичну спрямованість, наближену до майбутньої практичної, виробничої діяльності (включаючи і творення нових знань в роботі психолога-дослідника). У школі прагматизм часто виражається у підготовці до вступу до ВНЗ, хоч насправді у добрих школах: формується готовність учня орієнтуватися у навколишньому світі, у світі майбутньої професійної праці. Але реально далеко не всі випускники шкіл, що стали студентами-психологами, по-справжньому зорієнтувалися у навколишньому соціальному світі, тому процес побудови свого бачення смислової картини світу продовжується і у ВНЗ. Причому, чим визначеніша професійна перспектива була сформована у студента (чим краще він уявляв, для чого і як можуть знадобитися йому знання для майбутньої професійної діяльності), тим краще він вчився. І навпаки, чим менше студент знає про професію, тим менш позитивне його ставлення до навчання.

По-третє, важливою відмінністю освіти у ВНЗ від навчання у школі є менш жорсткий, ніж в школі, зовнішній контроль за тим, на що витрачається час.Йдеться не про те, що у студента більше вільного часу (старанному студенту реально доводиться працювати анітрохи не менше від старшокласника), але про час, не контрольований з боку викладачів, і, тим більше, батьків. У вищих навчальних закладах є, так звані, вільні відвідування занять, коли студент сам вибирає, які за розкладом заняття відвідувати і наскільки регулярно відвідувати. У такій ситуації у нього з'являється реальна спокуса використовувати цей час зовсім не в навчальних цілях і навіть не в цілях особистісного розвитку. В умовах ринкового життя все це усугубляється для деяких студентів необхідністю серйозно підробляти збоку, витрачати на це чималу частину своїх сил. Тому вміння планувати свій час, а також планувати свої душевні і фізичні сили стає найважливішою умовою успішної навчально-професійної діяльності студента-психолога. Особливо складною ця проблема є для тих, хто вибрав форму заочної і тим більше, екстернатної чи дистанційної освіти, коли основне навантаження падає саме на самостійну роботу. Додамо, що проблема обов'язковості або необов'язковості відвідування занять, форм контролю, можливості індивідуального підходу в плані форм відпрацювання занять тощо розв'язуються конкретним ВНЗ. У ряді випадків це фіксується в договорі між студентом і вищим навчальним закладом.

По-четверте, нерідко для студента виникає проблема кишенькових грошей для того, щоб органічно включитися до студентських забав і долучитися до традиційних молодіжних радощів життя. Виникає навіть парадоксальна ситуація, коли об'єктивно грошей у студента стає більше, ніж у старшокласника, але суб'єктивно (а у психологічному плані це набагато важливіше!) грошей вічно не вистачає. Природно, мізерна студентська стипендія тут ніяк не рятує. Можна, звичайно, помріяти та уявити, що добрий науковий керівник чи хтось з впливових доброзичливців студента запропонує йому чесно самому заробити гроші, беручи участь у різних дослідженнях, перспективних проектах (наприклад, у наукових грантах). Але щастить таким чином далеко не кожному. У результаті студенту доводиться здійснювати серйозний вибір, що для нього важливіше, стати фахівцем і на якийсь час відмовитися від багатьох радощів студентського життя, не одурюючи себе або ж ставиться до навчання як до тимчасової незручності. В якомусь значенні - це своєрідна перевірка волі майбутнього фахівця, оскільки і в реальній роботі (а не тільки в навчальній діяльності) уміння пересилювати свої пристрасті і капризи буде найважливішою умовою професійного і життєвого успіху.

По-п’яте, найважливішою особливістю навчання на психологічному відділенні є можливість (і навіть необхідність) самостійно вибирати і відвідувати деякі курси і спецкурси («за вибором»).Головна небезпека для студента-психолога - невміння орієнтуватися в зовні яскравих і модних назвах курсів (або на «модні прізвища» викладачів), відмовляючись іноді від менш ефектних, але більш глибоких і корисних для майбутнього курсів і спецкурсів. Хоч для формування професійної самосвідомості, самоповаги та загального орієнтування у психологічній проблематиці слід відвідувати і «модні», і зовні ефектні заняття викладачів. Наприклад, просто безглуздо не використовувати можливість відвідувати лекції поважаного фахівця, що цікаво їх читає.

По-шосте, організаційною особливістю навчання у ВНЗ є багатоплановість студентського життя,коли одночасно доводиться відвідувати лекції, самостійно працювати з літературою (читати матеріал, який може і не стане в нагоді найближчим часом), намагатися засвоїти дисципліни, які також можуть і не знадобитися при здачі іспитів, і при цьому брати активну участь у студентському житті, закохуватися, страждати, жити як культурна людина (відвідувати театри, концерти, музеї тощо). Важливо при цьому не заплутатися, не розкидатися своїм часом і силами, не допустити, щоб голова від всього цього обертом не пішла. Тут важливо, щоб студент зміг виділити головні, пріоритетні напрями, в основі яких лежить значна мета або ідея, якій повинно підкорятися все інше. Для студента-психолога ситуація може ускладнитися тим, що він ще знаходиться в пошуку такої ідеї або сенсу. Але, як відомо, процес пошуку смислу навчання вже сам по собі є смислом, тим більше що і надалі психологу постійно переосмислювати те, що недавно здавалося таким зрозумілим.

По-сьоме, навчання на психологічному факультеті має вельми цікаву та одночасно вельми складну для розуміння (з боку студентів) особливість. Нерідко студент, слухаючи лекції викладачів про те, як треба викладати і як треба контролювати знання, раптом усвідомлює, що вони все це роблять зовсім не так чудово, як самі рекомендують, а іноді і просто суперечать декларованим принципам. Це може стати приводом для здивування, а для вразливої натури - причиною морального конфлікту. Але і до цього ми радимо ставитися спокійніше. По-перше, викладач все це не сам придумав, він просто висловлює те, що повинен знати студент. По-друге, далеко не все залежить від конкретних викладачів і навіть від конкретних керівників (у системі освіти є і більш впливові інстанції). Нарешті, по-третє, добре викладати та ефективно контролювати знання може далеко не кожен викладач, і взагалі про «добре» і «правильне» набагато простіше говорити, ніж все це самому виконувати. Якби все було так просто, то система освіти і в Україні, і у всьому цивілізованому світі давно була б зовсім іншою. А студенту як майбутньому фахівцю-психологу треба вчитися бути терпеливішим.

По-восьме, особливість навчання у ВНЗ передбачає суттєву перебудову всієї розумової діяльності студента. Це означає, що навчальні завдання завжди одночасно спрямовані як на розуміння, осмислення, так і на запам'ятовування і структуризацію у пам'яті студента засвоюваного матеріалу, його збереження та цілеспрямовану актуалізацію.

По-дев’яте, у частини студентів виникає непроста проблема проживання у студентському гуртожитку або на квартирі.У всьому світі для багатьох студентів це нормальне явище. Головне тут збереження відчуття власної гідності, а в основі такого відчуття - захопленість улюбленою справою, захопленість психологією взагалі і якоюсь більш близькою для студента психологічною проблемою зокрема. Зосереджена людина завжди викликає пошану у людей. І навпаки, легкою мішенню пройдисвітів і спокусників завжди стають люди, які самі не знають, чого хочуть.